Постанова 4817 № 2-117/09

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-117/09Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/140/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 351000000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Боднар Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-117/09 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика Володимира Степановича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року про повернення скарги, ухвалену суддею Грицай К.М., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , поданої представником скаржника Кметиком Володимиром Степановичем на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик Володимир Степанович звернувся в суд із скаргою про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №46984590 з примусового виконання дубліката виконавчого листа №607/7887/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 29 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 , суму неповернутого основного боргу в розмірі - 4089907,50 гривень, а також три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 216 409,29 гривень, та стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 - 1 700 гривень сплаченого державного мита та 30 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи; зобов`язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) поновити порушене право боржника ОСОБА_1 (том 6, а.с. 16-147). Справа неодноразово розглядалася судами області і ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 , поданої представником скаржника - адвокатом Кметиком Володимиром Степановичем на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - визнано неподаною та повернуто скаржнику. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик Володимир Степанович просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстнації, посилаючись на те, що вона є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик В.С. вказав, що 04 серпня 2020 року подав вказану скаргу до якої було долучено додатки на 87 аркушах, які прошиті і на зворотній сторінці останнього аркуша міститься напис: "адвокат Кметик В.С., поставлено штамп "Згідно з оригіналом" та відбиток печатки останнього. 12 серпня 2020 року Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу повернуто без розгляду з посиланням на невиконання вимог ч.4 ст.183 ЦПК України. 07 жовтня 2020 року Постановою Тернопільського апеляційного суду ухвалу скасовано та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. 16 жовтня 2020 року вдруге Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з посиланням на невиконання вимог ст.175 ЦПК України, не врахувавши вимоги ст.229 ЦПК України у якій зазначено, що суд під час розгляду справи досліджує докази у справі, на які посилається позивач. Суд першої інстанції припустився вдруге формального підходу до вирішення даної справи з посиланням на порушення в першій ухвалі суду на ст.183 ЦПК, а у другій ухвалі суду на ст.175 ЦПК. На виконання даної ухвали суду 12 листопада 2020 року було направлено клопотання про усунення недоліків, які суд вважав не усунутими і скаргу ОСОБА_1 - повернув. Враховуючи судову практику Верховного Суду, вважає, що скаржник ОСОБА_1 при подачі скарги до суду не порушив норми процесуального права, а тому є усі підстави для скасування оскарженої ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Від стягувача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що скаржник ОСОБА_1 та адвокат Кметик В.С. зазначених в ухвалі суду від 16 жовтня 2020 року вимог цивільного процесуального закону не дотримались. Також те, що скаржник послався на правову позицію Верховного Суду у справі №761/5894/17 від 18 грудня 2018 року є необґрунтовано, оскільки висловлена позиція Верховного Суду щодо надмірного формалізму, якого припустився суд першої інстанції стосується застосування інших норм права та правовідносин, зокрема, надання належним чином засвідчених копій документів. Від відділу примусового виконання рішень Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять, апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року - без змін, посилаючись на те, що 02 липня 2020 року боржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про закінчення виконавчого провадження, однак, згідно вимог ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", яка містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, у державного виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження №46984590. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик В.С. в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про слухання справи у його відсутності. Представник відділу примусового виконання рішень Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600115683170. У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що вказані ж в ухвалі суду від 16 жовтня 2020 року недоліки стосуються невідповідності вимогам скарги п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України стосовно її змісту, згідно положень якої зазначено, що позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Вказані недоліки не були усунуті. Тому, суд вважав, що виконання заявником вимог закону щодо змісту заяви (скарги) щодо зазначення переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, які згідно змісту скарги мають значну кількість - 105 листів, жодним чином не перешкоджають скаржнику на доступ до правосуддя і для їх усунення не потрібно докладати додаткових зусиль, зазначення переліку документів необхідне для встановлення, на які саме докази та документи покликається заявник. Крім того, оформлення заяви (скарги) відповідно до вимог закону є процесуальним обов`язком сторони, передбаченим ст.43 ЦПК України, та судовий контроль за виконанням сторонами таких обов`язків відповідає завданням судочинства. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом порушено норми процесуального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судом встановлено, що у серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик Володимир Степанович звернувся в суд із скаргою про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) (том 6, а.с. 16-147). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року скаргу представника ОСОБА_1 - Кметика Володимира Степановича на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - повернуто заявнику без розгляду (том 6, а.с. 151). Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року - скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 6, а.с. 177-178). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2020 року скаргу представника ОСОБА_1 , подану представником скаржника Кметиком Володимиром Степановичем на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - залишено без руху, надано скаржнику строк у десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків, а саме: подана скарга не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки всупереч вказаної вимоги закону, заявником не зазначено переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, натомість у додатках вказано про долучення до скарги копій документів на 105 листах сторонам по справі, що не дозволяє встановити, які конкретно документи чи докази долучені до скарги (том 6, а.с. 184). 12 листопада 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кметиком Володимиром Степановичем було подано клопотання про усунення недоліків (том 6, а.с. 187-189). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 , поданої представником скаржника - адвокатом Кметиком Володимиром Степановичем на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - визнано неподаною та повернуто скаржнику. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99). Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року). За правилом ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, згідно з п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Як вбачається зі скарги заявник вказав у додатку, що до скарги додано належним чином завірені копії документів на 105 аркушах, які також заздалегідь надіслані іншим учасникам справи, що підтверджується квитанцією. Колегія суддів вважає, що повертаючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика Володимира Степановича, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму у трактуванні процесуального законодавства, що визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика Володимира Степановича слід задовольнити, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року про повернення скарги - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішення питання судових витрат за розгляд в апеляційній інстанції є передчасним, оскільки спір не розглянуто по суті. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика Володимира Степановича - задовольнити. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2020 року про повернення скарги - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 22 січня 2021 року. Головуючий Судді