Постанова Донецький апеляційний суд № 243/2627/20

Єдиний унікальний номер 243/2627/20 Номер провадження 22-ц/804/213/21 Єдиний унікальний номер 243/2627/20 Головуючий у 1 інстанції Ільяшевич О.В. Номер провадження 22-ц/804/213/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Корчистої О.І., Космачевської Т.В., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 243/2627/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Ільяшевич О.В., - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільнені. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 01 серпня 2002 року вона розпочала трудову діяльність на станції Дебальцеве Донецької залізниці, де в подальшому продовжувала працювати на різних посадах. 16 серпня 2006 року прийнята прийомщицею поїздів станції Микитівка Донецької залізниці відповідно до наказу №65/ДС від 15 серпня 2006 року. Відповідно до наказу № 13 /ДС К від 15 квітня 2009 року станція Микитівка Донецької залізниці з 14 червня 2006 року перейменована на станцію Микитівка державного підприємства Донецької залізниці. 17 серпня 2016 року Державне підприємство Донецька залізниця реорганізовоно шляхом злиття у регіональну філію» Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 та наказом №18-ос від 16 серпня 2016 року станція Микитівка державного підприємтва «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Микитівка структурного підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Позивачка 04 жовтня 2016 року переведена комерційним агентом станції Єнакієве відповідно до наказу № 40-ос від 07 жовтня 2016 року. Відповідно до наказу № 4599/ДН-ос від 10 липня 2017 року, позивачка звільнена з роботи з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. Вказала, що з моменту звільнення до теперішнього часу їй не виплачена заборгованість по заробітній платі за період: за грудень 2016 року 5125 грн. 28 коп.; за січень 2017 року 5083 грн. 56 коп.; за лютий 2017 року 4450 грн. 82 коп.; за березень 2017 року 4339 грн. 32 коп.; за травень 2017 року -2774 грн. 48 коп.; за червень 2017 року - 7523 грн. 69 коп.; за липень 2017 року - 8390 грн. 17 коп., а всього 37787 грн. 33 коп.. Позивачка просить стягнути з відповідача вказані кошти. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 20 809 грн. 58 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору. В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по заробітній платі за червень липень 2017 р. у розмірі 15913,86 грн. та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вважають, що матеріалами справи доведено факт припинення підприємством господарської діяльності внаслідок чого позивач з 20.03.2017 р. знаходився на простої так як по ВП «Станція Микитівка» виданий наказ від 17.03.2017 р. № 92/ДС «Про встановлення простою по виробничому підрозділу «Станція Микитівка». Суд не надав належної оцінки відомостям, наведеним у розрахункових листах заробітної плати за червень-липень 2017 р., які містять у собі фальсифіковані данні, щодо кількості годин відпрацьованого часу та розміру нарахованої заробітної плати за відпрацьований час, в наслідок чого такі відомості не узгоджуються з іншими доказами по справі та суперечать встановленому судом факту знаходження позивача на простої з 20.03.2017 р. та по день звільнення. Зазначає про сумнівне походження наданих позивачем розрахунків заборгованості заробітної плати за червень липень 2017 р., які на думку відповідача не є належними доказами у розумінні п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 та п. 4 ст.. 95 ЦПК України бо вони оформлені у супереч вимогам матеріального права, створені на непідконтрольній території, містять неправдиві відомості, які суперечать офіційним динним Мінсоцполітики України та не узгоджуються з іншими доказами по справі, а також обрахування заробітної плати проведено з математичними помилками. Зазначає про порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України та не врахування висновків Верховного Суду викладених в постановах, щодо застосування відповідних норм права при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин. Вважають, що позивач, надавши роздруковані розрахункові листки заробітної плати (табуляграми) за червень-липень 2017 року на загальну суму 15913,86 грн. (без утримання податків та обов`язкових платежів) та визнавши цю суму, як заборгованість по нарахованій заробітній платі, не довів достовірність цих документів та не довів наявності права на отримання зазначеної суми. Суд дійшов помилкового висновку про те, що у спірний період позивач працював і вважав, що цей факт підтверджено розрахунками заробітної плати. Сам по собі факт звільнення позивача із роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки заробітна плата виплачується за виконану ним роботу. Зазначають, що відсутність в матеріалах справи табелів обліку використання робочого часу дає підстави вважати,що позивач не працював у цей час. Суд першої інстанції не надав належну оцінку доводам відповідача щодо настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності відповідачем. Суд першої інстанції не надав належної оцінки та однобічно дослідив індивідуальні відомості Пенсійного фонду України застрахованої особи і не взяв до уваги інформацію «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» про відсутність нарахувань по заробітній платі позивачу за період червень-липень 2017 р., які мають значення по справі та узгоджуються з відомостями, наведеними в довідці про доходи позивача від 28.05.2020 р. № 896/22, виданої структурним підрозділом. Вважають, що відповідач провів всі заходи в межах своїх можливостей щодо збору первинних кадрових та бухгалтерських документів, але відсутність у відповідача документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, є підставою відповідачу для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати за спірний період 2017 р. за недостовірністю позивачем свого права на спірні суми по заробітній платі належними, допустимими та достовірними доказами. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження (а.с. 144). Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження повідомлена відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 25 листопада 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року справу відповідно до ч.1 ст.369, ч.13 ст.7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 37 687 грн. 33 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" не підлягає задоволенню. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване відповідачем рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до наказу № 17 від 31 липня 2002 року позивачка розпочала трудову діяльність на станції Дебальцеве Донецької залізниці, де в подальшому продовжувала працювати на різних посадах. Відовідно до наказу № 65 ДС -Л від 15 серпня 2006 року прийнята прийомщицею поїздів станції Микитівка Донецької залізниці 16 серпня 2006 року. Відповідно до наказу № 131 /ДС К від 15 квітня 2009 року станція Микитівка Донецької залізниці з 14 червня 2006 року перейменована на станцію Микитівка державного підприємства Донецької залізниці. 17 серпня 2016 року Державне підприємство Донецька залізниця реорганізовоно шляхом злиття у регіональну філію» Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства» Українська залізниця». Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 15 квітня 2016 року №303 та наказом №18-ос від 16 серпня 2016 року станція Микитівка державного підприємтва «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ станція Микитівка структурного підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства »Українська залізниця». Позивачка 04 жовтня 2016 року переведена комерційним агентом станції Єнакієве відповідно до наказу № 40-ос від 07 жовтня 2016 року. Згідно із наказом № 4599/ДН-а від 10 липня 2017 року, позивачка звільнена з роботи з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату. Наведені обставини підтверджуються даними трудової книжки НОМЕР_1 від 01 серпня 2002 року. Згідно із наказом № 236/ДНД від 17 березня 2017 року начальника в.о. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» «Про встановлення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Доручено начальниками структурних підрозділів встановити відповідними наказами початок простою з 20 березня 2017 року. Для всіх працівників виробничого підрозділу, провести роз`яснювальну роботу в трудових колективах, ознайомити причетних працівників з даним наказом під підпис; оплату за час простою провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. Згідно із наказом № 92/ДС від 17 березня 2017 року начальника ВП «Станція Микитівка» «Про встановлення простою по виробничому підрозділу «Станція Микитівка» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, відповідно до наказу в.о. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 236/ДНД від 17 березня 2017 року начальника Донецької дирекції залізничних перевезень встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Станція Микитівка». Відповідно до розрахункових листів заробітної плати ВП «ДС Микитівка» СП «ДДЗП» філії» Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40150216) ОСОБА_1 нараховані наступні суми: за грудень 2016 року (фактично відпрацьовані 178 год.) - 5125 грн.28 коп.(з яких оплата почасовиків 3269 грн. 00 коп., вечірні 113 грн. 86 коп., доплата за робочу ніч 426 грн.07 коп., надбавка за вислугу 653 грн. 80 коп., індексація зарплати 68 грн.80 коп., заохочення ювілейної дати 500 грн. 00 коп., матеріальна допомога системного характеру 93 грн. 75 коп.), сума до оподаткування 5031 грн. 53 коп., сума до виплати 2445 грн. 52 коп.; за січень 2017 року (161 год.)- 5083 грн.56 коп. (з яких оплата почасовиків 3269 грн. 00 коп., вечірні 109 грн. 64 коп., доплата за роботу у святкові дні 385 грн.78 коп., доплата за робочу ніч 503 грн. 55 коп., надбавка за вислугу 653 грн. 80 коп., індексація зарплати 68 грн.80 коп., матеріальна допомога системного характеру 92 грн. 99 коп.) сума до оподаткування 4990 грн. 57 коп., сума до виплати 2241 грн. 36 коп.; за лютий 2017 року (160 год.)- 4450 грн. 82 коп. (з яких оплата почасовиків 2063 грн. 56 коп., вечірні 65 грн. 38 коп., доплата за робочу ніч 261 грн. 52 коп., разова винагорода за вислугу 412 грн. 71 коп., індексація зарплати 43 грн.43 коп., інші додаткові виплати 1522 грн. 80 коп., матеріальна допомога системного характеру 81 грн. 42 коп.) сума до оподаткування 4369 грн. 40 коп., сума до виплати 2039 грн. 22 коп.; за березень 2017 року (173 год.)- 4339 грн. 32 коп. (з яких оплата почасовиків 1913 грн. 10 коп., вечірні 70 грн. 86 коп., доплата за роботу у святкові дні 283 грн. 42 коп., доплата за робочу ніч 302 грн. 32 коп., винагорода за вислугу 382 грн. 62 коп., оплата простою 1007 грн. 62 коп., заохочення ювілейної дати 300 грн.00 коп., матеріальна допомога системного характеру 79 грн. 38 коп.) сума до оподаткування 4259 грн. 94 коп., сума до виплати 3450 грн. 55 коп.; за травень 2017 року (159 год.) - 2774 грн. 49 коп. (з яких оплата простоїв 2723 грн. 73 коп., матеріальна допомога системного характеру 50 грн. 76 коп.) сума до оподаткування 2723 грн. 73 коп., сума до виплати 2206 грн. 22 коп.; за червень 2017 року (167 год.) - 7523 грн. 69 коп. (з яких оплата почасовиків 6313 грн. 58 коп., доплата за робочу ніч 420 грн. 91 коп., надбавка за вислугу 789 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 7523 грн. 69 коп., сума до виплати 4570 грн. 37 коп.; за липень 2017 року (172 год.) - 8390 грн. 17 коп. (з яких оплата почасовиків 7322 грн. 00 коп., доплата за робочу ніч 493 грн. 81 коп., надбавка за вислугу 732 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 8548 грн. 01 коп., сума до виплати 2915 грн. 62 коп.. Відповідно до довідки про доходи структурного підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 896/2 від 28 травня 2020 року, ОСОБА_1 відповідачем нарахована заробітна плата за період з 01 січня по 31 липня 2017 року у наступних розмірах: за січень 2017 року: за 161 фактично відпрацьованих годин нараховано - 5083 грн. 56 коп., з яких утримано 1041 грн. 20 коп., до видачі 4042 грн. 36 коп.; за лютий 2017 року: за 101 фактично відпрацьованих годин нараховано - 4450 грн. 82 коп., з яких утримано 911 грн. 60 коп., до видачі 3539 грн. 22 коп.; за березень 2017 року: за 84 фактично відпрацьовані години нараховано - 2245 грн. 79 коп., з яких утримано 459 грн. 98 коп., до видачі 1785 грн. 81 коп.; За квітень - липень 2017 року нарахування та кількість відпрацьованих годин відсутні. Згідно із відомістю на виплату грошей № 23 за березень місяць 2017 року за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачці була нарахована заробітна плата 1785 грн. 81 коп., яку вона отримала 17 липня 2017 року у касі Донецької Дирекції залізничних перевезень м. Лиман. Згідно із наданою на виконання ухвали суду інформацією щодо руху грошових коштів за рахунком, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в філії АТ «Державний ощадний банк України», на рахунок заробітної плати за період з грудня 2016 року по червень 2020 року грошові кошти не надходили. Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , наданими органами Пенсійного Фонду України, страхувальником ОСОБА_1 за березень 2017 року регіональною філією «Донецька залізниця» акціонерного товариства» Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40150216), страхові внески сплачені, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у березні 2017 року склала 4339 грн. 32 коп., у квітні, травні, червні, липні 2017 року - 0,00 грн. (страхові внески не сплачені). Відповідно до платіжних доручень за грудень 2016 року - лютий 2017 року позивачці перерахувано кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» МФО 322959 на зарплатну картку позивачки (особистий рахунок НОМЕР_3 ), а саме: - 23 грудня 2016 року на підставі платіжної відомості № 2493 відповідачем була перерахована позивачці перша половина зарплати за грудень 2016 року в сумі 1630 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 23 грудня 2016 року на відомості. - 12 січня 2017 року на підставі платіжної відомості № 2661 відповідачем була перерахована позивачу друга частина зарплати за грудень 2016 року в сумі 2445 грн. 52 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 12 січня 2017 року на відомості. - 25 січня 2017 року на підставі платіжної відомості № 119 відповідачем була перерахована позивачу перша половина зарплати за січень 2017 року в сумі 1800 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 25 січня 2017 року на відомості. - 08 лютого 2017 року на підставі платіжної відомості № 470 відповідачем була перерахована позивачу друга частина зарплати за січень 2017 року в сумі 2242 грн. 36 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 08 лютого 2017 року на відомості. - 23 лютого 2017 року на підставі платіжної відомості № 820 відповідачем була перерахована позивачу перша половина зарплати за лютий 2017 року в сумі 300 грн. 00 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 23 лютого 2017 року на відомості. - 07 березня 2017 року на підставі платіжної відомості № 1033 відповідачем була перерахована позивачу друга частина зарплати за лютий 2017 року в сумі 2039 грн. 22 коп. (з урахуванням загальнообов`язкових податків та зборів), що підтверджується штампом банку АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» від 07 березня 2017 року на відомості. Згідно із відомостями на виплату грошей № 23 за березень 2017 року, у касі Донецької дирекції залізничних перевезень м. Лиман, позивачка 17 липня 2017року (у день звільнення) отримала заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1785 грн. 81 коп.. Згідно із листом Мінсоцполітики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 року», норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в липні 2017 року становила - 168 годин, а не 172 години. Відповідно до копії наказу № 4599/ДН-ос від 10 липня 2017 року та запису № 15 трудової книжки НОМЕР_1 вбачається що позивачка фактично була звільнена з посади 17 липня 2017 року. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримала повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції правильно виходив із розміру заявлених позовних вимог, а також того що відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні з позивачем не провів остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі та обґрунтовано, дослідивши докази, прийшов до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню нараховані, але не виплачені суми заробітної плати за час простою, з відрахуванням сплаченої частини заробітної плати за місяці березень, травень, червень, липень 2017 року, а саме: за березень 2017 року (173 год.)- 4339 грн. 32 коп. (з яких оплата почасовиків 1913 грн. 10 коп., вечірні 70 грн. 86 коп., доплата за роботу у святкові дні 283 грн. 42 коп., доплата за робочу ніч 302 грн. 32 коп., винагорода за вислугу 382 грн. 62 коп., оплата простою 1007 грн. 62 коп., заохочення ювілейної дати 300 грн. 00 коп., матеріальна допомога системного характеру 79 грн. 38 коп.), сума до оподаткування 4259 грн. 94 коп., сума до виплати 3450 грн. 55 коп. З відрахуванням сплаченої суми коштів в березні у розмірі 2245 грн. 79 коп., решта до сплати 2093 грн. 53 коп., до оподаткування 2014 грн. 15 коп.; за травень 2017 року (159 год.)- 2774 грн. 49 коп. (з яких оплата простоїв 2723 грн. 73 коп., матеріальна допомога системного характеру 50 грн. 76 коп.) сума до оподаткування 2723 грн. 73 коп., сума до виплати 2206 грн. 22 коп.; за червень 2017 року (167 год.)- 7523 грн. 69 коп. (з яких оплата почасовиків 6313 грн. 58 коп., доплата за робочу ніч 420 грн. 91 коп., надбавка за вислугу 789 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 7523 грн. 69 коп., сума до виплати 6470 грн. 37 коп. з урахуванням авансу; за липень 2017 року (172 год.) - 8390 грн. 17 коп. (з яких оплата почасовиків 7322 грн. 00 коп., доплата за робочу ніч 493 грн. 81 коп., надбавка за вислугу 732 грн. 20 коп.) сума до оподаткування 8548 грн. 01 коп., сума до виплати 6315 грн. 62 коп., з врахуванням авансу; А всього на суму 20809 грн. 58 коп. (з яких - оплата простою, матеріальна допомога системного характеру та інші виплати, що включаються до заробітної плати), з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами надані позивачем розрахунки заборгованості заробітної плати, з яких вбачається, що позивачці було нараховано заробітну плату, у тому числі оплату простою, однак зазначені суми виплачені не були у повному обсязі, що відповідачем не спростовано та підтверджується випискою з карткового рахунку Ощадбанку, на який поступала заробітна плата, а також даними персоніфікованого обліку. При цьому суд звертає увагу на те, що нарахована сума коштів за грудень - березень 2017 року в розрахункових листках, представлених позивачем, повністю збігається із даними персоніфікованого обліку, наданими ПФУ на ухвалу суду. Суд також звертає увагу на те, що розрахункові листи за грудень - березень 2017 року за формою та реквізитами аналогічні розрахунковим листам за квітень липень 2017 року. Суд також зазначає, що інформація, вказана в розрахункових листах підтверджується даними ПФУ, наказом про встановлення простою, даними трудової книжки та не спростовані наданою відповідачем довідкою про доходи позивача. За таких обставин, у суду відсутні підстави щодо невизнання вказаних розрахункових листів недопустимими доказами. Відповідачем не представлено суду спростовних доказів іншого. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим він не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 20 березня 2017 року не проводилося. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до дирекції не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не спростовують висновків суду. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Що стосується посилання на втрату контролю і доступу АТ "Укрзалізниця" до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на території, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, вони не впливають на висновки суду, оскільки згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, було призначено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здійснювали нарахування заробітної плати своїм працівникам (а.с. 53). Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що: - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 84 - 86). Маючи відомості про нарахування позивачу заробітної плати, зокрема до 17 липня 2017 року, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 47 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні, відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами. Отже, суд першої інстанції з метою захисту конституційного права позивача на оплату праці обґрунтовано взяв до уваги надані позивачем розрахунки заробітної плати. Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі визнає, що з березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих позивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення). Доводи про те, що у відповідача відсутні табелі обліку робочого часу позивача, а тому відсутні підстави для нарахування заробітної плати, є безпідставними. Відповідно до Наказу Держкомстату від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» табель обліку використання робочого часу це одна з типових форм первинної облікової документації підприємств, установ, організацій. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 «Табель обліку використання робочого часу» надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Отже, цей первинний документ повинен бути оформлений відповідачем. Незалежно від виниклої ситуації відповідач мав можливість вирішити питання оперативно щодо звільнення працівників, однак вирішив це питання лише в липні 2017 року. Доказів того, що для вирішення питання про видання наказу про звільнення працівників існувала непереборна сила не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі за оскаржуваний відповідачем період червень-липень 2017 року. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що надані позивачем розрахунки заробітної плати не є допустимим доказом, оскільки їх оформлення не відповідає чинному законодавству, слід зазначити наступне. Надані позивачем розрахунки заробітної плати (табуляграми) були видані позивачу під час перебування у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року та містять відомості, які можуть бути відомі тільки роботодавцю у зв`язку із оформленням позивача на роботу (ідентифікаційний код, посаду працівника, кількість відпрацьованих годин). Також слід зазначити, що надані відповідачем докази підтверджують припинення нарахування заробітної плати з березня 2017 року, однак не спростовують той факт, що з березня 2017 року по день звільнення позивач виконувала свої трудові обов`язки. Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, які було засвідчено Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, слід зазначити наступне. Обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Наданий до суду науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Таким чином не врахування судом першої інстанції висновку торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка ві-дображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та ін-ших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких во-ни ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок що-до обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Згідно з частиною 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 37 687,33 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року. Судді: