Постанова 4817 № 607/11713/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11713/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/178/21 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Бершадська Г. В., Костів О. З., секретаря - Панькевич Т.І. з участю - представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайоного суду від 07 грудня 2020 року (головуючий суддя Позняк В.М., дата виготовлення ухвали не вказана) у справі № 607/11713/20 за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про приєднання письмових доказів та винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", третя особа без самостійним вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравцов Олександр Олександрович про визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2020 року позов задоволено; визнано виконавчий напис №994, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим Олександром Олександровичем 10 квітня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 30252,26 грн. заборгованості за кредитним договором №2008116292 укладеним 17 лютого 2014 року між ПАТ «ОТП банк» та ОСОБА_2 , таким що не підлягає виконанню; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Альянс» в користь ОСОБА_2 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору. 01 грудня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , подане через представника ОСОБА_1 , в якому останній просить приєднати до матеріалів справи докази понесених ним витрат на правову допомогу по справі на суму 16450 гривень та ухвалити додаткове рішення про стягнення понесених судових витрат на правову допомогу з відповідача. Ухвалою Тернопільського міськрайоного суду від 07 грудня 2020 року залишено без розгляду клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про приєднання письмових доказів понесення судових витрат на правову допомогу. У прийнятті додаткового рішення за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про приєднання письмових доказів понесення судових витрат на правову допомогу відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, а справу передати до Тернопільського міськрайоного суду для винесення додаткового рішення щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що ним під час судового розгляду справи не заявлялось про те, що докази понесених фактично судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів з дня проголошення судового рішення суперечить фактичним обставинам і спростовуються матеріалами справи, оскільки на останній сторінці позовної заяви після зазначення орієнтовного розміру судових витрат, які Позивач очікує понести у звязку з розглядом справи (ч.І ст.134 ЦПК України) письмово, жирним шрифтом зазначено наступне (цитата): Детальний розрахунок фактично понесених судових витрат буде подано протягом 5-ти днів з моменту проголошення судом рішення у даній справі. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду клопотання про приєднання письмових доказів понесених судових витрат на правову допомогу та відмовляючи у прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що адвокатом Бурком О.В., під час судового розгляду справи не заявлялось про те, що докази понесених фактично судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів з дня проголошення судового рішення, тобто заявником порушено порядок подачі заяви про стягнення судових витрат, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 270 ЦПК України передбачено суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на останній сторінці позовної заяви після зазначення орієнтовного розміру судових витрат, які Позивач очікує понести у звязку з розглядом справи жирним шрифтом зазначено: Детальний розрахунок фактично понесених судових витрат буде подано протягом 5-ти днів з моменту проголошення судом рішення у даній справі (ас.2-3). З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 27.11.2020 року подав до суду клопотання про винесення додаткового рішення та приєднання письмових доказів, а саме: Договір про надання правничої допомоги №1915 від 16 жовтня 2019 року; Додаткова угода №2 від 14.07.2020 року до вказаного договору; Акт від 24.11.2020 року прийому-передачі наданих правничих послуг до Додаткової угоди №2 від 14.07.2020 року до Договору №1915 про надання правничої допомоги від 16 жовтня 2019 року; копії прихідних касових документів АБ Олександра Бурка про авансову та повну оплату правничих послуг на 16450 грн. (а.с. 118-125). Оскільки у позовній заяві Позивач зазначив як про очікуваний (приблизний) розмір судових витрат, котрі він очікує понести у звязку з поданим позовом, так і про те, що докази фактично понесених ним судових витрат буде подано протягом 5-ти днів з дати ухвалення судового рішення відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, при цьому вказані докази були подані фактично у встановлений законом 5-денний строк, - суд першої інстанції не мав підстав залишати без розгляду клопотання про приєднання доказів понесених Позивачем судових витрат та відмовляти у винесенні додаткового рішення у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала Тернопільського міськрайоного суду від 07 грудня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.6, 379, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Тернопільського міськрайоного суду від 07 грудня 2020 року скасувати, а справу направити до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року. Головуючий Судді