Постанова Сумський апеляційний суд № 584/752/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м.Суми Справа №584/752/20 Номер провадження 22-ц/816/84/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2020 року, у складі судді Данік Я.І., ухвалене у м. Путивль, в с т а н о в и в : 11 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивувала тим, що з 16 липня 2011 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , мають двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають разом з нею і перебувають на її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальну допомогу дітям не надає, хоча має таку можливість, офіційно працює, отримує постійний дохід. 20 серпня 2020 року ОСОБА_4 подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття, а також витрати на правничу допомогу. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 2200 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, яка підлягає індексації, починаючи стягнення з 11 червня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів проводити на користь матері дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1584 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 840 грн 80 коп судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення змінити в частині розміру стягнутих аліментів, визначивши до стягнення аліменти на дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Стягнути на її користь 1800 грн витрат на правничу допомогу. Вважає, що суду першої інстанції при визначенні розміру аліментів на дітей помилково врахував факт здійснення відповідачем догляду за хворим на хронічне захворювання братом ОСОБА_5 , який, маючи статус особи з інвалідністю 2-ї групи, отримує державну соціальну допомогу в розмірі 1712 грн, тобто має самостійний дохід. При цьому, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що його брат за станом здоров`я потребує стороннього догляду і саме він здійснює такий догляд та несе у зв`язку з цим матеріальні витрати. Зазначає, що закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувану функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає доводи позивача безпідставними, просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що за своїм майновим становищем може сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 2200 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 16 липня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак разом не проживають, мають двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю (а.с. 6-8). За даними довідки Виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області № 1465 від 3 червня 2020 року, ОСОБА_4 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстрований чоловік ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 10). ОСОБА_4 працює на посаді птахівника в ФГ «Натон» та за період з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року отримала дохід в сумі 27166 грн 74 коп (а.с. 8). ОСОБА_2 працює на посаді верстатника у ДП «Путивльський агролісгосп» та за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року отримав дохід в розмірі 30801 грн 70 коп (а.с. 23). Також відповідач отримує дохід від здачі в оренду ПП «КАРЛА МАРКСА-2» за договором від 25 грудня 2007 року належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, розмір орендної плати за рік становить 1619 грн 73 коп (а.с. 24-25). Із наданої ПП «Карла Маркса-1» довідки від 27 липня 2020 року № 252 вбачається, що за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року ОСОБА_2 виплачено 14984 грн 71 коп орендної плати (а.с. 32). ОСОБА_2 здійснює догляд за хронічно хворим братом ОСОБА_5 , який перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю ІІ групи у розмірі 1712 грн (а.с. 21, 22, 33). Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_4 , мотивоване тим, що неповнолітні діти сторін проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні, потребують матеріальної допомоги на своє утримання з боку батька, який в силу ст. 180 СК України зобов`язаний та, являючись працездатним, маючи задовільний стан здоров`я, може їх утримувати шляхом сплати аліментів щомісячно. Врахувавши такі істотні обставини, як наявність у відповідача щомісячного офіційного стабільного доходу, здійснення ним догляду за хворим братом, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, визначив до стягнення аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 2200 грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення . Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Згідно з ст. 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року 2218 гривень. З урахуванням наведених норм права, встановлених обставин справи, визначеного Законом з 01 грудня 2020 року розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років 1921 грн, для дітей віком від 6 до 18 років - 2395 грн та наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати дитину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дочок та вважає, що суд правильно визначився із способом їх стягнення та розміром, присудивши аліменти на двох дітей у твердій грошовій сумі 2200 грн щомісячно. Доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду при визначенні розміру аліментів на наявність на утриманні відповідача брата особи з інвалідністю через недоведеність відповідачем факту догляду за хворим братом та понесення у зв`язку з цим матеріальних витрат, не є підставою для зміни рішення, оскільки за наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати неповнолітніх дітей, визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дітей та відповідає мінімально гарантованому розміру аліментів, встановленому ч. 2 ст. 182 СК України. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати на правничу допомогу правильно стягнуті судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в сумі 1584 грн. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді : О.І. Собина Т.А. Левченко