Постанова 4817 № 2-117/09

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-117/09Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/54/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 липня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., з участю секретаря - Сович Н.А. представника апелянта ОСОБА_1 , представника стягувача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-117/09 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року, постановлену суддею Герчаківською О.Я., повний текст якої складено 21 жовтня 2019 року, у справі за заявою ОСОБА_4 про визнання дубліката виконавчого листа, який виданий в цивільній справі №607/7887/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із повним та фактичним виконанням рішення суду, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_6 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_6 посилався на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2009 року з нього на користь ОСОБА_7 стягнуто борг в розмірі 4089907.50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409.29 гривень, 1700.00 гривень сплаченого держмита та 30.00 гривень витрат на ІТЗ судового процесу. 10 грудня 2010 року ОСОБА_7 пред`явив виконавчий лист № 607/7887/14-ц до виконання, але в подальшому його було повернуто стягувачу. 26 березня 2015 року Першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції за заявою ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження з виконання судового рішення в справі № 607/7887/14-ц згідно дубліката виконавчого листа № 607/7887/14-ц, який видано 24 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. В липні 2015 року ОСОБА_7 поштовим зв`язком подав заяву до ДВС про повернення дубліката виконавчого листа у зв`язку з його фактичним виконанням в повному обсязі. Однак, державний виконавець не повернув виконавчий документ стягувачу, оскільки 08 липня 2015 року останній особисто подав заяву про те, що ним не надсилалася заява про повернення виконавчого листа, як і не підписувався договір про повернення боргу від 03 липня 2015 року. Водночас, заборгованість за виконавчим листом №607/7887/14-ц ОСОБА_6 повністю у добровільному порядку погашена, що підтверджено укладеним між сторонами 03 липня 2015 року договором про повернення боргу. Належність ОСОБА_7 підписів у вказаному договорі про повернення боргу та листі в ДВС про повернення дубліката виконавчого листа у зв`язку з його фактичним виконанням в повному обсязі підтверджується висновками трьох судово-почеркознавчих експертиз. Крім цього, виконання своїх зобов`язань перед ОСОБА_7 заявник обґрунтовує тим, що частину коштів для погашення позики останній зняв з депозитного рахунку, який був відкритий в ПАТ Діамантбанк, про що свідчать виписки з банку про зняття коштів за період з 06 січня 2015 року по 20 січня 2016 року на загальну суму 134134.00 доларів США та платіжні доручення. Решту суми заявник позичив у знайомих, про що ним було написано розписки, копії яких приєднано до заяви. Крім цього, постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року встановлено факт виконання ним рішення суду поза межами строку, встановленого ст.25 Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням викладеного, просив суд визнати дублікат виконавчого листа № 607/7887/14-ц, виданий 24 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із повним та фактичним його виконанням; зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним та фактичним виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 року у справі № 2-117/09. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про визнання дубліката виконавчого листа, таким, що не підлягає до виконання у зв`язку із повним та фактичним виконанням рішення суду - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_6 адвокат Кметик В.С. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновками експертиз за № 384/385/15-22 від 10 серпня 2015 року, №443/444/15-22 від 26 серпня 2015 року та №1.1-382/15 від 16 жовтня 2015 року підтверджено факт підписання Крикуном ОСОБА_8 договору про повернення боргу від 03 липня 2015 року. Згідно вказаних висновків експертів встановлено, що у заяві про повернення виконавчого документа стягувачу від 03 червня 2015 року, у рядку «Кредитор ОСОБА_7 », в договорі про повернення боргу (позики) від 03 липня 2015 року та в протоколі спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29 травня 2015 року підписи від імені ОСОБА_7 виконані ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_6 повністю погашена заборгованість і підстави здійснювати примусове виконання за дублікатом виконавчого листа № 607/7887/14-ц відсутні. Однак, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області продовжує здійснювати виконавчі дії з примусового виконання цього виконавчого документа, чим порушуються права заявника. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, якою встановлено факт виконання ним рішення суду поза межами строку, встановленого ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчить заява стягувача від 03 липня 2015 року. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання представника ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи у зв`язку з відпусткою від 23 вересня 2019 року та без належного повідомлення, без участі представника ОСОБА_6 розглянув клопотання про зупинення провадження у справі 2-117/09 до вирішення кримінального провадження №1-кп/607/1346/2009року. Враховуючи наведене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким визнати дублікат виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню; зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження та зняти арешти, накладені на рухоме та нерухоме майно постановою державного виконавця ДВС ГТУЮ у Тернопільській області. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив. В судовому засіданні представник апелянта адвокат Кметик В.С. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Представник стягувача ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. При апеляційному розгляді даної справи встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 задоволено позов про стягнення боргу за договором позики в розмірі 4089907.50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409.29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень витрат на ІТЗ судового процесу. На підставі вказаного рішення 01 грудня 2010 року позивачу видано виконавчий лист, який 10 грудня 2010 року ОСОБА_7 пред`явлено до примусового виконання до першого відділу ДВС ТМУЮ. 09 грудня 2013 року Тернопільський міськрайонний суд в справі №607/20591/13ц постановив ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа №2-117/09 від 01 грудня 2010 року згідно вищевказаного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 року, оскільки виконавчий лист втрачено у першому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції. У зв`язку із пожежею в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року знищено провадження у справі за заявою ОСОБА_7 про видачу дублікату виконавчого листа, а тому 25 липня 2014 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду було відновлено втрачене судове провадження у справі № 607/20591/13-ц. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2015 року ОСОБА_7 поновлено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. 26 березня 2015 року Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_7 згідно до дубліката виконавчого листа в справі №607/7887/14-ц, який видано 24 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом. Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_6 посилається на відсутність в нього обовязку перед стягувачем в звязку із повним і добровільним виконанням рішення суду від 08 грудня 2009 року. В підтвердження вказаних вимог заявник зазначає, як підстави своєї заяви, ряд письмових доказів, яким обгрунтовується заява, а саме: 1) протокол від 29 травня 2015 року спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом; 2) договір повернення боргу (позики) від 03 липня 2015 року, який укладений між сторонами виконавчого провадження - ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ; 3) заяву ОСОБА_7 про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 року у справі №2-117/2009, яка надіслана поштою на адресу Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції; 4). висновки проведених Тернопільським відділенням КНДІСЕ у рамках кримінальної справи комплексних (судово-почеркознавчих та ТЕД) експертиз від 10 серпня 2015 року за №384/385/15-22 та від 26 серпня 2015 року за №443/444/15-22, а також висновок НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільскій області судово-почеркознавчої експертизи від 16 жовтня 2015 року №1.1-382/15; 5) постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, якою встановлено факт виконання ОСОБА_6 рішення суду поза межами строку, встановленого ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»; 6) виписки з ПАТ Діамантбанк про зняття коштів за період з 06 січня 2015 року по 20 січня 2016 року на загальну суму 134134.00 доларів США; 7) розписки, згідно яких ОСОБА_6 отримав грошові кошти. Аналізуючи зазначені обставини колегія суддів вважає, що підстави за №№ 1-4, на які ОСОБА_6 посилається в своїй заяві, вже були предметом дослідження по інших цивільних справах з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, в яких ухвалено судові рішення, які набрали законної сили. Зокрема, у липні 2017 року ОСОБА_6 звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просив суд визнати дублікат виконавчого листа, виданий в цивільній справі №607/7887/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, таким, що не підлягає виконанню з підстав відсутності в нього обовязку перед стягувачем (справа №607/10184/15-ц ). Обгрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_6 посилався на факт добровільного виконання ним у повному обсязі рішення суду, що підтверджений наступними доказами: Протоколом від 29 травня 2015 року спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом; Договором повернення боргу (позики) від 03 липня 2015 року, укладеним між сторонами виконавчого провадження ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ; Заявою ОСОБА_7 про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 року у справі №2-117/2009, яка надіслана поштою на адресу Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17 липня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу. Крім наведених вище підстав, під час апеляційного розгляду даної справи ОСОБА_6 також додатково посилався на висновки проведених Тернопільським відділенням КНДІСЕ у рамках кримінальної справи комплексних (судово-почеркознавчих та ТЕД) експертиз від 10 серпня 2015 року за №384/385/15-22 та від 26 серпня 2015 року за №443/444/15-22. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 17 липня 2015 року без змін. Крім цього, у квітні 2016 року ОСОБА_6 також звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області із заявою про визнання дубліката виконавчого листа по справі №607/7887/14-ц, виданого 24 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом таким, що не підлягає виконанню (справа №607/4185/16-ц). Обгрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_6 посилався на факт добровільного виконання ним у повному обсязі рішення суду, що підтверджений наступними доказами: Протоколом від 29 травня 2015 року спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом; Договором повернення боргу (позики) від 03 липня 2015 року, укладеним між сторонами виконавчого провадження ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ; Заявою ОСОБА_7 про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 року у справі №2-117/2009, яка надіслана поштою на адресу Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції. - Висновками проведених Тернопільським відділенням КНДІСЕ у рамках кримінальної справи комплексних (судово-почеркознавчих та ТЕД) експертиз від 10 серпня 2015 року за № 384/385/15-22 та від 26 серпня 2015 року за №443/444/15-22, а також висновком НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільскій області судово-почеркознавчої експертизи від 16 жовтня 2015 року №1.1-382/15. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 19 вересня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 та його представник адвокат Кметик В.С. подали заяву про відмову від заяви про визнання дубліката виконавчого листа в справі №607/7887/14, який видано Тернопільським міськрайонним судом 24 вересня 2014 року таким, що не підлягає виконанню, в якій зазначили, що наслідки відмови їм розясненні та зрозумілі та просять закрити провадження у справі. Вказана заява прийнята апеляційним судом, в звязку із чим ухвалою від 25 січня 2019 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 19 вересня 2018 року визнано нечинною, а провадження у справі закрито. В даному контексті колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 255 ЦПК України визначено підстави закриття провадження у цивільній справі. Зокрема, згідно п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав. Таким чином, необхідність застосування п.3 ч.1 ст.255 ЦПК обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Повноваження апеляційного суду на скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі визначені, крім наведених норм процесуального права, у п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Таким чином, зазначені ОСОБА_6 у своїй заяві підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме: 1) протокол від 29 травня 2015 року спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом; 2) договір повернення боргу (позики) від 03 липня 2015 року, який укладений між сторонами виконавчого провадження - ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ; 3) заява ОСОБА_7 про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2009 року у справі №2-117/2009; 4) висновки судово-почеркознавчих експертиз від 10 серпня 2015 року за №384/385/15-22, від 26 серпня 2015 року за №443/444/15-22 та від 16 жовтня 2015 року №1.1-382/15, вже були предметом дослідження по цивільних справах №607/10184/15-ц та № 607/4185/16-ц з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, в яких ухвалено судові рішення, що набрали законної сили. Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Враховуючи викладене, в частині зазначених вище підстав, на які посилався ОСОБА_6 в своїй заяві, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати та провадження в справі в даній частині закрити, у відповідності до п.3 ч.1 ст.255, п.4 ч.1 ст.374 та ч.1 ст. 377 ЦПК України. Щодо посилань ОСОБА_6 на постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, виписки з ПАТ Діамантбанку про зняття коштів та розписки, згідно яких ОСОБА_6 отримав грошові кошти, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України,). Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Згідно ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Аналогічний висновок викладений у постановах КЦС у складі ВС від 16 січня 2018 року, справа № 755/15479/14-ц; від 13 березня 2019 року, справа № 755/388/15-ц. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Судом першої інстанції вірно встановлено, що зняття ОСОБА_6 коштів з депозитного рахунку, відкритого ним 26 грудня 2012 року у ПАТ «Діамантбанк» за період з 06 січня 2015 року по 20 січня 2016 року на загальну суму 134134.00 дол. США, як і платіжні доручення та розписки про отримання грошових коштів у позику, не доводить ту обставину, що вказані кошти були ним передані ОСОБА_7 з метою виконання рішення суду по справі № 607/7887/14-ц. Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 819/2389/15, де вказано, що рішення суду ОСОБА_6 виконане поза межами встановленого ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» строку, про що свідчить заява стягувача від 03 липня 2015 року, оскільки судом касаційної інстанції досліджувалися обставини правомірності дій державного виконавця в частині винесення постанови №46984590 від 02 квітня 2015 року «Про стягнення з боржника виконавчого збору» та не з`ясовувавалось питання належності такого виконання, як і не досліджував доводів ОСОБА_7 , який заперечує факт виконання ОСОБА_6 своїх зобовязань. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_6 про визнання дубліката виконавчого листа, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 29 вересня 2014 року, згідно ухвали суду від 25 липня 2014 року, в цивільній справі № 607/7887/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, таким, що не підлягає до виконання, відсутні. Керуючись ст.ст.255 367, 374, 375, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання дубліката виконавчого листа, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 29 вересня 2014 року, згідно ухвали суду від 25 липня 2014 року, в цивільній справі № 607/7887/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, таким, що не підлягає виконанню, з підстав посилання заявником на: - протокол спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29 травня 2015 року; - договір про повернення боргу від 03 липня 2015 року; - заяву про повернення виконавчого документу від 03 червня 2015 року; - висновки експертиз Тернопільського відділення КНДІСЕ від 10 та 26 серпня 2015 року №384/385/15-22 та №443/444/15-22 та НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області від 16 жовтня 2015 року №1.1-382/15 скасувати та провадження у справі в даній частині закрити. В решті ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але в частині закриття провадження в справі може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 15 липня 2020 року. Головуючий Судді