Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/1243/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/565/21 Справа № 175/1243/19 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 5 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, - В С Т А Н О В И Л А : У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний Договір №0304/0708/7l-005-z, за яким Іпотекодавць передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку: житловий будинок (літ. А) за планом земельної ділянки, загальною площею 139,00 кв.м. житловою площею 54,3 кв.м., в придатному для житла стані, з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності. 22 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», прийнято рішення про державному реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45711657 від 27 лютого 2019 року: підстави виникнення права власності: кредитний договір, серія та номер: №0304/07-8/71-005, виданий 18.07.2008, видавник: Сторони: ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 ; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: № 11/12/18, виданий 11.12.2008, виданий: АТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір, серія та номер: № 0304/0708/71-005-Z виданий 18.07.2008 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського районного І нотаріального округу Петрик Н.П. Підставою внесення запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №45711657 від 27 лютого 2019 року 06 год. 55 хв. 43 сек., державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною, ОКП «СОФІЇВСЬКЕ БТІ». Позивач вважає вказані дії протиправними. Враховуючи викладене, позивач просив визнати протиправними дії АТ «Альфа-Банк», Державного реєстратора Волос О.В. щодо позбавлення його права власності, яка була здійсненна 27 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45711657, про реєстрацію права власності за AT «Альфа-Банк» на житловий будинок за планом земельної ділянки, загальною площею 139,00 кв.м. житловою площею 54,3 кв.м., в придатному для житла стані, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності; скасувати рішення Державного реєстратора Волос О.В. від 22 лютого 2019 року індексний номер: 45711657 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на житловий будинок. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач не отримував від іпотекодержателя жодного повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та жодної письмової вимоги. Апелянт зазначає, що погодження розміру заборгованості позичальника та визнання розміру заборгованості позивачем не відбувалось. Крім того, апелянт вказує на введення тимчасового мораторія на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження. Також апелянт зазначає, що 30 травня 2018 року приватним виконавцем Щигарцевим І.В. було внесено запис про арешт майна ОСОБА_1 , а тому 22 лютого 2019 року державним реєстратором було вчинено протиправну реєстраційну дію. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ним обрано не вірний спосіб захисту порушеного права. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний Договір №0304/0708/7l-005-z. Відповідно до п.2. вказаного Договору іпотеки, Іпотекодавць передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку: житловий будинок (літ. А) за планом земельної ділянки, загальною площею 139,00 кв.м. житловою площею 54,3 кв.м., в придатному для житла стані, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. 22 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», прийнято рішення про державному реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45711657 від 27 лютого 2019 року: підстави виникнення права власності: кредитний договір, серія та номер: №0304/07-8/71-005, виданий 18.07.2008, видавник: Сторони: ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 ; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: № 11/12/18, виданий 11.12.2008, виданий: АТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір, серія та номер: № 0304/0708/71-005-Z виданий 18.07.2008 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського районного І нотаріального округу Петрик Н.П. Підставою внесення запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №45711657 від 27 лютого 2019 року 06 год. 55 хв. 43 сек., державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною, ОКП «СОФІЇВСЬКЕ БТІ». Вважаючи дії відповідачі незаконними та протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку», передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Пунктом 12 Іпотечного договору №0304/0708/71-005-z від 18 липня 2008 року за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису; за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, який вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Пунктом 12.3.1 вищевказаного Іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації, права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. При цьому, вважається, що Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття Іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на Предмет Іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому Сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної, діяльності визначається Іпотекодержателем. При оцінці Предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені, чинним законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості Іпотекодавця за Основним зобов`язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, Іпотекодержатель перераховує, різницю на поточний рахунок Іпотекодавця протягом 60 робочих днів з моменту набуття у власність Предмета іпотеки. Сторони, в розумінням змісту ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту і п.12.3 цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов`язання. У відповідності до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. У ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у договорі іпотеки передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на виконання, якого банком і було зареєстровано за собою право власності на належний позивачу на праві власності предмет іпотеки, оскільки останній не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, який забезпечено цієї іпотекою, а правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, було відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Згідно п. 5 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Встановивши, що при вчиненні державної реєстрації державним виконавцем не було порушено вимог закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права. При цьому, суд вірно не взяв до уваги доводи позивача про те, що ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя віджувати майно іпотекодержателя без згоди останнього на таке відчуження, так як застосування вищевказаного закону у цих правовідносинах неможливо, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання і не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язання за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно. Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач не отримував від іпотекодержателя жодного повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та жодної письмової вимоги, колегія суддів вважає безпідставними, так як вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме на аркуші справи 94 мається поштове повідомлення про отримання позивачем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Твердження апелянта про те, що 30 травня 2018 року приватним виконавцем Щигарцевим І.В. було внесено запис про арешт майна ОСОБА_1 , а тому 22 лютого 2019 року державним реєстратором було вчинено протиправну реєстраційну дію, - колегія суддів вважає необґрунтованими, так як вказані доводи вже були предметом дослідження судом першої інстанції, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко