Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/101/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/235/20 Головуючий в 1-й інстанції - Марченко Н.В. Єдиний унікальний №332/101/20 Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А. Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Усенка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Усенка А.В. на постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого газоелектрозварювальником на «Метінвест», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень. Як зазначено в постанові, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 266204 від 07.01.2020 року ОСОБА_1 07.01.2020 року о 22-02 годині керував автомобілем АЗЛК 2141 д.н. НОМЕР_1 по вул. Бодинського, біля буд. 40 в м. Запоріжжі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на що вказували: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» у встановленому законом порядку та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений, транспортний засіб припарковано без порушень ПДР. Про повторність попереджений. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Усенко А.В. вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що працівники поліції безпідставно зупинили ОСОБА_1 . Якщо поліцейський не може назвати причину зупинки, його подальші дії є незаконними. Про безпідставність зупинки автотранспортного засобу свідчить той факт, що жодної постанови та/або протоколу, щодо порушення правил дорожньою руху або правил експлуатації транспортного засобу на ОСОБА_1 не складалось. Вказує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки, оскільки у нього виникли сумніви щодо законності, об`єктивності та неупередженості дій патрульних поліцейських, вимагав надати йому сертифікат відповідності, наголошував на необхідності доставлення його до медичного закладу, однак працівники поліції відмовили йому та склали протокол. Проте суть протоколу не відповідає фактичним обставинам події, що свідчить про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам чинного законодавства. Зазначає, що ним було заявлено клопотання про виклик та допит свідків і працівників поліції, однак суд не допитав зазначених у клопотанні осіб, матеріали справи не містять письмових доказів належного повідомлення свідків про виклик. Також зазначає, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки суд першої інстанції на численні його клопотання не надав йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, належним чином підготуватись до розгляду, що в свою чергу призвело до порушення права на захист. Виходячи із численних порушень виявлених стороною захисту при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також при здійсненні розгляду справи у суді вважає, що докази надані суду не можуть бути визнані належними та допустимими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа закриттю. Враховуючи викладене, просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Усенка А.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив суду, що 07.01.2020 року приблизно о 21-00 годині йому подзвонив родич і він до нього поїхав. Рухаючись в напрямку вул. Бодинського до родича, ОСОБА_1 побачив як ззаду за ним їде автомобіль патрульної поліції, на вимогу останніх ОСОБА_1 зупинився. Причиною зупинки була перевірка документів, потім патрульні поліцейські попрохали ОСОБА_1 відкрити багажник автомобіля, що він і зробив. ОСОБА_1 повідомив патрульних поліцейських про те, що за день до зупинки вживав 100 грам горілки. На запропонування патрульних поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» ОСОБА_1 вимагав аби поліція надала сертифікат відповідності на алкотестер «Драгер» та наполягав на залученні адвоката. Крім того, наголошував аби його відвезли до медичного закладу з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Патрульні поліцейські проігнорували клопотання ОСОБА_1 та забрали в нього документи. Приблизно через годину приїхали свідки, яким показали документи і де необхідно поставити підпис. На запитання суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що він не зробив ніяких дій для виклику адвоката самостійно, він розумів, що відеофіксація з боді камери поліцейських зафіксує офіційну відмову від проходження огляду на сан сп`яніння. Дійсно, патрульні поліцейські пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, але він відмовився, оскільки у поліцейських там свої працюючі лікарі і вони всі в зговорі. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 надав аналогічні показання. Разом з цим, доводи, заявлені ОСОБА_1 на свій захист спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №266204 від 07 січня 2020 року, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився, йому роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, і ст.268 КУпАП, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом (а.с.3); актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія до КУ «ЗОКНД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 січня 2020 року (а.с.4-5); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.6-7); відеозаписом, який міститься на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, на якому зафіксовані обставини події від 07.01.2020 року. Більш того, при перегляді відеозапису вказаних подій було встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, зазначивши, що випив 100 грам, а потім керував автомобілем. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами. Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №266204 від 07 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом. Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки зазначена в ньому суть правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, є непереконливими. В наявному в матеріалах справи протоколі докладно викладена суть адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я у встановленому порядку останній відмовився, також нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші необхідні відомості. Будь-які виправлення в протоколі відсутні. Зі змістом протоколу останній був ознайомлений, в протоколі наявні підписи свідків, які були присутні на місці події. Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило. Також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час огляду, що підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків. Підстав сумніватися в достовірності вказаних пояснень у апеляційного суду немає. А тому доводи захисника про невідповідність протоколу вимогам закону, є безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на те, що на вимогу ОСОБА_1 надати йому сертифікат відповідності спеціального технічного засобу та залучити йому захисника, працівники поліції відповіли відмовою та почали складати протокол, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом вказаних подій, при перегляді якого було встановлено, що ніяких вимог надати йому сертифікат та залучити захисника останній не звертався до працівників поліції. Більш того, ОСОБА_1 на місці зупинки просив поради у поліцейських як зменшити покарання в майбутньому, фактично визнавши свою провину, проте на неодноразові пропонування патрульними поліцейськими пройти огляд на стан сп`яніння відповів відмовою у присутності двох свідків. Що стосується залучення захисника, то КУпАП не покладає такого обов`язку на працівників поліції, ОСОБА_1 повинен був самостійно викликати адвоката. Доводи апелянта, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, у зв`язку з тим, що судом не було допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівника поліції, який склав протокол, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки норми закону про адміністративну відповідальність не містять обов`язкового допиту свідків та працівників поліції під час судового розгляду , натомість письмові пояснення свідків є самостійними доказами, і тому матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та для прийняття законного та обґрунтованого рішення достатньо було пояснень свідків. Окремо слід зазначити, що суд першої інстанції за клопотанням сторони захисту неодноразово намагався забезпечити явку свідків та працівника поліції в судове засідання для дачі пояснень, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення та телефонограми на адресу патрульної поліції і свідків, однак останні в судове засідання не з`явились. Таким чином, порушення, на які звертав увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення, до того ж останній не заперечував факт керування транспортним засобом, тобто фактичні обставини справи не оскаржував. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та відповідають фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника-адвоката Усенка А.В. залишити без задоволення. Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року, якою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.А. Фомін Дата документу Справа № 332/101/20