Постанова 4816 № 582/36/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м.Суми Справа №582/36/20 Номер провадження 22-ц/816/1164/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Недригайлівського районнного суду Сумської області від 12 березня 2020 року в складі судді Яковенко Н.М., ухвалене в смт. Недригайлів, В С Т А Н О В И В: 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері в розмірі 3000 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що має повнолітнього сина ОСОБА_2 , який проживав разом з нею до середини 2018 року. Потім він став проживати у своєї співмешканки, без реєстрації місця проживання до цього часу. Позивачка є інвалідом другої групи та потребує матеріальної допомоги, неодноразово зверталася до сина, однак він ніякої допомоги їй не надає. Рішенням Недригайлівського районнного суду Сумської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь матері ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 420 грн 00 коп., починаючи стягнення з 14 січня 2020 року. Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 117 грн 71 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Вказує, що розмір стягнутих з відповідача на її користь аліментів в розмірі 420 грн 00 коп. є недостатнім та замалим. Зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував інші доходи відповідача, а саме, орендну плату, дохід від земельної ділянки 0,19 га, доходи від підробітку. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 * 100 = 210 200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії № НОМЕР_1 (а.с. 14). Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 05 червня 2002 року (а.с. 11). Із копії довідки про доходи № 1120811085516101 від 11 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Недригайлівському об`єднаному управління ПФУ в Сумській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 2879 грн 90 коп. (а.с. 8). Із копії довідки про отримання допомоги № 06/49 від 11 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Недригайлівської РДА та їй призначено соціальну допомогу відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам». Допомогу нараховано в розмірі 9458 грн за період з 01 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Місячний розмір допомоги з грудня 2019 року складає 1638 грн (а.с. 9). Із копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААА № 152155 та копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з дитинства. Інвалідність встановлена безстроково (а.с. 10). З копії витягу з протоколу засідання обласної ЛКК від 30 листопада 2015 року та копії медичної виписки стаціонарного хворого від 02 липня 2018 року вбачається, що позивачка має ряд хронічних захворювань та потребує обмеження фізичних навантажень і нагляду лікарів (а.с. 54-55). Відповідно до довідки про доходи від 28 січня 2020 року № 6 ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді інженера енергетика та з липня по грудень 2019 року включно отримав 26000,22 грн заробітної плати. Місячний заробіток за грудень 2019 року склав 4365 грн (а.с. 29). Із відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_2 , крім заробітної плати, отримав у 2019 році дохід у виді надання майна в лізинг у розмірі 17932,02 грн, з яких сплачено податок в розмірі 3227,77 грн. В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач пояснив, що вищевказані кошти є заборгованістю з орендної плати за користування належною відповідачу земельною ділянкою відповідно до рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 травня 2019 року. Річна орендна плата становить приблизно 6000 грн. Із заочного рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 травня 2019 року у справі № 591/5814/18 вбачається, що на користь відповідача ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_6 стягнуто заборгованість з орендної плати за 2014, 2015, 2017 роки в розмірі 13779,00 грн (а.с. 50-51). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував, що відповідач отримує мінімальну заробітну плату і фактично його щомісячний дохід є меншим, ніж дохід позивача, у зв`язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн щомісяця та, виходячи з принципів розумності та справедливості, стягнув з відповідача на користь позивачки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 420,00 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення, факт біопоходження); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин. Повнолітні дочка, син зобов`язані надавати утримання батькам незалежно від власного статку. Обов`язок дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК). Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання матері. При цьому, місцевий суд враховував, що оскільки відповідач отримує мінімальну заробітну плату і фактично його щомісячний дохід є меншим, ніж дохід позивача, тому прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 420 грн. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції не врахував інших доходів відповідача, а саме, орендну плату, не заслуговують на увагу, оскільки дохід від орендної плати є разовою виплатою та виплачується раз на рік. Наявність у відповідача крім орендної плати та заробітної плати інших доходів позивачем не доведено і доводи щодо цього в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»). Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Недригайлівського районнного суду Сумської області від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко С.Г. Хвостик