Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/1336/23

Справа № 145/1336/23 Провадження № 33/801/853/2023 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. У постанові суду зазначено, що 08 серпня 2023 року, о 22-10 год., в смт Тиврів, по вулиці Грушевського, ОСОБА_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Тиврівського РВ ДВС від 13 квітня 2021 року, керував транспортним засобом "Renault", д.н.з. НОМЕР_1 . Не погоджуючись із такою постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу правопорушення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не отримував копії постанови державного виконавця про обмеження його у праві керування транспортними засобами, а тому йому не було відомо про наявність такого обмеження. Відтак у нього не було умислу на вчинення інкримінованого йому правопорушення, а отже відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Частина перша статті 256 КУпАП містить вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною третьою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Відповідно до протоколу від 08 серпня 2023 року серії ААД № 053415, 08 серпня 2023 року о 22-10 год., в смт Тиврів, по вулиці Грушевського, ОСОБА_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Тиврівського РВ ДВС № 63926559 від 13 квітня 2021 року, керував транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП (а. с. 2). Як видно із постанови Тиврівського РВ ДВС № 63926559 від 13 квітня 2021 року у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів станом на 13 квітня 2021 року за період з 04 січня 2010 року по 01 квітня 2021 року у розмірі 273 500,5 грн, ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-364/2010 від 14 червня 2010 року (а. с. 3, 4). Постановою державного виконавця від 16 серпня 2023 року у виконавчому провадженні №63926569 вказане тимчасове обмеження було скасоване з посиланням на п. 2 ч. 10 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» (а. с. 7,8). За змістом зазначеної норми закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю. Згідно із довідкою до акта медико-соціальної комісії серії 12 ААВ № 258563 від 06 грудня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено інвалідність другої групи за захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби (а. с. 10). Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами з часу встановлення інвалідності другої групи, не ґрунтувалося на вимогах закону, а відтак апеляційний суд виснує про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Окрім того заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про застосування до нього такого обмеження, оскільки доказів вручення йому постанови Тиврівського РВ ДВС № 63926559 від 13 квітня 2021 року, матеріали справи не містять. Оскарження постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами 15 серпня 2023 року, після складення протоколу про адміністративне правопорушення від 08 серпня 2023 року, є послідовною поведінкою ОСОБА_1 . Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.). Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відтак, враховуючи наведене, на думку апеляційного суду, при винесенні постанови, суд першої інстанції не надав належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 КУпАП ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Оніщук