Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17719/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17719/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є., секретаря Ткаченка В.В., за участю представників сторін: від позивача - Журавльов О.С., від відповідача - Труфанова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» до Офіса великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Офіса великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - позивач, ПІІ «АМІК Україна») звернулось у суд з позовом до Офіса великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень про застосування штрафа за ненадання оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю та за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Позовні вимоги мотивує тим, що виявлені під час перевірки порушення не підтверджуються належними та допустимими доказами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки встановлено не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що підтверджується не оприбуткуванням тютюнових виробів у кількості 305 пачок та надлишком паливно-мастильних матеріалів у розмірі 94,69 літрів. Також під час перевірки на запит перевіряючих позивачем не надано регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено рух (надходження, вибуття) товарів (тютюнових виробів), прибутково-видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на пальне тощо. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що під час перевірки були надані всі витребувані контролюючим органом документи, не встановлено факта реалізації необлікованих товарів. Встановлений надлишок паливно-мастильних матеріалів у розмірі 94,69 літрів може бути обумовлений температурою навколишнього середовища, яка зумовлює перехід таких матеріалів у газоподібний стан. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що 15 червня 2020 року посадові особи відповідача провели фактичну перевірку АЗС з магазином, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Коновальця (Щорса), 24/А, господарську діяльність в якому провадить ПІІ «АМІК Україна». Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 16 червня 2020 року, у якому міститься висновок про порушення позивачем вимог пункта 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Як убачається зі зміста акта перевірки, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Також перевіркою встановлено не ведення обліку товарних запасів, а саме тютюнових виробів за місцем їх реалізації. На запит перевіряючих № 1 від 15 червня 2020 року надати реєстри бухгалтерського обліку, в яких відображено рух тютюнових виробів та залишки на момент перевірки, начальник АЗС надала пояснення про передачу оригіналів та копій накладних до офіса підприємства. Вибірковим зняттям залишків тютюнових виробів встановлено не оприбуткування на загальну суму 15501,00 грн. в кількості 305 пачок. Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач 16 червня 2020 року подав до контролюючого органу заперечення, до яких долучив товарно-транспортні накладні, зворотно-сальдову відомість (01.01.2020 по 14.06.2020), прибуткові документи. Розглянувши заперечення та додані до нього документи, контролюючий орган листом від 17 липня 2020 року повідомив, що вони не спростовують встановлених під час перевірки порушень. На підставі висновків, зазначених в акті перевірки 17 липня 2020 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0001910503, яким за порушення пункта 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачеві визначено штраф у сумі 510,00 грн.; - № 0001920503, яким за порушення пункта 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено штраф у сумі 35175,68 грн. Уважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №265/95-ВР). Як закріплено у преамбулі цього Закону, його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Статтею 3 Закону України №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, серед іншого, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Однак в акті перевірки факту реалізації товару не зафіксовано. Отже, відповідачем не доведено факта реалізації позивачем товара, який, на переконання відповідача, не було обліковано. Окрім того, колегія суддів зазначає, що відсутність первинних документів під час проведення перевірки не може бути кваліфіковано як порушення установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки законодавством не передбачений такий порядок обліку, тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі № 810/3247/16, згідно якої сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України №265/95-ВР. Колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи наявні належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, які було подано позивачем до податкового органа, на виконання запита останнього. Відповідно до положень пункта 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункта 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. В абзаці 2 пункта 44.7 цієї правової норми передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права, із повним дослідженням доказів і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офіса великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.М. Кузьмишина О.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складений 20 січня 2021 року.)