Постанова 4873 № 910/7190/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" січня 2021 р. Справа№ 910/7190/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Чорногуза М.Г. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: Вознюк Є.В. дов. від 31.12.20; від відповідача: Павлюк М.В. дов. від 29.12.20; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (повний текст складено 26.11.2020) у справі №910/7190/19 (суддя Ващенко Т.М.) за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 17 738 271,26 грн, УСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2020 року відмовлено акціонерному товариству "Укртрансгаз" у задоволенні заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду міста Києва від 14.07.20. №910/7190/19. Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, стягнути з позивача 17 738 271,26 грн та стягнути з приватного виконавця Канцедала О.О. 1 773 966,21 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, судом неповно з`ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, можливе як до його фактичного виконання, так і після закінчення виконавчого провадження; підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, може бути, у тому числі, припинення зобов`язань зарахуванням (правові позиції Верховного Суду в постановах у справах №2-4671/11 та №686/5252/17). Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.07.2020 є одностороннім правочином, який не визнаний недійсним, та створює відповідні правові наслідки (правові позиції Верховного Суду в постановах у справах №910/17770/17 та №914/8912/16); примусове виконання рішення призвело до подвійного стягнення суми боргу та безпідставного стягнення винагороди приватного виконавця; судом першої інстанції не були враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що передумовою для зарахування зустрічних однорідних вимог є їх безспірність (що підтверджується правовими позиціями Верховного Суду у низці справ), а заборгованість позивача перед відповідачем є предметом судового спору у справі №914/2579/19 і з цих підстав позивач оспорив заяву відповідача про зарахування, і рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/10574/20 цю заяву було визнано недійсною; суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року, позов задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" 15 906 445 грн 94 коп. заборгованості, 629 143 грн 54 коп. - 3% річних, 1 202 681 грн 78 коп. інфляційних втрат коштів. 14 липня 2020 року на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ, який позивачем пред`явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Канцедалу Олександру Олександровичу. Постановою приватного виконавця від 16.07.2020 було відкрито виконавче провадження №62596984 з виконання зазначеного наказу, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи і майно, а також вирішено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1 773 827,12 грн, про що винести відповідну постанову. Також 16.07.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. 17 липня 2020 року відповідачем складено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій вказано, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 738 271,26 грн за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000709 (з оплати додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу), а заборгованість позивача перед відповідачем становить 302 549 534,34 грн за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000709 (за надання послуг балансування), тому відповідач повідомляє про припинення частини зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 17 738 271,26 грн. Вказана заява направлена відповідачем позивачу 17.07.2020, що підтверджується фіскальним чеком і описом вкладення та згідно пояснень позивача - отримана ним 22.07.2020. У цей же день відповідач направив приватному виконавцю Канцедалу О.О. заяву про закінчення виконавчого провадження, у якій вказав на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку із чим просив закінчити виконавче провадження №62596984 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). 20 липня 2020 року з рахунку відповідача у ПАТ "АБ "Укргазбанк" на депозитний рахунок приватного виконавця Канцедала О.О. були перераховані грошові кошти в сумі 19 512 237,47 грн, що підтверджується банківською випискою від 21.07.2020. 20 липня 2020 року відповідач подав до Господарського суду міста Києва заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на те, що обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. 21 липня 2020 року приватним виконавцем Канцедалом О.О. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що згідно виписки по рахунку АТ "Ощадбанк" від 21.07.2020 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти у розмірі 19 512 237,47 грн, що становить загальну суму по виконавчому провадженню з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій. Вказані кошти розподілені приватним виконавцем наступним чином: 17738271,26 грн перераховано на користь стягувача (платіжне доручення №2 від 21.07.2020); 1 773 827,12 грн - основної винагороди приватного виконавця; 139,09 витрат виконавчого провадження. 27 липня 2020 року відповідач подав до Господарського суду міста Києва доповнення до заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у якій також просив стягнути з позивача на користь відповідача кошти в розмірі 17 738 271,26 грн та стягнути з приватного виконавця Канцедала О.О. на користь відповідача кошти в розмірі 1 773 966,21 грн. Позивач, заперечуючи проти заяви відповідача, посилався на те, що наказ вже виконаний, тому не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню; односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог позивач не визнає і оспорює його в Господарському суді міста Києва (відповідна позовна заява подана 21.07.2020, справа №910/10574/20), а наявність заперечень на заяву про зарахування виключає проведення зарахування в добровільному порядку; наявність заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 302 549 534,34 грн (за надання послуг балансування), на яку посилається відповідач у заяві, є предметом судового розгляду у справі №914/2579/19; дії приватного виконавця не були визнані неправомірними; відсутні підстави для повороту виконання рішення суду. Приватний виконавець Канцедал О.О., заперечуючи проти заяви відповідача, послався на те, що 20.07.2020 він отримав від боржника у виконавчому провадженні заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, однак згідно норм чинного законодавства у виконавця відсутній обов`язок приймати процесуальні рішення на підставі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому він 20.07.2020 направив вимогу стягувачу щодо надання пояснень про наявність чи відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, у відповідь на яку стягувач повідомив про відсутність підстав для зарахування і оскарження вказаної заяви до суду. Також приватний виконавець вказав про відсутність правових підстав для стягнення з нього на користь відповідача суми основної винагороди приватного виконавця. За наслідками розгляду вказаної заяви відповідача і доповнень до неї, суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу у даній справі та про відсутність підстав для стягнення з позивача і приватного виконавця на користь відповідача стягнутих за цим наказом сум. Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначені конституційні принципи знайшли своє відображення у ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка кореспондується з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і якою встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Рішення Господарського суду міста Києва у даній справі набрало законної сили 24 червня 2020 року (дата прийняття постанови суду апеляційної інстанції про залишення рішення без змін) і 14 липня 2020 року на його примусове виконання був виданий відповідний наказ. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (див. рішення у справі "Трихліб проти України", заява №58312/00, пп. 25 - 32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п. 66). Статтею 160 ГПК України встановлено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому ст.ст. 328, 331 цього Кодексу. Згідно частин 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Таким чином, в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відповідач вважає, що його заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є "іншою причиною", однак вказані доводи обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.07.2020, була складена відповідачем після відкриття виконавчого провадження (16.07.2020), отримана позивачем 22.07.2020, вже після фактичного виконання рішення суду та закриття виконавчого провадження (21.07.2020), і позивач заперечує наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог. Враховуючи, що на момент одержання стягувачем заяви про зарахування зустрічної однорідної вимоги, тобто, реалізації одностороннього правочину боржника шляхом його оприлюднення і доведення до контрагента, рішення господарського суду було виконано в примусовому порядку, а наявність зустрічного боргу стягувачем не визнається з документальною аргументацією, відсутні підстави для задоволення його заяви. Щодо вимог відповідача про стягнення на його користь 17 738 271,26 грн з позивача та 1 773 966,21 грн з приватного виконавця, то вони також є необґрунтованими, оскільки вказані кошти були стягнуті з рахунку відповідача за наявності належних правових підстав, а дії та рішення приватного виконавця відповідачем у встановленому порядку не оскаржені і не були визнані неправомірними. Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду в постановах у справах №2-4671/11, №686/5252/17, №910/17770/17 та №914/8912/16 відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зазначені постанови прийняті за інших обставин справи, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на відповідача. Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 21.01.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді М.Г. Чорногуз Г.А. Кравчук