Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1473/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1473/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представника апелянта/відповідача Рижова Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 09 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 05.05.2020 №1616/к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області 07.05.2020 відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонської області з припиненням державної служби; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-2 від 06.05.2020 №19/2 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України «Про звільнення від 05.05.2020 №1616/к»; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області з 07.05.2020. - стягнути з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.05.2020 по день прийняття рішення суду у даній справі із розрахунку 723,81 грн за кожен робочий день вимушеного прогулу з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року цей адміністративний позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1616/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області за п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 06.05.2020 №19/2 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України «Про звільнення від 05.05.2020 №1616/к»; Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області з 08 травня 2020 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.05.2020 по 13.10.2020 у сумі 79414 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 13 коп. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області з 08 травня 2020 року та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15300 (п`ятнадцять тисяч триста) грн. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . При цьому апелянт/відповідач зазначає, судом першої інстанції не було враховано, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 ліквідоване Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області та з 18.10.2019 у ЄДР міститься запит про державну реєстрацію рішення про припинення шляхом ліквідації юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. 30.01.2020 позивач був поновлений на посаді на виконання рішення суду у справі №821/1757/16. Втім, на час поновлення ОСОБА_1 на посаді діяла Постанова від 09.10.2019 №870, а тому 30.01.2020 позивач був попереджений про припинення державної служби на підставі пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» №117-1Х у зв`язку з ліквідацією відповідача-2. 05.05.2020 Міністерство юстиції України видало наказ №1616/к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 07.05.2020 у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Херсонській області та з припиненням державної служби. Підставою видання зазначеного наказу є постанова КМУ від 09.10.2019 №870 та попередження про вивільнення з відміткою про ознайомлення. На день попередження ОСОБА_1 про звільнення (30.01.2020), та на день звільнення його із займаної посади (07.05.2020) діяла норма Закону України «Про державну службу», яка передбачала право, а не обов`язок суб`єкта призначення проводити переведення (призначення) державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу. Також на день звільнення позивача із займаної посади до Кодексу законів про працю України були внесені зміни, згідно з якими до даних правовідносин не підлягають застосування положення статті 49-2 КЗпП. Станом на час виникнення спірних правовідносин діяла норма законодавства про працю, відповідно до якої частини другої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України не поширюються на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України. Крім того, з 25.09.2019 (тобто з дати набрання чинності Законом №117-1Х) ліквідація державного органу, як самостійна підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення. Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яким підтримала апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в повному обсязі. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснення на неї представника апелянта/відповідача Рижова Ю.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства юстиції України від 30.06.2015 №2028/к ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Наказом Міністерства юстиції України від 28.10.2016 №4998/к ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на підставі п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу». На виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 у справі №821/1757/16 наказом від 30.01.2020 №458/к ОСОБА_1 був поновлений на посаді заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 28.10.2016 року. 30.01.2020 з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ОСОБА_1 попереджений про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження. 05.05.2020 наказом №1614/к ОСОБА_1 з 30.06.2019 присвоєний черговий 4 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. Наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1616/к позивач був звільнений з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 07.05.2020 відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з припиненням державної служби. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції». 06.05.2020 Головне територіальне управління юстиції у Херсонської області прийняло наказ №19/2 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України «Про звільнення від 05.05.2020 №1616/к». Вважаючи звільнення незаконним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку відбулася реорганізація Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а не ліквідація, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 5 Закону «Про державну службу» №889-VІІІ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону №889-VІІІ). За змістом п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу. Частиною 3 ст. 87 Закону №889-VІІІ визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 ОСОБА_1 попереджений про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а 05.05.2020» позивач звільнений із займаної посади відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Державна служба припинена з 07.05.2020. Позиція позивача полягає в тому, що його звільнення з підстави ліквідації державного органу є незаконним, оскільки в даному випадку відбулася реорганізація, а не ліквідація відповідача-2. Проте апелянт та відповідач-2 наполягають на тому, що відбулася саме ліквідація державного органу. На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (далі Закон №3166-VI). Так, ч. 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України. Відповідно до частини п`ятої цієї статті міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (частина сьома статті 5 Закону). Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 8, 9 ст. 5 Закону №3166-VI). Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Частиною 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються. Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.10.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Постанова №870), якою ліквідував як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови №870) та утворив як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови №870). Судами 1-ї та 2-ї інстанцій враховується, що до Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, згідно із Додатком №1 до Постанови №870, зокрема, включене Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області. Водночас, до Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються, згідно із Додатком №2 до Постанови №870, включене Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до п. 3 Постанови №870 міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником: Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління юстиції м. Севастополі та Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Пунктом 3 Постанови №870 також передбачено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції. На виконання Постанови №870 наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 року №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Наказом №3173/5 головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (пп. 7 та 8 п. 5 Наказу). Таким чином, із наведених вище положень Постанови №870 та наказу №3173/5 випливає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Верховний Суд України у постановах від 04.03.2014 у справі №21-8а14, від 27.05.2014 у справі №21-108а14, від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформував наступні правові висновки з цього приводу та зазначив, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган. Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, виходить з того, що відповідно до Постанови №870 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Головних управлінь в АРК Крим та у Миколаївській, Одеській і Херсонській областях. Беручи до уваги ту обставину, що Постановою №870 Кабінет Міністрів України визначено, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, тобто всі функції та повноваження відповідача-2 переходять до новоствореного органу, апеляційний суд погоджується з тим, що у даному випадку відбулася реорганізація Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а не ліквідація, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі. Аналогічні правові висновки з цього питання викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №591/3069/16-а. Також, колегія суддів вважає за необхідне додати, що з офіційного сайту Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) https://just.odessa.gov.ua вбачається, що в структурі цього державного органу утворено Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області з фактичним місцем розташування 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська 42/14 (адреса, за якою раніше перебувало Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області). Вказане новоутворене управління здійснює такі ж самі функції з виконання судових рішень, що раніше виконувало управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи рішення про звільнення позивача у зв`язку із ліквідацією відповідача-2, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач-1 мав діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Натомість відповідач-1, приймаючи рішення про звільнення позивача з посади за п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією державного органу без наявності факту ліквідації відповідача-2, діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відтак, апеляційний суд, як і суд першої інстанції вважає, що наказ від 05.05.2020 №1616/к про звільнення ОСОБА_1 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України та підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Крім того, оскільки наказ від 06.05.2020 №19/2 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України «Про звільнення від 05.05.2020 № 1616/к» прийнятий відповідачем-2 на виконання наказу від 05.05.2020 № 1616/к, який визнаний судом протиправним, також підлягає скасуванню. Скасування наказу про звільнення позивача передбачає поновлення його на посаді, з якої останній незаконно звільнений. Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки що позивач звільнений із займаної посади 07.05.2020, то поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області слід з 08.05.2020, оскільки 07.05.2020 є останнім робочим днем. Судом першої інстанції на підставі наявної в матеріалах справи довідки від 18.08.2020 № 13.1-30/948 про доходи ОСОБА_1 зроблено правильний розрахунок та стягнуто з відповідача-2 середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача у сумі 79414,13 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів. При цьому, слід підкреслити, що апелянт в апеляційній скарзі не навів будь-яких зауважень щодо правильності визначеного судом першої інстанції розміру грошового забезпечення за період вимушеного прогулу. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 21 січня 2021 року.