Постанова 4816 № 582/388/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м.Суми Справа №582/388/20 Номер провадження 22-ц/816/2129/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 серпня 2020 року у складі судді Яковенко Н.М., ухвалене у селищі міського типу Недригайлів, повний текст якого складено 19 серпня 2020 року в с т а н о в и в : 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що їх з відповідачем спільний син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на платній основі на денному відділенні Сумського державного університету за спеціальністю «Стоматологія» та потребує утримання до закінчення навчання - до 30 червня 2021 року, тому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 01 травня 2020 року до закінчення навчання - до 30 червня 2021 року включно. Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3400 грн, щомісячно, починаючи із 01 травня 2020 року на період навчання і до закінчення навчання - до 30 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 840 грн 80 коп судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині визначення способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та прийняти постанову, якою стягнути з нього аліменти на повнолітнього сина - ОСОБА_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи 01 травня 2020 року по 30 червня 2021 року. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно трактував його пояснення та помилково вказав, що він згоден сплачувати аліменти на сина у розмірі 1/2 частини заробітної плати, тоді як він вказував про згоду на стягнення з нього аліментів у розмірі 1/2 частини його доходу. Доводить нестабільність свого матеріального становища та неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки на даний час не отримує доходу від підприємницької діяльності, а за основним місцем роботи лікаря стоматолога в КНП «Недригайлівська ЦРЛ» найближчим часом може бути звільнений у зв`язку з проведенням реформи децентралізації. Визначена судом до стягнення сума аліментів є для нього непосильною, так як з лютого 2019 року він працює лише на 0,5 ставки лікаря стоматолога і за три місяці, що передували подачі позову, отримав 5000 грн заробітної плати та 944 грн 60 коп у приватній стоматологічній клініці «Дент». Вказує, що за домовленістю з позивачем він самостійно оплачував за 1-4 семестри навчання сина, а за 5-8 семестри навчання повинна оплачувати ОСОБА_1 , однак всупереч домовленості позивач відмовилася оплачувати самостійно навчання сина в період 5-8 семестрів і оплата здійснювалася ними в рівних частинах. Вважає, що судом не досліджено матеріального стану позивача та самого повнолітнього сина, який має у власності земельну ділянку площею 2 га та отримує дохід від здачі її в оренду, володіє транспортним засобом а/м FIAT Linea. Він постійно надає синові кошти на щоденні витрати та заправку і обслуговування його автомобіля. Крім того, він, як повнолітній син, має обов`язок по утриманню матері похилого віку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою її позовні вимоги повністю задовольнити. Вказує про безпідставність зменшення судом заявленої до стягнення суми аліментів на повнолітнього сина, оскільки крім оплати за саме навчання, необхідно оплачувати проживання в гуртожитку, харчування, відвідування бібліотеки, купувати одяг, взуття, вона не може самостійно задовольняти ці потреби. Доводить, що відповідач приховує свої реальні доходи, і як практикуючий лікар стоматолог, ФОП, який займається вирощуванням сільськогосподарських культур, власник нерухомого та рухомого майна, який отримує доходи від здачі майна в оренду, за відсутності інших утриманців, має можливість сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 5000 грн на місяць. Вважає, що нею доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу та просить стягнути з відповідача сплачену адвокату суму гонорару. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , заперечуючи доводи позивача, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). З 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 є студентом Сумського державного університету і відповідно до договору про надання освітньої послуги з підготовки фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2016 № 7849 навчається за денною формою навчання, за спеціальністю «Стоматологія», строк навчання по 30 червня 2021 року на контрактній основі з щосеместровою оплатою, загальна вартість навчання 117100 грн (а.с. 8-10). Згідно з додатковою угодою від 16 січня 2019 року вартість навчання збільшилась до 151411 грн і становить за 8 семестр 2020 року - 17745 грн, 9-10 семестри (2020-2021 роки) - по 19360 грн (а.с. 4). Факт оплати за навчання ОСОБА_1 у 2019-2020 роках підтверджується копіями чеків (а.с. 12, 22) За проживання ОСОБА_1 у гуртожитку 30 серпня 2019 було сплачено 6240 грн (а.с. 13). Місце проживання відповідача ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17). Згідно з довідкою від 14 травня 2020 року № 603 ОСОБА_2 працює в КНП «Недригайлівська ЦРЛ» за основним місцем роботи на посаді лікаря стоматолога, його посадовий оклад становить 4772 грн (а.с. 26). За відомостями із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України ОСОБА_2 за 2018 рік отримав 92902 грн доходу, в 2019 році - 89614 грн (заробітна плата, плата за передачу майна в лізинг) (а.с. 43-46). Із податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 вбачається, що за період 2017-2019 дохід ним не декларувався (а.с. 47-64). За інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Сумській області на ОСОБА_2 зареєстровані три транспортні засоби: ВАЗ 212140, КРД 050100, RENAULT DUSTER (а.с. 71). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 з 2017 року є власником квартири АДРЕСА_2 , має у власності земельну ділянку, площею 4,8299 га, яку здає в оренду, та має право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 4,0429 га, за яку сплатив 41264 грн 83 коп (а.с. 80-83). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власником автомобіля FIAT Linea р.н. НОМЕР_2 (а.с. 28). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як батько дитини, зобов`язаний і має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому синові, який навчається, при цьому враховано розмір щомісячних мінімально необхідних витрат на дитину до закінчення навчання, розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановлений з грудня 2020 рік (2270 грн), матеріальне становище відповідача, який працює, отримує стабільний дохід, не має на утриманні інших осіб, та визначив до стягнення аліменти у мінімально необхідному розмірі - 3400 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Частиною 1 статті 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. За частиною 1 статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначаючи розмір належних до стягнення аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційних скаргах, навів відповідні мотиви. Так, суд прийняв до уваги, що ОСОБА_1 навчається на платній основі за денною формою навчання в Сумському державному університеті за спеціальністю «Стоматологія», стипендію не отримує. Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 отримує самостійний дохід від здачі в оренду належної йому земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки ним не надано суду доказів про розмір орендної палати та, чи достатня така сума для забезпечення його мінімальних потреб у навчанні та проживанні. Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача про необхідність стягнення аліментів у частці від його доходу, а не у твердій грошовій сумі, оскільки він сам в апеляційній скарзі вказує про нестабільність свого доходу, а витрати на утримання повнолітнього сина-студента є наперед визначеними та основний їх розмір обумовлений у Договорі про надання освітньої послуги з підготовки фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2016 року № 7849 та Додатковою угодою до цього Договору від 16 січня 2019 року (а.с. 9-10, 11). Визначення аліментів у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку відповідача узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 181, ст. 184 СК України та відповідає заявленим позовним вимогам. Відповідачем не надано доказів існування між сторонами домовленості про умови оплати за навчання сина та не доведено, що саме ОСОБА_2 самостійно оплачував навчання сина за 1-4 семестри навчання та надав частину коштів на оплату за навчання в період 5-8 семестрів. Не доведено відповідачем і перебування на його утриманні матері похилого віку. Ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів потреби надання їй матеріальної допомоги з боку ОСОБА_2 . Не погоджуючись із частковим задоволенням позову, ОСОБА_1 не надала суду апеляційної інстанції будь-яких доказів отримання відповідачем доходів у розмірі більшому чи з інших джерел, ніж врахований судом першої інстанції при визначенні щомісячного розміру аліментів на утримання повнолітнього сина. Врахувавши майновий стан відповідача, а саме: його працездатний вік, наявність постійної роботи та стабільного заробітку, ведення підприємницької діяльності, наявність у власності нерухомого майна та транспортних засобів, відсутність на утриманні інших дітей та непрацездатних осіб, суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув аліменти у меншому розмірі (3400 грн), ніж просила позивач (5000 грн). Визначений судом першої інстанції розмір аліментів на період навчання сина сторін, на думку колегії суддів апеляційного суду, є розумним і співмірним з матеріальними можливостями відповідача утримувати його повнолітнього сина, який продовжує навчання. За таких обставин законних підстав для стягнення аліментів у частці від доходу відповідача чи в більшому розмірі, ніж визначив місцевий суд, колегія суддів не вбачає. Крім того позивач ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу у сумі 7200 грн. Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч вимогам ст. 137 ЦПК України позивачем не доведено наявність та розмір витрат на правничу допомогу у цій справі. Як встановлено судом, до виходу суду в нарадчу кімнату адвокат Валюх Ю.В., який на підставі ордеру Серії СМ № 567 від 03 червня 2020 року представляв інтереси позивача (а.с. 29), заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. На підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу надана складена адвокатом Валюхом Ю.В. довідка від 03 червня 2020 року № 20-Ц-20 про те, що ОСОБА_1 оплатила йому готівкою гонорар за підготовку позовної заяви до суду про стягнення аліментів в сумі 1200 грн та за представництво її інтересів у суді 6000 грн, а всього 7200 грн (а.с. 84). Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до роз`яснень п. 48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі №199/3939/18-ц, від 09 червня 2020 року в справі №466/9758/16-ц. Тобто, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Із викладеного вбачається, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами витрати сторони (у цій справі позивача ОСОБА_1 ) на правову допомогу, а не прибутки адвоката. Всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних доказів оплати нею послуг адвоката, як не надано і акту приймання-передачі адвокатських послуг, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко Т.А. Левченко