Постанова 4812 № 488/4572/19

20.01.21 22-ц/812/41/21 Провадження №22-ц/812/41/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Бондаренко Т.З., суддів- Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Цуркан.І.І., за участі: позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №488/4572/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 09 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Чернявської Я.А. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця шляхом звернення стягнення на майно,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця шляхом звернення стягнення на майно . Позивачка зазначала, що 07 січня 2017 року вона, відповідно до договору позики, оформленим розпискою, передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 250000 грн. ОСОБА_4 , в свою чергу, надала позивачці копію свідоцтва про право власності на своє житло, а також ксерокопії її паспорта та ідентифікаційного номера. Згідно з розпискою ОСОБА_4 взяла на себе зобов`язання повернути отримані кошти до 10 жовтня 2019 року, однак борг не повернула. 10 жовтня 2019 року позивачка, прибувши за місцем проживання ОСОБА_4 , дізналася про смерть останньої. Як їй відомо, спадкоємцями після смерті позичальниці є її онук - відповідач по справі ОСОБА_2 та онука - ОСОБА_3 , оскільки спадкоємці першої черги - діти та чоловік позичальниці, померли раніше за неї. Онука спадкодавиці - ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася і спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася. У своєму позові ОСОБА_1 зазначала, що відповідач ОСОБА_2 знав про борг спадкодавиці ОСОБА_4 , оскільки був присутній під час позичання грошей та знав про те, що названі кошти позичалися на його лікування від наркоманії. Вважала, що відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину в силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України, а його поведінка та сукупність обставин свідчать про свідоме ухилення ним від виконання зобов`язань за договором позики. 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 пред`явила свої вимоги до спадкоємців, надіславши їм претензії за місцем проживання, а також до П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Посилаючись на те, що грошові кошти спадкоємцями не сплачені, причини відмови від обов`язку спадкоємців сплатити борг кредиторові невідомі, просила суд звернути стягнення на майно належне спадкодавиці ОСОБА_4 , а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що одержана в натурі спадкоємцями в погашення боргу за договором займу з ОСОБА_1 в розмірі 250000 грн. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що під час судового розгляду не знайшли підтвердження обставини, що відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було достовірно відомо про наявність боргу спадкодавця та вони відмовилися від його сплати одноразовим платежем. Також суд послався на те, що відповідачі, як спадкоємці фактично не одержали спадкове майно після смерті ОСОБА_4 в натурі, в зв`язку з чим відсутні підстави для звернення стягнення на спадкове майно. Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу в якій посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 на час смерті спадкодавиці ОСОБА_4 проживав разом з нею та був зареєстрований в спірній квартирі АДРЕСА_1 , а тому є такою особою, що прийняла спадщину. Відповідачка ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори. Вказані обставин свідчать про те, що спадщина у вигляді Ѕ частини квартири належить відповідачам з часу відкриття спадщини, а не отримання свідоцтва про право на спадщину не позбавляє їх права на спадщину. Також в апеляційній скарзі зазначено про те, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про наявність боргових зобов`язань спадкодавиці, оскільки гроші вона брала в його присутності та для його лікування. Проте останній в порушення вимог закону не повідомив позивачку про смерть ОСОБА_4 , однак вона одразу після настання строку виконання зобов`язання відвідала боржника та дізнавшись про її смерть пред`явила позов до суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Так, з матеріалів справи, вбачається, що 07 січня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_1 грошові кошта в сумі 250000 грн., які зобов`язалася повернути останній до 10 жовтня 2019 року. На підтвердження укладеного договору позики ОСОБА_4 надала позивачці розписку, оригинал якої долучений до матеріалів справи (а.с.5). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією актового записку про смерть № 537 від 04 липня 2017 року, внесеного до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за № 135886895 від 04 липня 2017 року, а також свідоцтвом про смерть від 04 липня 2017 року (а.с. 64, 90). Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 умови договору займу не виконала, у зв`язку з чим станом на дату її смерті заборгованість за договором позики від 07 січня 2017 року становила 250000 грн. З настанням строку виконання зобов`язання позивачці, як кредитору стало відомо про смерть боржниці ОСОБА_4 , в зв`язку з чим 10 жовтня 2019 року позивачкою були направлені претензії про повернення боргу спадкодавця ОСОБА_4 на адреси проживания відповідачів, як спадкоємців, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 9, 10, 13). У той же день на адресу П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори була направлена заява ОСОБА_1 про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, на що листом від 25 жовтня 2019 року нотаріальна контора повідомила про те, що ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори не звертався і в реєстрі спадкових справ відсутні дані про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 11, 12). Згідно повідомлення Корабельного районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 687/15.3-4.9 від 27 грудня 2019 року громадянка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового записку про смерть № 537 від 04 липня 2017 року (а.с.63-64). Згідно спадкової справи № 188/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , її онука, ОСОБА_3 , подала заяву про прийняття всієї спадщини без умов та застережень, яка залишилася після смерті її бабусі. На підтвердження родинного зв`язку ОСОБА_3 надано копії свідоцтва про смерть батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва про народження її та її батька (а.с.92-94). Одночасно ОСОБА_3 в заяві повідомила про наявність іншого спадкоємця, яким є онук спадкодавиці - ОСОБА_2 , мати якого є донькою спадкодавиці ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 - померла в 2006 році (а.с. 85). ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, із заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті своєї бабусі, до нотаріальної контори не звертався. Проте, відповідно до відомостей, наданих Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, 28 серпня 2017 року ОСОБА_4 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку зі смертю. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою, окрім ОСОБА_4 , зареєстровано місце проживання її онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.99). Судом також було встановлено, що Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 - не видавалися. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст. 16 даного Кодексу. В свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Приписами ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ч. 2 ст. 1282 ЦК України). Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст.ст. 1281, 1282 ЦК України зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора. Так, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), на яку районний суд обґрунтовано послався, наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Так, районним судом встановлено круг спадкоємців до яких відносяться відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підтвердження родинних відносин ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги до апеляційного суду надано копії актових записів про його народження № 4474 від 29 вересня 1989 року та про народження його матері ОСОБА_6 №3618 від 17 вересня 1969 року, копія актового запису про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за №146 від 04 лютого 1989 року. Враховуючи, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а ОСОБА_2 прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав на час відкриття спадщини із спадкодавцем, та не подав заяву про відмову від прийняття спадщини, вони є такими особами, які набули статусу спадкоємців. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 березня 2007 року Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (а.с.36). Враховуючи наявність спадкового майна та прийняття спадщини спадкоємцями, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкове майно належить останнім з дня відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину За вказаних обставин, висновок районного суду стосовно того, що спадкоємці фактично не одержали спадщину, не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам. Як вбачається ОСОБА_1 подала позов до суду 21 листопада 2019 року, тобто в строк встановлений ст. 1281 ЦК України, а саме протягом одного року з часу настання строку вимоги. Докази того, що позивачці було відомо про смерть ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні. З висновком суду про те, що під час судового розгляду не було підтверджено те, що відповідачам достовірно було відомо про наявність боргу спадкодавиці, слід погодитись, оскільки належні тому докази в матеріалах справи відсутні. Посилання позивачки на те, що в борговій розписці про отримання грошей зазначено про складання її в присутності ОСОБА_2 , не можна прийняти до уваги, оскільки його підпис в розписці відсутній. Однак, вказана обставина не має вирішального значення у даній справі, так як за вказаних обставин, законодавець встановив строк звернення до суду з моменту настання строку виконання боргових зобов`язань, який позивачкою дотримано. За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Районний суд також дійшов висновку стосовно недоведеності відмови спадкоємців від сплати боргу кредитору одноразовим платежем, проте таке не відповідає обставинам справи. Так, 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 направила письмові вимоги відповідачам про необхідність сплати боргу, проте відповіді не отримано. В судовому засіданні відповідачі також не скористались своїми процесуальними правами та не надали відповідних пояснень. Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов`язок виконання зобов`язань: кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитор спадкодавця може пред`явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов`язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку. Так, боргове зобов`язання ОСОБА_4 за договором позики становить 250000 грн., що не перевищує вартості 1/2 частки спадкової квартири, яка згідно із звітом з незалежної оцінки (ринкової) вартості житлової квартири від 03 листопада 2019 року становить 302 155 грн., що перевищує суму боргу (а.с. 14-35). З наведеного вбачається, що позивачкою доведено належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами наявність порушеного її права на виконання боргових зобов`язань спадкоємцями боржника, та в зв`язку з цим наявність правових підстав для задоволення заявленого нею позову. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи наведене, оскаржуване рішення районного суду, як таке що ґрунтується на висновках, яке не відповідає обставинам справи, підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення вимог позивачки шляхом звернення стягнення на майно відповідачів. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачка звільнена від сплати судового збору та при подачі позову і апеляційної скарги відповідно судовий збір нею не було сплачено. Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог, слід розподілити судовий збір, стягнувши його з двох відповідачів по 3125 грн. (2500 + 2500x150%):2 з кожного на користь держави. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва 09 жовтня 2020 року скасувати, у справі ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця шляхом звернення стягнення на майно задовольнити. Звернути стягнення в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором позики з ОСОБА_1 від 07 січня 2017 року у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 3125 грн. судового збору на користь держави з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 25 січня 2021 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова