Постанова 4822 № 727/5485/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року м. Чернівці Справа № 727/5485/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., секретар: Собчук І.Ю., позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Державне агентство автомобільних доріг України, Служба автомобільних доріг у Чернівецькій області, при розгляді справи за апеляційною скаргою Бартусевич Влади Миколаївни від імені ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, постановлену під головуванням судді Смотрицького В.Г., - В С Т А Н О В И В: 17 листопада 2020 року Бартусевич В.М. від імені ОСОБА_1 подала клопотання про стягнення судових витрат, в обґрунтування якого вказувала, що позивачем в процесі судового розгляду понесено 10 800 грн витрат на правову допомогу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2020 року в задоволенні заяви представника позивача Бартусевич В.М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права Бартусевич В.М. оскаржила її в апеляційному порядку, просить її скасувати та ухвалити рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що всі подані докази були посвідчені електронним цифровим підписом, що прирівнюється до власноручного підпису, а квитанція до прибуткового касового ордеру свідчить про оплату гонорару адвокату Бартусевич В.М., а також договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт із розрахунком є належними та допустимими доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку не спростовані відповідачами. Також вважає, що судом порушено вимоги п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України. Провадження №22-ц/822/129/21 У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області, Погорілко О.А. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що у акті приймання-передачі наданих послуг від 16.11.2020 року у розділі «Правнича допомога та витрати» таблиці не конкретизовано витрачений час на конкретні дії, зазначені в третьому пункті вказаного розділу. Тобто, не визначено скільки часу витрачено адвокатом на складання позовної заяви, відповіді на відзив, які заяви та клопотання, відповіді та інші документи готувались по справі. Враховуючи те, що адвокат не надав детальний опис виконаних ним робіт і затрачений на це час, вказаний акт приймання-передачі послуг не є належним та допустимим доказом у справі, а тому не може бути врахований судом як доказ. В свою чергу, Державне агентство автомобільних доріг України також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що подані через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Бартусевич В.М. документи на підтвердження своїх повноважень у форматі «pdf» містять недоліки, а саме: в «ордері на надання правничої (правової) допомоги» відсутній підпис адвоката, отже, вказаний ордер є неналежно оформленим документом і не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого документа, підтверджуючого повноваження, так і доказу в обґрунтування заявлених вимог. З огляду на вищенаведене оскаржувана ухвала є об`єктивною, обґрунтованою та винесеною із дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає. Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що суд не приймає докази, подані за допомогою системи «Електронний суд» як такі, що не містять підпису (т.1 а.с.209), а оригінали останніх подані з порушенням ч.8 ст.141 ЦПК України тільки 11.12.2020р. Крім того, інформація, яка міститься в акті приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги (т.1 а.с.208), зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.11.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17819 грн з відрахуванням з цієї суми при її виплаті належних до сплати податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області на користь держави судовий збір в сумі 2102 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 17.11.2020 року Бартусевич В.М. подала клопотання про стягнення судових витрат через систему «Електронний суд», в якому просила стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800 грн (т.1 а.с.202-203). В додатках до зазначеного клопотання було додано копії: ордера серії СЕ №1008572 від 01.07.2020 року; договору про надання правової допомоги від 23.06.2020 року; додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2020 року; акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги та додатковій угоді до договору від 23.06.2020 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 16.11.2020 року про оплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 10 800 грн (т.1 а.с.204-209). Відповідно до п.3 ч.1 ст.269 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин 4 та 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктом 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Що стосується квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 16.11.2020 року, яка була подана через «Електронний суд» як один із доказів на понесення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. У п.15 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України зазначено, що єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов`язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції (далі - Положення №30). Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України. За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо). Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан "Оригінал" такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: //cabinet.court.gov.ua /login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Отже, усі документи, що надійшли до суду з використанням сервісу «Електронний суд», вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису, що спростовує висновки районного суду про не оформлення квитанції до прибуткового касового ордеру у встановленому законом порядку, а саме відсутність підписів на ній. Що стосується посилання на неподання детального опису робіт (послуг), то колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки останній не ґрунтується на всебічно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрат на правову допомогу. З п.4.1. договору про надання правової допомоги від 23.06.2020 року вбачається, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, розмір якого окремо погоджується між сторонами. Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2020 року визначено, що погодинна оплата праці: 1 год. (представництво, консультації, ознайомлення з матеріалами справи) складає 800 грн; вивчення судової практики по подібним справам та узгодження правової позиції складає 1 год. - 800 грн; складання позовної заяви, заперечень, заяв, клопотань та інших документів по справі складає 1 год. - 800 грн; участь в судовому засіданні, в тому числі з врахуванням часу, витраченого на дорогу та очікування розгляду справи, складає 1 год. - 800 грн. В акті прийняття-передачі надання послуг визначено обсяг робіт, тариф та суму, а саме: первинна консультація, з`ясування обставин справи зайняло 1,5 год. по тарифу 800 грн/год. та склало 1200 грн; вивчення судової практики по подібним справам та узгодження правової позиції зайняло 3 год по тарифу 800 грн/год. й склало 4 000 грн; складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяв, клопотання та інших документів по справі зайняло 5 год. по тарифу 800 грн/год. склало 5 000 грн; участь в судовому засіданні, в тому числі з врахуванням часу витраченого на дорогу та очікування розгляду справи, зайняло 4 год. по тарифу 800 грн/год. й склало 3 200 грн, що разом становить 10 800 грн, які були сплачені ОСОБА_1 на користь Бартусевич В.М. згідно квитанції від 16.11.2020 року. Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені наступні документи та подані до суду: позовна заява з додатками, клопотання про витребування доказів від 26.06.2020 року, попередній розрахунок судових витрат, клопотання про відкладення розгляду справи від 07.07.2020 року, клопотання про витребування доказів від 08.07.2020 року, заперечення на клопотання від 07.08.2020 року, клопотання про витребування доказів від 11.09.2020 року, відповідь на відзив від 11.09.2020 року, що в сукупності свідчить про надання послуг і не потребує деталізації. Заперечення відповідачів не містять належних спростувань отриманих правових послуг, а розмір понесених витрат відповідає категорії справи та складності спору. За наведених обставин та з урахуванням норм п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне задовільнити клопотання Бартусевич В.М. про стягнення судових витрат частково, виходячи з відсоткового відношення до задоволених вимог. Так, судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на користь останнього 17 819 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. Проте, предметом спору, окрім немайнової вимоги, були заявлені дві вимоги майнового характеру, з яких в сукупності суд апеляційної інстанції вираховує частку задоволених вимог позивача. Для вирахування суми суд апеляційної інстанції вважає за необхідне навести наступний розрахунок: за умови задоволення позову в суді першої інстанції на користь ОСОБА_1 в повному обсязі підлягала би стягненню сума 188 881,40 грн (середній заробіток за 106 р/д) + 17 819 грн (задоволена частина), що в загальному склало б 206 700,40 грн. Отже, 17 819 грн задоволених вимог складає 8,62% від ціни позову 206 700,40 грн. З огляду на викладене, з відповідача: Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 930,96 грн, що складає 8,62% від задоволених вимог. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Бартусевич Влади Миколаївни від імені Гаха Ігоря Вячеславовича задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати та ухвалити постанову, якою заяву Бартусевич Влади Миколаївни задовольнити частково. Стягнути із Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 930 (дев`ятсот тридцять) грн 96 коп. за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/ Судді - підписи /Н.К. Височанська, І.Б. Перепелюк/