Постанова 4803 № 204/3702/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/975/21 Справа № 204/3702/20 Суддя у 1-й інстанції - Книш А.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Дніпро колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С, суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання незаконним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона працює на посаді голови Напрямку трудових ресурсів HR АТ КБ «ПриватБанк». 09 травня 2020 року Голова Правління АТ КБ «ПриватБанк» П.Крумханзл видав наказ №Э.28.0.0.0./1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку», який вона вважає незаконним та таким, що підлягає визнанню нечинним та скасуванню з огляду на наступне. Вважає, що спірний наказ не відповідає меті діяльності банку та прямо суперечить їй, оскільки його справжня роль є не вдосконалення роботи служби трудових ресурсів банку (HR), а протиправне звільнення неугодних адміністрації співробітників під прикриттям фіктивної реорганізації цієї служби. Це підтверджується тим, на її думку, що ініціатори реорганізації та особа, що видала наказ, не мали уявлення про характер функцій підрозділів банку, що знов утворюються, та про трудові функції працівників, які будуть обіймати знов затверджені у штатному розкладі посади. Це вбачається з пункту 7 оскаржуваного наказу, яким передбачено розробити посадові інструкції по всих нових посадах з кінцевим терміном виконання 02 липня 2020 року. На момент прийняття спірного наказу ініціаторам реорганізації та ОСОБА_2 ще не було відомо, як має працювати новий механізм, який вони збираються створити замість Напрямку трудових ресурсів (HR), що ліквідується, та чим цей механізм буде вигідно відрізнятися від того, який існує зараз. Й саме найголовніше, яким чином реорганізація посприяє підвищенню прибутку, що передбачено п.30 Статуту АТ КБ «ПриватБанк». Зазначає про те, що така реорганізація є фіктивною, ця обставина не дає Правлінню Банку виконати умови вивільнення працівників при реорганізації, передбачені ст.49-3 КЗпП України, адже не можливо пропонувати співробітнику посаду, не ознайомивши його з його функціональними обов`язками на новій посаді, оскільки вони ще не розроблені. Намагаючись обійти вказану норму закону, представники адміністрації наразі пропонують співробітникам Напрямку трудових ресурсів (HR) переведення на знов створені посади та надають їм для ознайомлення посадові функціональні обов`язки тих посад, які ці співробітники обіймають наразі, видаючи їх за функціональні обов`язки нових посад, які ще не розроблені. Таким чином, спірний наказ суперечить п.30 Статуту АТ КБ «ПриватБанк» та порушує право співробітників АТ КБ «Приватбанк» на працю, передбачене ст. 43 Конституції України. На підставі викладеного, просила визнати незаконним та скасувати наказ Голови Правління Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» П.Крумханзла №Э.28.0.0.0./1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку» від 09 травня 2020 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, позивач просила рішення суду скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що наказ №Э.28.0.0.0./1-6824295 від 09 травня 2020 року «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку» суперечить п.30 Статуту АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого метою діяльності Банку є провадження банківської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для власного розвитку та в інтересах власника, оскільки дійсною метою спірного наказу є звільнення непотрібних співробітників. Посилалася на те, що в результаті зазначеної реорганізації відповідачем було порушено її право на працю. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав: Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у відповідача на посаді керівника Напрямку трудових ресурсів (HR). Наказом Голови Правління АТ «ПриватБанк», на виконання рішення Наглядової ради банку (протокол №11/20 від 19.03.2020), прийнято наказ «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку» №Э.28.0.0.0./1-6824295 від 09 травня 2020 року, яким наказано: 1) у зв`язку з ліквідацією Напрямку трудових ресурсів (HR) та Управління оцінки ефективності, скоротити штат працівників та вивести із штатного розкладу банку вказані в ньому посади, зокрема і посаду позивача; 2) ввести до штатного розкладу банку нові посади у створені підрозділи та затвердити новий штатний розклад Дирекції з HR та корпоративного управління, у тому числі передбачивши 10 посад для забезпечення збереження робочого місця працівникам, які зараз перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, та ввести його в дію до 12.05.2020; 3) попередити працівників, які обіймають посади, що підлягають скороченню, не пізніше ніж за два місяці про їх можливе наступне звільнення 20.07.2020, одночасно запропонувавши їм вакантні посади, наявні у Банку, що відповідають їх спеціальності та кваліфікації або які вони можуть зайняти з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я; 4) за необхідності повідомляти працівників, що підлягають скороченню, про подальшу появу вакантних посад до дати можливого звільнення та про можливість переведення на відповідні посади, роботу на яких такі працівники зможуть виконувати з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я; 5) звільнити працівників, які не виявили бажання зайняти запропоновані або інші наявні вакантні у Банку посади, які такі працівники можуть зайняти з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я, до дати можливого звільнення, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за умови дотримання усіх прав та гарантій таких працівників відповідно до трудового законодавства, виплативши вихідну допомогу згідно з чинним законодавством України; 6) розробити посадові інструкції по усіх нових посадах відповідно з Методичними рекомендаціями до розробки посадових інструкцій співробітників ПриватБанку. Підготувати документ про їх затвердження; 7) внести зміни до ПриватПерсоналу; 8) ознайомити з цим наказом всіх працівників, що обіймають посади, які підлягають скороченню (а.с.7-8,61-69). Встановлено, що 24 червня 2020 року відповідач спрямував до Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської Професійної спілки працівників АТ КБ «ПриватБанк» подання про отримання згоди на вивільнення працівників у зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників через зміни до організаційної структури Дирекції з HR та корпоративного управління (а.с.70-73). Листами від 24 червня 2020 року, 03 липня 2020 року та 06 липня 2020 року відповідач з направленням списку вакантних посад повідомляв позивача, що банком не отримано інформації стосовно обраної нею вакантної посади в АТ КБ «ПриватБанк» та те, що в разі відмови або неможливості переведення на іншу посаду до 20 липня 2020 року, ОСОБА_1 підлягає звільненню згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог та гарантій чинного законодавства України 20 липня 2020 року (останній робочий день) (а.с.74-84). Розпорядженням №358-р від 03 липня 2020 року Національною службою посередництва і примирення призупинено реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками Напрямку трудові ресурси (HR) АТ КБ «ПриватБанк» міста Дніпра та адміністрацією АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.104). Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників. При цьому КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення. Разом з тим, ч. 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до ч. 2 статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу є неналежним способом захисту, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що наказ №Э.28.0.0.0./1-6824295 від 09 травня 2020 року «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку» суперечить п.30 Статуту АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого метою діяльності Банку є провадження банківської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для власного розвитку та в інтересах власника, оскільки дійсною метою спірного наказу є звільнення непотрібних співробітників, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 64 ГК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. З матеріалів справи вбачається, що органи управління АТ КБ ПриватБанк керуються у своїй діяльності Статутом АТ КБ ПриватБанк, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 594, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №

712. Згідно з п.п. 4 п. 85 Статуту АТ КБ ПриватБанк, до виключної компетенції наглядової ради належить питання щодо організації структури Банку, в тому числі, прийняття рішення про утворення, організацію, ліквідацію структурних або відокремлених підрозділів Банку. Відповідно до пп. 21 п. 146 Статуту АТ КБ ПриватБанк, до компетенції правління належить, в тому числі, формування, визначеної наглядовою радою, організаційної структури Банку. Згідно з пп.7 п. 164 Статуту АТ КБ ПриватБанк, до компетенції голови правління належить, в тому числі, встановлення форми, системи, порядку оплати праці і заохочення працівників Банку згідно з вимогами законодавства, затвердження штатного розкладу Банка та філій, відділень, представництв, визначення розміру посадових окладів всіх працівників Банку. Наказом Голови Правління АТ «ПриватБанк», на виконання рішення Наглядової ради банку (протокол №11/20 від 19.03.2020), прийнято наказ «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку» №Э.28.0.0.0./1-6824295 від 09 травня 2020 року, яким наказано, зокрема, у зв`язку з ліквідацією Напрямку трудових ресурсів (HR) та Управління оцінки ефективності, скоротити штат працівників та вивести із штатного розкладу банку вказані в ньому посади, зокрема і посаду позивача; ввести до штатного розкладу банку нові посади у створені підрозділи та затвердити новий штатний розклад Дирекції з HR та корпоративного управління, у тому числі передбачивши 10 посад для забезпечення збереження робочого місця працівникам, які зараз перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, та ввести його в дію до 12.05.2020 (а.с.7-8,61-69). Таким чином, Голова Правління АТ «ПриватБанк» діяв в межах своєї компетенції, відповідно до Статуту АТ КБ ПриватБанк та вимог КЗпП України. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Позивачем не надано жодних обґрунтованих та належних доказів на підтвердження того, що Голова Правління АТ КБ «ПриватБанк» під час складення наказу діяв всупереч Статуту та вимогам Закону. Крім того, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконані зазначені вимоги Закону (а.с.70-84). Доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно фіктивності спірного наказу Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк», не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять доказів, не надані вони й до суду апеляційної інстанції. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки доказам у справі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова