Постанова Харківський апеляційний суд № 641/8987/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року м. Харків Справа № 641/8987/19 Провадження № 22-ц/818/207/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Хорошевського О.М. суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б. за участю секретаря Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус ХМНО - Чуприна Галина Олександрівна розглянувши у розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року постановлене суддею Чайка І.В. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус ХМНО - Чуприна Галина Олександрівна про визнання неправомірними дій державного реєстратора щодо звернення стягнення та скасування державної реєстрації права власності, п о с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати неправомірними дій державного реєстратора щодо звернення стягнення на квартиру та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 М квартиру АДРЕСА_2 ; зареєструвати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 приватну спільну часткову власність на квартиру АДРЕСА_2 . Позовні вимоги вмотивовані тим, що 07 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено споживчий кредитний договір №№ 11264814000, за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 22800 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту 07 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Погрібним Д.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1087. 12 грудня 2011 року АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 11264814000 від 07.12.2007 року ТОВ « Кей-Колект» на підставі договору факторингу №1. 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. на підставі рішення № 37360606 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 та внесено запис № 22613065. 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чуприною Г.О. на підставі договору купівлі- продажу від 13.10.2017 року в Державнирй реєстр прав на нерухоме майно було внесено запис № 22825461 щодо права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Позивач вказує про незаконність рішення про державну реєстрацію № 37360606 від 02 жовтня 2017 року щодо реєстрації права власності ТОВ « Кей-Колект» на спірну квартиру, оскільки таке рішення було прийнято за відсутності необхідних документів, не були дотримані вимоги ЗУ « Про нотаріат» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», а саме було проведено реєстрацію права власності за відсутності окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» була здійснена без достатніх правових підстав з порушенням Закону України «Про іпотеку». Відповідно до договору іпотеки від 07.12.07, що зареєстрований в реєстрі за №1087 положення якого не містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке б прирівнювалось до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. У відповідності до розділу 5 договору іпотеки від 07.12.2007 року який зареєстрований в реєстрі №1087, сторонами було досягнуто згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2. передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.1 отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі і підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця права продати Предмет отеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Отже сторони передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення в позасудовому порядку виключно на підставі ремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тому відповідно до Закону України «Про іпотеку», передача права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. При винесенні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги, що положення пункту 5 Іпотечного договору №2576 від 07.08.2006 року, не є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотеко держателя, оскільки, вказане положення Іпотечного договору не є застереженням в розумінні Закону України «Про іпотеку», а лише передбачає один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. А також, що Іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги виключно на підставі одного способу, передбаченого договором іпотеки. При проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно не були дотриманні вимоги Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження». Суд надав оцінку лише одному договору іпотеки №2575. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей - Колект» відбулась з дотриманням норм чинного законодавства тому підстав для задоволення позову відсутні. При прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на спірне іпотечне майно приватний нотаріус діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що спірним житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_3 , ј частина якої належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та ѕ частки в рівних частках ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.01.2001, виданого Харківським виробничим об`єднанням «Протон», договору про визначення часток посвідченого ПН ХМНО Олійник Л.М. 21.07.2006 року. 07 грудня 2007 року ОСОБА_3 уклав із АТ «Укрсиббанк» кредитний договір № 11264814000, згідно умов якого він отримав в якості кредиту грошові кошти в розмірі 22 800,00 доларів США з відсотковою ставкою 13,9 % та кінцевим терміном погашення-до 07.12.2017 року. ( а.с.20-25) В забезпечення своїх зобов`язань за договорами кредиту № 11264814000 від 07.12.2007 року, який міститься в матеріалах справи, та за № 11264814000 від 17.12.2007 року, який не був наданий суду в якості доказів, між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з одного боку та АТ «Укрсиббанк» з іншого боку було укладено договір іпотеки (нерухомого майна від 07.12.2007 року, що був посвідчений ПН ХМНО Погрібним Д.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1087, згідно умов якого у іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_3 . ( а.с. 28-31). 12 грудня 2011 року АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 11264814000 від 07.12.2007 року ТОВ « Кей-Колект» на підставі договору факторингу №1.(а.с.32-41). 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. на підставі рішення № 37360606 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2017 року, було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_3 та внесено запис № 22613065. Згідно договору купівлі- продажу від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 , останній придбав у ТОВ «Кей-Колект» за грошові кошти в сумі 562380,00 грн. квартиру АДРЕСА_3 , яка належала ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки від 07.07.2006 року за реєстровим № 2576. ( а.с.128). 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чуприною Г.О. на підставі договору купівлі- продажу від 13.10.2017 року в Державний реєстр прав на нерухоме майно було внесено запис №22825461 щодо права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 ( а.с.42- 44). Згідно висновку комісії від 20.11.2017 року з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 від 01.11.2017 року, в задоволені скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22613065, прийняте приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. щодо спірної квартири , відмовлено з причин того, що на момент розгляду вищевказаної скарги було внесено інший запис щодо права власності на спірну квартири за іншою особою ( ОСОБА_2 ), яке скаржником не оскаржувалось. ( а.с.48-50). Як на підставу позову ОСОБА_1 посилається на порушення порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. У п 4 договору іпотеки, на який посилається позивач зазначено звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем. у: - випадках, передбачених п.п. 2.1.1. -2.1.2. цього Договору іпотеки; - уразі порушення провадження в справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом Іпотекодавця; - у разі прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи - Іпотекодавця; - у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов язання за цим договором, або будь-якого зобов язання, що забезпечені іпотекою за цим Договором. Пунктом 4.2. Договору іпотеки від 07.08.2006 року № 2576 зазначено, що звернення стягнення відбувається на підставі: - рішення суду; - виконавчого напису нотаріуса; - застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно пункту 5.1. Договору іпотеки від 07.08.2006 року № 2576 -уразі настання обставин, зазначених в пункті 4.1. цього Договору. Іпотекодердатель надсилає Іпотекодавцю рекомендованим, листом повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що має зазначати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 5.2. Договору). Пунктом 5.3. Договору іпотеки від 07.08.2006 року № 2576 передбачено, що у разі застосування Передачі предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться у п. 5.1. цього Договору іпотеки. Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» (редакція від 12.05.2006, підстава - 3480-IV) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» (редакція від 12.05.2006, підстава - 3480-IV) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» (редакція від 12.05.2006, підстава - 3480-IV) визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону. Положенням частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (редакція від 12.05.2006, підстава - 3480-IV) передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Зазначена стаття у редакції, що була чинна на час укладення іпотечного договору також передбачала можливість позасудового врегулювання шляхом визнання права власності на підставі відповідного застереження у тексті договору. Відповідно до п.п.1, 9 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (редакція від 29.01.2006, підстава - 2704-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав. Договір іпотеки не містить положення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на необхідність укладення окремого договору щодо позасудового порядку врегулювання спору, що не ґрунтується на вищевказаних вимогах Закону України «Про іпотеку», в редакції, що діяла на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій. Щодо доводів апеляційної скарги порушення Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно судова колегія зазначає наступне. 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. на підставі рішення № 37360606 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2017 року, було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_3 та внесено запис № 22613065. Згідно договору купівлі-продажу від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 , останній придбав у ТОВ «Кей-Колект» за грошові кошти в сумі 562380,00 грн. квартиру АДРЕСА_3 , яка належала ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки від 07.07.2006 року за реєстровим № 2575. ( а.с.128) 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чуприною Г.О. на підставі договору купівлі- продажу від 13.10.2017 року в Державний реєстр прав на нерухоме майно було внесено запис №22825461 щодо права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 ( а.с.42- 44) Отже, звернення стягнення на спірну квартиру відбувалось на підставі договору іпотеки від 07.08.2006 року, що був посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2576 та який не містить положення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.115-117). Доводи позивача щодо порушення Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно не підтверджені належними та допустимими докзами. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів відступлення Банком прав вимоги за кредитними договором забезпеченими іпотекою судова колегією не розглядаються, оскільки не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доводів викладених судом першої інстанції у своєму рішення. До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 було подано заяву про затвердження мирової угоди. У заяві зазначено, що право вимоги до позивача набула ОСОБА_7 , з якою досягнуто домовленості щодо зобов`язань останньої. При цьому будь-яких доказів набуття ОСОБА_7 права вимоги до ОСОБА_1 та самої мирової угоди, яка б містила умови домовленості суду надано не було. За таких обставин заява про затвердження мирової угоди задоволена бути не може. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з повним установленням обставин у справі, підтверджених відповідними доказами, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Рішення суду першої інстанції належить залишити без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.М. Хорошевський Судді колегії І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повний текст судового рішення складено 21 січня 2021 року.