Постанова Донецький апеляційний суд № 220/1768/20

22-ц/804/268/21 220/1768/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 220/1768/20 Номер провадження 22-ц/804/268/21 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Попової С.А., секретар - Грішко С.В. сторони: заявник (боржник) - ОСОБА_1 суб`єкт оскарження - Великоновосілківський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року, у складі судді Якішиної О.М., повний текст ухвали виготовлений 06 листопада 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом суб`єкт оскарження: Великоновосілківський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) заінтересована особа: ОСОБА_2 , , В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) (далі - Великоновосілківський РВ ДВС), в якій просив визнати дії державного виконавця Великоновосілківського РВ ДВС Пуценко С.Б. неправомірними та скасувати постанову від 15 вересня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Скарга мотивована тим, що 12 червня 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Пуценко С.Б. щодо відмови у винесенні вмотивованої постанови щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та про складення протоколу у відношенні боржника за ст.183-1 КУпАП. Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 липня 2020 року зобов`язано державного виконавця Пуценко С.Б. винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Постановою державного виконавця Пуценко С.Б. від 15 вересня 2020 року встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Копію даної постанови отримано боржником поштою 21 жовтня 2020 року. З оскаржуваною постановою державного виконавця боржник не згодний повністю, з тих підстав, що державним виконавцем не вказано мотивацію застосування до боржника такого обтяження, як встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Крім того, державним виконавцем проігноровано заяви боржника до Великоновосілківського РВ ДВС про незастосування у відношенні боржника вказаного виду обтяження, оскільки боржник є особою з інвалідністю 2 групи, за станом здоров`я та за своєю роботою - зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю не може обходитись без використання автомобіля. Вважає, що дане обтяження погіршить його матеріальне становище, позбавить основного законного джерела для існування, ускладнить сплату аліментів та заборгованості по аліментам, вплине на інтереси його інших двох малолітніх дітей. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Великоновосілківський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), стягувач ОСОБА_2 , про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2018 року по 14 вересня 2020 року становить 54705,89 грн., що свідчить про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Судом не прийнято посилання заявника щодо наявності у нього інвалідності 2 групи та двох малолітніх дітей на утриманні, та прийшов до висновку, що ці обставини не унеможливлюють застосування державним виконавцем тимчасових санкцій для спонукання боржника до належного виконання свого зобов`язання та, наведених у пунктах 1, 2 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» підстав, боржником не зазначено. Враховуючи те, що боржник є особою з інвалідністю 2 групи, суд прийшов до висновку, що останнім не надано суду даних про те, що автомобіль використовується ним безпосередньо в зв`язку з інвалідністю. Судом не прийнято до уваги доводи заявника, що накладене державним виконавцем обмеження вплине на матеріальну сторону його сім`ї та інтереси малолітніх дітей, оскільки вони не ґрунтуються на Законі. Суд також вважав безпідставними доводи заявника про те, що обмеження його у праві керування транспортним засобом позбавить його основного законного джерела засобів для існування. Заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю. Суд також прийшов до висновку, що заявником не доведено необхідність використання автомобіля з метою виїзду за межі населеного пункту, в якому він проживає, в зв`язку з роботою. Суд прийшов до висновку, що сам факт встановлення обмеження у праві керування транспортним засобом не позбавляє боржника можливості займатись адвокатською діяльністю, а тому не дає підстав стверджувати, що таким чином він позбавляється основного законного джерела засобів для існування. Суд прийшов до висновку, що строк звернення заявника до суду зі скаргою є не пропущеним, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять даних про дату отримання заявником копії оскаржуваної постанови, а твердження заявника про отримання ним постанови 21 жовтня 2020 року нічим не спростовані. Стягуючи із скаржника ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1500 грн, суд виходив з того, що заявнику відмовлено у задоволенні скарги, від сплати витрат, пов`язаних з розглядом справи, він не звільнений. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подано через суд першої інстанції апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року продовжено на п`ятнадцять днів строк розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця з 06 січня 2021 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом у порушення процесуальних норм не відкрито провадження у даній справі. Крім того, у день розгляду скарги судом 05 листопада 2020 року скаржником та державним виконавцем не отримано відзиву від представника стягувача, тому вважає доводи відзиву є недопустимими доказами, не відповідають дійсності та вводять суд в оману. Судом залишено поза увагою пояснення скаржника про регулярну сплату аліментів щомісячно у розмірі 4100 грн та часткове щомісячне погашення заборгованості у розмірі 2100 грн. Судом не враховано, що боржнику вкрай необхідно використання автомобіля для своєї роботи - адвокатської діяльності, оскільки постійно потрібно виїжджати за межі селища, в якому він мешкає та працює. Вказує, що обтяження, накладене державним виконавцем, погіршить матеріальне становище боржника та позбавить основного законного джерела для існування та ускладнить сплату аліментів та погашення заборгованості по аліментам. Судом залишено поза увагою клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Також судом не враховано, що боржник є особою з інвалідністю 2 групи та за станом здоров`я не може обходитись без використання автомобіля. Вважає, що судом безпідставно стягнуто з боржника витрати на професійну правничу допомогу, оскільки в договорі про надання правової допомоги ОСОБА_2 не вказано конкретно скільки часу витрачено адвокатом на виготовлення документів, відзив представника стягувача подано з порушенням вимог ЦПК України, викладене у відзиві не відповідає дійсності, у судовому засіданні адвокат Дурач А.О. участі не приймав. Судом не враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини справи. Відзив на апеляційну скаргу. Представником стягувача ОСОБА_2 - Дурач А.О. подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду без змін. Вважає безпідставним посилання боржника на те, що судом у порушення процесуальних норм не постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, оскільки нормами ЦПК не врегульовано питання про винесення ухвали про відкриття провадження у відповідній категорії справ, тому її постановлення не є обов`язковим. Вказує, що копія відзиву та доданих до нього документів у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України направлено учасникам справи, що підтверджується відповідними квитанціями. Зазначає, що боржником не надано суду жодного доказу на підтвердження необхідності керування транспортним засобом у зв`язку із зайняттям адвокатською діяльністю та його інвалідністю. Крім того, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим обсягом послуг, відповідає критеріям реальності та розумності. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2005 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) щомісячно, до повноліття доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 15 вересня 2005 року. З матеріалів виконавчого провадження № 60671588 встановлено, що ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 травня 2019 року за заявою ОСОБА_2 видано дублікат виконавчого листа у справі за рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2005 року про стягнення аліментів. Постановою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року ухвала Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 серпня 2019 року про видачу дублікату виконавчого листа залишена без змін. 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Великоновосілківського РВ ДВС з заявою про прийняття виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 та відновлення виконавчого провадження. Постановою Великоновосілківського РВ ДВС від 21 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа (дублікату), виданого 13 листопада 2019 року у справі № 2-1285. Постановою державного виконавця від 01 квітня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника. Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2020 року ухвала Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 серпня 2019 року скасована. Заява ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа задоволена. Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 липня 2020 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, частково задоволена скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця. Визнано неправомірними дії державного виконавця Великоновосілківського РВ ДВС Пуценка С.В. щодо відмови в винесенні вмотивованої постанови за заявою ОСОБА_2 від 19.05.2020 р. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.05.2020 р. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами з врахуванням висновків суду. При розгляді скарги судом було встановлено наявність у боржника заборгованості по аліментам в розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 14 вересня 2020 року заборгованість за період з 01 вересня 2018 року по 14 вересня 2020 року становить 54705,89 грн. Щодо надання правової допомоги стягувачу судом встановлено, що 04 листопада 2020 року між адвокатом Дурачем А.О. та ОСОБА_2 укладений договір № 20/2020 про надання правової допомоги. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 05 листопада 2020 року до договору про надання юридичних послуг № 20/2020 від 04 листопада 2020 року виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо юридичної консультації для надання відзиву до Великоновосілківського районного суду Донецької області стосовно скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, справа № 220/1768/20 (вартість послуг - 500 грн), а також щодо підготовлення та передачі до Великоновосілківського районного суду Донецької області відзиву на скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, справа № 220/1768/20 (вартість послуг 1000 грн). Вартість послуг виконавця за цим Актом у загальній сумі складає 1500 грн, виконавець своїм підписом свідчить про оплату замовником всієї суми наданих послуг, а замовник підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми. 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У судове засідання суду апеляційної інстанції 20 січня 2021 року, заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 , заінтересована особа ОСОБА_2 та представник суб`єкта оскарження не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.225, 231, 232). У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_2 - Дурач А.О. просив розглянути справу у їх відсутності (а.с.160, 161). Від Великоновосілківського РВ ДВС надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності (а.с234). Враховуючи положення статей 371, 372 ЦПК України, відповідно до яких апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, ті обставини, що ухвала про відкриття апеляційного провадження постановлена 07 грудня 2020 року, та ухвалою апеляційного суду від 30 грудня 2020 року продовжено розгляд справи на строк до п`ятнадцяти днів з 06 січня 2021 року, який закінчується 20 січня 2021 року, при цьому заявником не надано доказів того, що він є непрацездатним, колегія суддів відхиляє клопотання заявника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів також враховує ті обставини, що заявник ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду 30 грудня 2020 року надали пояснення, та по справі було оголошено перерву для надання заявником довідки МСЕК, копія якої разом з іншими документами надійшла до апеляційного суду через систему «Електронний суд» 19 січня 2021 року. В судовому засіданні апеляційного суду 30 грудня 2020 року заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 надали пояснення аналогічні доводам апеляційної скарги. Також заявник пояснив, що автомобіль він придбав у 2016 році, у зв`язку з інвалідністю йому автомобіль не надавався. Щомісяця він перераховує стягувачу ОСОБА_2 на погашення заборгованості по 4100 грн. Він страждає на серцево - судинне захворювання, внаслідок якого його визнано особою з інвалідністю, а тому йому важко пересуватися громадським транспортом. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої Закону України № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України № 1404-VІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), здійснюється виконавцем у порядку, встановленому СК України. Порядок визначення заборгованості за аліментами, стягнутих у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якого заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Положеннями пункту 2 частини 9 статті 71 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці - до погашення заборгованості зі слати аліментів у повному обсязі. Як передбачено пунктами 1, 2 частини 10 статті 71 Закону України № 1404-VІІІ тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю. Відповідно до Закону України № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Згідно виконавчого листа № 2-1285/05, дублікат якого виданий 13 листопада 2019 року, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі ? частини його заробітку (доходів), щомісячно до повноліття доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рішення Великоновоселківського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2005 року (а.с.170). Постановою державного виконавця Великоновосілківського РВ ДВС від 21 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.168). 01 квітня 2020 року державним виконавцем Великоновосілківського РВ ДВС накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_1 (а.с.184). Постановою державного виконавця від 01 квітня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника (а.с 186). За розрахунками заборгованості по сплаті аліментів станом на 14 вересня 2020 року заборгованість за період з 01 вересня 2018 року по 14 вересня 2020 року становить 54705,89 грн, станом на 09 жовтня 2020 року - 53153,22 грн (а.с. 200, 205). Постановою державного виконавця Великоновосілківського РВ ДВС встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа (дубліката) № 2-1285/05 (а.с.202). При винесенні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, державним виконавцем прийнято до уваги наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася у боржника з 01 вересня 2018 року та станом на 14 вересня 2020 року дорівнювала 54705,89 грн, що перевищує суму відповідних платежів за 4 місяці. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 в апеляційному суді він щомісяця перераховує стягувачу ОСОБА_2 на погашення заборгованості по 4100 грн. Але ці обставини не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції судового рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, оскільки визначена державним виконавцем Великоновосілківського РВ ДВС заборгованість станом на 14 вересня 2020 року становить 54705,89 грн, а станом на 09 жовтня 2020 року - 53153,22 грн, яка ОСОБА_1 не спростована під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції і не погашена боржником. Отже, доводи апеляційної скарги, що державним виконавцем винесено не вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, є безпідставними. ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5846, видане Радою адвокатів Донецької області 26 серпня 2020 року (а.с.66-67). Колегія суддів вважає, що судом обгрунтовано не прийнято до уваги професійну діяльність ОСОБА_1 , оскільки видом діяльності заявника є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, яка не пов`язана з правом керування транспортним засобом. Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що керування транспортним засобом пов`язано з основним законним джерелом засобів для його існування, є безпідставними. Заявником не надано достатніх доказів на підтвердження того, що обмеження у праві керування транспортними засобами позбавить його, з урахуванням виду діяльності яким він займається, основного законного джерела засобів для існування. Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданого 13 червня 2019 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, має ІІ групу за загальним захворюванням (а.с.11). Визнання заявника особою з інвалідністю ІІ групи не позбавляло державного виконавця встановити тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, оскільки доказів використання ОСОБА_1 автомобіля у зв`язку з інвалідністю надано не було. ОСОБА_1 має серцево-судинне захворювання. Характер захворювання не свідчать про те, що він не може обходитись без використання автомобіля. Автомобіль був придбаний ним у 2016 році, та не за рекомендацією МСЕК. Відповідно до повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК від 16 квітня 2019 року, рекомендацій щодо пересування тільки на автомобілі, ОСОБА_1 дано не було. Отже, заявник не довів належними та допустимими доказами, що придбаний у 2016 році автомобіль використовується ним безпосередньо в зв`язку з інвалідністю та за станом здоров`я він потребує у пересуванні тільки автомобілем. Надходячи такого висновку, апеляційний суд не приймає до уваги довідку лікаря КЗ «Обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечникова» № б/н від 23 грудня 2020 року (а.с.221), яка надану заявником апеляційному суду, враховуючи наступне. Згідно частини 2, 3 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Цивільний процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог скарги, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги або під час розгляду справи апеляційним судом довідку, надану за результатами консультаційного огляду лікаря, який здійснений на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи судом першої інстанції заявник не повідомляв суд про неможливість надання довідок про стан здоров`я. Більш того, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття ухвали суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 908/1908/19. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для прийняття до уваги довідку лікаря КЗ «Обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечникова» № б/н від 23 грудня 2020 року, а також відхиляє клопотання заявника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: копію консультаційного висновку спеціаліста, лікаря-консультанта ревматолога від 18 січня 2021 року, копії довідок рентгенографії стоп ноги ОСОБА_1 від 14 січня 2021 року (а.с.240, 242 - 244). Доводи апеляційної скарги в тій частині, що накладене державним виконавцем обмеження вплине на матеріальну сторону його сім`ї та інтереси малолітніх дітей не ґрунтуються на нормі Закону України № 1404-VІІІ та відхиляються колегією суддів. Право особи на звернення до суду із скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця у разі, якщо вона вважає, що під час виконання судового рішення порушені її права чи свободи, порядок розгляду зазначених скарг регулюється розділом VII ЦПК України: Судовий контроль за виконанням судових рішень, яким не врегульоване питання про винесення ухвали про відкриття провадження у відповідній категорії справ. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме не відкрито провадження у справі. При розгляді даної справи дотримано вимог щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд, а тому не винесення ухвали про відкриття провадження, не привело до порушення процесуальних прав сторін та не вплинуло на правомірність прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Не є слушними доводи апеляційної скарги щодо розгляду скарги судом першої інстанції без отримання заявником копії відзиву на скаргу. Матеріали справи містять відомості про направлення заявнику відзив на скаргу, який також долучений до матеріалів справи (а.с.21 - 23). Заявник був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, мав можливість ознайомитися з відзивом на скаргу, клопотань щодо оголошеня перерви в судовому засіданні для ознайомлення з відзивом на скаргу не заявляв. Більш того, в судовому засіданні на пропозицію головуючого по справі надати час для ознайомлення з відзивом, заявив про те, що його не цікавить відзив на скаргу (а.с.19, 37 - 42). Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судовий збір, згідно частини 1, пунктів 1, 2 частини 2, 8 статті 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Матеріали справи містять копію договору № 20/2020 про надання правової допомоги від 04 листопада 2020 року, укладений між заінтересованою особою ОСОБА_2 та адвокатом Дурач А.О., за умовами якого на виконання доручення ОСОБА_2 адвокат Дурач А.О., крім іншого, надає усні і письмові довідки та консультації щодо законодавства України, складає заяви, звернення, позовні заяви, пояснення, скарги, інші документи правового характеру (а.с. 30 -34). Актом приймання - передачі наданих послуг № 2 до Договору про надання юридичних послуг від 05 листопада 2020 року підтверджується виконання замовленої ОСОБА_2 юридичної послуги щодо юридичної консультації дня надання відзиву до Великоновосілківського районного суду Донецької області стосовно скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, справа № 220/1768/20 (вартість послуг 500 грн.) та підготовки і передачі до суду відзиву на зазначену скаргу (вартість послуги 1000 грн). пунктом 5 цього акту підтверджується сплата ОСОБА_2 за надані послуги у розмірі 1500 грн (а.с.35). Заявник ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та не заявляв, що вони є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Дурач А.О. не приймав участь в судовому засіданні при розгляді скарги та не зазначив у акті час, витрачений ним для надання консультації та складання і передачі до суду відзиву також відхиляються колегією суддів, оскільки вони є безпідставними. Витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим обсягом послуг, відповідає критеріям реальності та розумності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволенню, а ухвала Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року - без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 22 січня 2021 року. Судді: Т.Б.Ткаченко С.А.Зайцева С.А.Попова