Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11883/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11883/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2020 ВП № 61668895; - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. про арешт коштів від 30.03.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем 13.02.2020 вчинено виконавчий напис № 342 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 38 301, 02 грн. (а.с. 39). ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. із заявою від 27.03.2020 про примусове виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого приватний виконавець виніс постанову від 30.03.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61668895 (а.с. 41). З метою забезпечення реального виконання виконавчого документа приватний виконавець прийняв постанову про арешт коштів боржника від 30.03.2020 ВП № 61668895 (а.с. 47-48), якою наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови. Вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця Клименка Р.В., то у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 13.02.2020 №

342. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України № 1403-VIII в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, а відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, визначається відповідно до вимог, установлених статтею 24 Закону № 1404-VIII. У частині другій статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно, на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Згідно зі статтею 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, з вищенаведених законодавчих норм вбачається, що виконавче провадження здійснюється за місцем проживання/перебування боржника, зазначеному у виконавчому документі, і жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку приватного виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі - м. Київ. У виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажуги Владислава Юрійовича від 13.02.2020 № 342, на підставі якого відповідачем відкрито спірне виконавче провадження та винесено оскаржувані позивачем постанови, зазначено адресу місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . При цьому, вказана адреса місця проживання також була вказана у заяві ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.02.2020 № 342 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 38 301, 02 грн. З вищевикладеного вбачається, що адреса проживання позивача перебуває у межах виконавчого округу відповідача та за якою ним відкрито зазначене провадження. При цьому, в ході апеляційного провадження позивачем не було надано доказів, які б підтверджували оскарження ним вказаного виконавчого напису нотаріуса та/або визнання його недійсним чи скасування як через зазначення в ньому недостовірних даних, так і внаслідок його видачі неуповноваженим суб`єктом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса та він мав право виносити постанови, зокрема, про арешт коштів боржника, а отже підстави для задоволення позову в цій справі відсутні. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.