Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/3874/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/15/21 Головуючий в 1-й інстанції Клименко Л.В. Єдиний унікальний №331/3874/20 Доповідач в 2-й інстанції Фомін В.А. Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Козаря М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Козаря М.В. на постанову судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Як зазначено в постанові, 10 жовтня 2020 року, о 00 годин 27 хвилин, водій ОСОБА_1 , поблизу будинку № 40 по вул. Шкільній в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Козар М.В. вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.268 КУпАП, розглянув справи без участі ОСОБА_1 , не повідомивши його належним чином, чим порушив його право надати пояснення та позбавив його права заявити клопотання про допит свідків, які зазначені у протоколі, оскільки матеріали справи не містять даних про попередження свідків про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України. Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, проте у працівників поліції був відсутній спеціальний технічний засіб для проведення такого огляду. Крім того, Наказом Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 17.08.2018 року № 870 затверджено «Перелік закладів охорони здоров`я Запорізької області, яким надається право проведення оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння», в якому відсутній такий медичний заклад, як КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги». З цих саме підстав ОСОБА_1 і відмовився їхати до цього закладу. Враховуючи викладене, просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Козаря М.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №031842 від 10 жовтня 2020 року, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився, йому роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, і ст.268 КУпАП, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом (а.с.1); актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 жовтня 2020 року (а.с.3-4); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.5-6); відеозаписом, який міститься на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, на якому зафіксовані обставини події від 10.10.2020 року. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами. Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №031842 від 10 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом. Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило. Також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час огляду, що підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що останній відмовився від про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків. Підстав сумніватися в достовірності вказаних пояснень у апеляційного суду немає. А тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння спростовуються наданими матеріалами, а саме відеозаписом вказаних подій. Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради не відноситься до закладів, які мають право на проведення огляду на стан сп`яніння, є безпідставними з огляду на наступне. Наказом Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 17 серпня 2018 року №870 «Про затвердження переліку закладів охорон здоров`я Запорізької області, яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння» право проведення медичних оглядів на стан сп`яніння покладено на КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. Відповідно до пункту 2 рішення Запорізької обласної ради №13 від 27 лютого 2020 року в результаті перетворення КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради було створено КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. У подальшому, наказом Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 10 липня 2020 року №737 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров`я Запорізької області, яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння» попередній наказ від 17 серпня 2018 року №870 втратив чинність та затверджено перелік закладів охорони здоров`я Запорізької області, яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння, до якого відноситься у тому числі і КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги». Отже КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» мав право на проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння. Доводи апелянта, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, у зв`язку з тим, що судом не було допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не були попереджені про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки норми закону про адміністративну відповідальність не містять обов`язкового допиту свідків під час судового розгляду, натомість письмові пояснення свідків є самостійними доказами, і тому матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та для прийняття законного та обґрунтованого рішення достатньо було пояснень свідків. Окремо слід зауважити, що нормами КУпАП не передбачено попередження свідків про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України при їх допиті в суді чи при наданні ними пояснень органам поліції під час оформлення матеріалів про скоєння адміністративного правопорушення. Слід також зазначити, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 не були заявлені жодні клопотання про допит свідків, які були присутні на місці події під час його відмови від проходження огляду, з обґрунтуванням необхідності їх виклику, що, на переконання апеляційного суду, вказує на формальність вказаного доводу, як підставу для скасування рішення суду. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційних суд доходить наступного. Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права одне з підвалин демократичного суспільства закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 дійсно не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 11 листопада 2020 року. Між тим, про час та місце розгляду справи суд першої інстанції декілька разів намагався повідомити ОСОБА_1 , однак судова повістка була повернута до суду, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними. До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи, і апелянт скористався своїм правом на надав пояснення апеляційному суду. Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, порушення, на які звертав увагу захисник в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення, до того ж останній не заперечував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто фактичні обставини справи не оскаржував взагалі. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та відповідають фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника-адвоката Козаря М.В. залишити без задоволення. Постанову судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.А. Фомін Дата документу Справа № 331/3874/20