Постанова 4803 № 208/8215/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1566/21 Справа № 208/8215/19 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації Волос Олени Володимирівни, акціонерного товариства АЛЬФА-БАНКпро визнання протиправним та скасування рішення і запису про реєстрацію права власності,- в с т а н о в и л а: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації Волос О.В., акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК (далі АТ АЛЬФА-БАНК) про визнання протиправним та скасування рішення і запису про реєстрацію права власності, мотивуючи його тим, що 11 липня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0312/0708/71-224 (далі ВАТ «Сведбанк»), згідно умов якого ВАТ «Сведбанк» зобов`язався надати їй кредитні кошти. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та ВАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір №0312/0708/71-224-Z-1, засвідчений 11 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим номером 2681. Зазначала, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором вона надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 11 липня 2019 року, реєстровий номер 2679, відповідно до повідомлення про відступлення за вих.№SDK/250512-3744/1 від 05 червня 2012 року, ПАТ «Сведбанк» повідомило її про відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки, договорами застави та поруки - ПАТ «Дельта-Банк». Вказувала, що 05 вересня 2019 роки при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вона дізналась, що власником квартири АДРЕСА_2 є АТ «АЛЬФА-БАНК» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47724364 від 11 липня 2019 року, яке було прийняте Державним реєстратором Волос О.В. обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» на підставі іпотечного договору №0312/0708/71-224-Z-1 від 11 липня 2008 року. Посилаючись на те, що вказане рішення було прийняте з порушенням вимог законодавства, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47724364 від 11 липня 2019 року, прийняте державним реєстратором Волос О.В. обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» стосовно об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 ; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №32342898 від 01 липня 2019 року, вчинений державним реєстратором Волос О.В. обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації», про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «АЛЬФА-БАНК» та припинити право власності АТ «АЛЬФА-БАНК» на квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Заводського районного суду м.Дніпрозержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що оспорюване нею рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо предмету іпотеки та запис про право власності за АТ Альфа-Банк прийняті з порушенням вимог законодавства. На предмет іпотеки не може бути зареєстровано право власності, оскільки він підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання вона не отримувала. 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала доповнення до апеляційної скарги, які були прийняті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року та враховані під час розгляду справи. Правом на надання відзиву відповідачі по справі не скористалися. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України). Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11 липня 2008 року між позивачем Дубровою С.П. та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0312/0708/71-224 (т.1 а.с.15-19). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір №0312/0708/71-224-Z-1, засвідчений 11 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим номером 2681 (т.1 а.с.24-27). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , передана ОСОБА_1 в іпотеку, належала на дату підписання договору іпотеки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 11 липня 2019 року, реєстровий номер 2679 (т.1 а.с.29-30). Відповідно до повідомлення про відступлення за вих.№SDK/250512-3744/1 від 05 червня 2012 року, ПАТ «Сведбанк» повідомило ОСОБА_1 про відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки, договорами застави та поруки, новий кредитор - публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» (т.1 а.с.35). Відповідно до повідомлення про відступлення за вих.№40882-23-6/6 від 18 червня 2012 року, яке було отримано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, ПАТ «Дельта-Банк» повідомило її про відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки, договорами застави та поруки, новий кредитор - ПАТ «Альфа-Банк» (т.1 а.с.37-38). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 вересня 2019 року №179892047, власником квартири АДРЕСА_2 є АТ «Альфа-Банк» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47724364 від 11 липня 2019 року (а.с.40-50). Відповідно до картки прийому заяв №173139791 ОСОБА_1 подана заява про заборону вчинення реєстраційних дій (т.1 а.с.51). 21 травня 2019 року банком на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення вих №7845 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (т.1 а.с.97). Судом зазначено, що ОСОБА_1 повідомлення отримала (т.1 а.с.98). Відповідно до звіту №ВА 190618-004 про належну оцінку вартості квартири АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, реєстр.№2679 від 11 липня 2008 року, ринкова вартість становить 432 261 грн. (т.1 а.с.99-100). Відповідно до відповіді Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради зазначено, що копії матеріалів реєстраційної справи та всіх документів, на підставі яких було внесено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2 , департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради надає копії документів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «Альфа-Банк» (т.1 а.с.103). Відповідно до відповіді Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради зазначено, що можливість надання копій реєстраційної справи відсутня у зв`язку з тим, що реєстраційна справа від ОКП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради на зберігання не надходила (т.1 а.с.103). Рішення про реєстрацію права власності №47724364 від 11 липня 2019 року було прийнято Державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» (а.с.110) Підставою внесення запису про право власності банку на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47724364 від 11 липня 2019 року о 10:07:21, прийняте відповідачем - Державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації на підставі іпотечного договору №0312/0708/71-224-Z-1, серія та номер 2681, виданий 11 липня 2008 року та вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, серія та номер 7845, виданий 21 травня 2019 року, видавник АТ «Альфа-Банк». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону «Про іпотеку»). Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав. У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі №205/578/14-ц, провадження №14-48цс19). Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1)копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2)документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3)заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Таким чином, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №638/20000/16-ц, провадження №14-2цс19). Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211. У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону. Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Фактично встановивши лише факт надіслання банком ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (т.1 а.с.97), судом першої інстанції встановлено факт його отримання (т.1 а.с.98), що не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи. Таким чином судом першої інстанції не встановлено та не перевірено факт отримання боржником такої вимоги, що давало б можливість боржнику усунути наявні порушення. ОСОБА_1 наголошує на тому, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням вона не отримувала. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку. Колегія суддів звертає увагу на те, що цільове призначення укладеного кредитного договору у доларах США є:придбання нерухомого майна,загальна площа якого становить 72,2 кв.м, використовується позивачем як місце постійного проживання, а тому на дані правовідносини поширюються норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іптекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя всупереч дії мораторію. На квартиру, яка є предметом іпотеки, не могло бути примусово звернуто стягнення шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно під час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, оскільки Велика Палата Верховного суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №646/3116/18 (провадження №14-45цс20) виклала правовий висновок про те, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону №1304-VII міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а. До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону №1304-VII, який передбачає тимчасову заборону на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, але вказані вимоги закону залишились поза увагою державним реєстратором обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. під час вчинення оспорюваного запису про право власності. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням того, що судом першої інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового задоволення позову. Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи результат розгляду даної справи, в порядку розподіл судових витрат з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 1 920 грн.60 коп. з кожного. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації Волос Олени Володимирівни, акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК про визнання протиправним та скасування рішення і запису про реєстрацію права власності задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47724364 від 11 липня 2019 року, прийняте державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації стосовно об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 . Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №32342898 від 01 липня 2019 року, вчинений державним реєстратором Волос Оленою Володимирівною обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації, про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за акціонерним товариством АЛЬФА-БАНК (код ЄДРПОУ 23494714) та припинити право власності акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК на квартиру АДРЕСА_2 . Стягнути з державного реєстратора обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації Волос Олени Володимирівни, акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1 920 грн.60 коп. з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.