Постанова 4804 № 236/3153/19

Єдиний унікальний номер 236/3153/19 Номер провадження 22-ц/804/191/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Соломахи Л.І., суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М., розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 236/3153/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги за апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року у складі судді Саржевської І.В., - В С Т А Н О В И В: 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні. Зазначала, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працювала на посаді розподілювача робіт 4 розряду Виробничого підрозділу "Іловайське експлуатаційне вагонне депо". 16 червня 2017 року була звільнена на підставі наказу № 2059/ДН-ОС від 16 червня 2017 року. При звільненні відповідач не провів з нею розрахунок, а саме: - не виплатив заробітну плату за березень 2017 року у сумі 2 210,04 грн.; - не оплатив час простою за період з 20 березня 2017 року по 16 червня 2017 року з розрахунку двох третин тарифної ставки, що складає відповідно до табелів обліку робочого часу: за березень 2017 року - 1 281,57 грн., за квітень 2017 року - 3 595,64 грн., за травень 2017 року - 3 595,64 грн., за червень 2017 року - 1 990,04 грн., всього 10 462,89 грн.; - не виплатив відповідно до наказу про звільнення компенсацію за 36 днів відпустки у сумі 7 315,92 грн. та вихідну допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку, що згідно довідки-розрахунку складає 5 524,62 грн. Посилаючись, що і на теперішній час розрахунок з нею не проведено, просила стягнути з відповідача на її користь зазначену заборгованість (а.с. 2 - 8). Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2 210,04 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 10 462,89 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7 315,92 грн., вихідну допомогу при звільненні в сумі 5 524,62 грн. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць (а.с. 45 - 53). Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 12 серпня 2016 року по 16 червня 2017 року працювала на посаді розподілювача робіт 4 розряду ВП "Іловайське експлуатаційне вагонне депо" СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 15 - 19). Наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у виробничих підрозділах дирекції з 20 березня 2017 року (а.с. 21 - 22). Згідно з наказом про припинення трудового договору № 2059/ДН-ОС від 16 червня 2017 року ОСОБА_1 з 16 червня 2017 року звільнена з посади розподілювача робіт 4 розряду ВП "Іловайське експлуатаційне вагонне депо" за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. В наказі зазначено про право ОСОБА_1 на компенсацію за 36 днів відпустки та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку. Наказ видано СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 24). На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 по червень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати, в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога при звільненні (а.с. 25 - 28). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - червень 2017 року узгоджуються з наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД про встановлення простою. Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували наявність зазначеного наказу, заборгованість по оплаті за час простою. Вперіод встановленого СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" простою позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, а тому у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати, оскільки відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати: за березень 2017 року - 2 210,04 грн., за час вимушеного простою - 10 462,89 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 7 315,92 грн., вихідної допомоги при звільненні в сумі 5 524,62 грн. Доказів про те, що ці суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано (а.с. 45 - 53). Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу при звільненні необхідно було надати на підконтрольну територію України документи згідно переліку за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року відповідно до наказу № 899-Н від 26 червня 2017 року "Про ведення в дію порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", а саме: копію особової картки працівника форми П-2; копію трудової книжки; копію паспорта та ідентифікаційного коду; табель обліку робочого часу (окремо на виробничий підрозділ або на кожного працівника; копії наказів на відпустку; копії особового рахунку працівника форми П-54А; копії наказів про надання матеріальної допомоги відповідно до колективного договору; наказ про звільнення (оригінал); наряди на підрядні роботи; оригінали маршрутів локомотивних бригад; оригінали наказів про встановлення доплат та надбавок; перелік разових та приміських квитків, виданих для особистих потреб працівників; довідку про депоновану заробітну плату; довідку-розрахунок за спецодяг та спецвзуття; оригінал листка непрацездатності; оригінал довідки ОК-5 для нарахування матеріальної допомоги по листкам непрацездатності; протокол робочої комісії з соціального страхування; оригінали документів (квитанції про сплату медоглядів), копії сертифікатів профільних спеціалістів, заява на відшкодування витрат на медогляд; копію протоколу засідання комісії з встановлення стажу роботи та розміру вихідної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію в разі звільнення на пенсію; наказ про звільнення у зв`язку із виходом на пенсію; оригінал виконавчого листа або у разі відсутності особова заява працівника на утримання з зазначенням обов`язкових реквізитів; документи про податкову пільгу; документи, які підтверджують інвалідність; інші первинні та розпорядчі документи, що пов`язані з оплатою праці. Згідно з п. 6.4 зазначеного наказу "у разі виявлення помилок в наданих для опрацювання документів… або неповного пакету… повертаються на доопрацювання…". Нарахована заробітна плата перевіряється робочою комісією та приймається рішення на виплату. Такі документи на виплату розрахункових від позивача до регіональної філії "Донецька залізниця" не надходили, тому у відповідача відсутня можливість для виплати позивачу заборгованості по заробітній платі. За період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1 457,2 грн., яка отримана 19 липня 2017 pоку у касі Дирекції м. Лиман. Сума нарахованої заробітної плати за період з 01 березня 2017 pоку по 15 березня 2017 pоку обліковується на балансі Дирекції. Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, відповідно до пункту 1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1, 2 Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Виробничі підрозділи Донецької та Луганської дирекцій залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" розташовані на тимчасово неконтрольованих територіях Донецької та Луганської областей, що сприяє загрозі життя уповноважених осіб при знаходженні на території виробничих підрозділів, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності. З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу "Іловайське експлуатаційне вагонне депо" до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати. Позивачем не надано до регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" документального підтвердження її присутності на роботі на час простою з березня 2017 року і до теперішнього часу. Суд не взяв до уваги що, надані позивачем суду "папери", складені невідомими особами після 16 березня 2017 року (а.с. 55 - 56). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2019 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційного провадження (а.с. 74 - 77). Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача була повідомлена відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 03 грудня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 80). Копія апеляційної скарги відповідача була направлена позивачу 05 грудня 2019 року на зазначену нею в позовній заяві адресу для листування (а.с. 79) та отримана позивачем 18 грудня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 94). Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року справу відповідно до частини першої статті 369, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у цій справі складає 25 513,47 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до справ, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 89 - 90). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Оскаржуване відповідачем рішення відповідає зазначеним вимогам процесуального закону. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала розподілювачем робіт 4 розряду виробничого підрозділу "Іловайське експлуатаційне вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 15 - 19). На підставі наказу про припинення трудового договору № 2059/ДН-ОС від 16 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з 16 червня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 24). Відповідачем факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 16 червня 2017 року не оспорюється. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за березень - червень 2017 року підтверджується наданими позивачем розрахунками заробітної плати за березень - червень 2017 року (табуляграми) (а.с. 25 - 28), які їй були видані відповідачем відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Згідно цих розрахунків заробітної плати позивачу нарахована оплата простоїв (код 340), а саме: в березні 2017 року за 24 години простою 459,75 грн. та за 40 годин простою - 821,82 грн.; в квітні 2017 року за 152 години простою - 3 595,64 грн.; в травні 2017 року за 159 годин простою - 3 595,64 грн.; в червні 2017 року за 88 годин простою - 1 990,04 грн., всього за час простою 10 462,89 грн. Відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 21 - 22). Даний наказ узгоджується з нормою статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - червень 2017 року не наводить. Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Враховуючи, що в період встановленого структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", до складу якого входив виробничий підрозділ "Іловайське експлуатаційне вагонне депо", простою позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, що підтверджується наданими до суду першої інстанції розрахунками заробітної плати, на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасовано не було (відповідачем такі відомості не надано, структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень" з травня 2017 року свою діяльність здійснює у м. Лиман, тобто на території України, яка контролюється органами державної влади), у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Розрахунок заробітної плати за червень 2017 року узгоджується з наказом від 16 червня 2017 року № 2059/ДН-ОС про припинення трудового договору, згідно якого позивач звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та має право на компенсацію за 36 днів невикористаної відпустки, одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 24). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивача про її звільнення (а.с. 15 - 19). Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки Сума компенсації за невикористану відпустку згідно розрахунку заробітної плати за червень 2017 року складає 7 315,92 грн. (а.с. 28) та відповідачем в апеляційній скарзі її розмір не оспорюється. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Розмір нарахованої позивачу вихідної допомоги у зв`язку із звільненням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України згідно розрахунку заробітної плати за червень 2017 року складає 5 524,62 грн. (а.с. 28) та відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється. Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач не надав суду доказів про виплату позивачу заробітної плати за час простою за період з 20 березня 2017 року по 16 червня 2017 року, а також про виплату грошової компенсації за 36 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні. Більш того, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 16 червня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з позивачем при звільненні не провів. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу"Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 16 червня 2017 року, не спростовують висновків суду. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду надано копію наказу про припинення трудового договору (а.с. 24), який виданий структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", який з травня 2017 року здійснює адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території України, яка контролюється органами державної влади, тобто його оригінал має бути у відповідача; надано розрахунки заробітної плати за березень - червень 2017 року (а.с. 25 - 28), копію наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, оригінал якого також має бути у відповідача. Відповідачем до суду надана довідка структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № 953/2 від 11.09.2019 року (а.с. 39), яка підтверджує наявність у відповідача відомостей про тарифну ставку позивача та нарахування йому заробітної плати до 15 березня 2017 року. Зазначені документи дають можливість відповідачу виконати свій обов`язок щодо розрахунку з позивачем. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Доводи відповідача про те, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано "папери", складені після 16 березня 2017 року невідомими особами, є необґрунтованими. Позивачем на підтвердження розміру нарахованої їй заробітної плати за період березень - червень 2017 року надано не "папери", а щомісячні розрахунки заробітної плати, видача яких працівнику передбачена статтею 110 КЗпП України, частиною першою статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці". Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Отже, надані позивачем розрахунки заробітної плати (розрахункові листи) є належним доказом, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати. Виробничий підрозділ, який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати - ВП ВЧДЕ Іловайськ, тобто виробничий підрозділ "Іловайське експлуатаційне вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого саме відповідачем протягом трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України, не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснено виплату по лютий 2017 року включно. Згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, було призначено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здійснювали нарахування заробітної плати своїм працівникам. Посилаючись на втрату 17 березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом, відповідач, зокрема його структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень", 16 червня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем. До цього, відповідач 11 травня 2017 року саме у місті Іловайськ попередив позивача про наступне вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується письмовим повідомленням № 02/177 (а.с. 20), та, здійснюючи свою діяльність на території України, зокрема структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у м. Лиман Донецької області, яка не є окупованою, знайшов шляхи внести запис у трудову книжку позивача про її звільнення, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працював позивач та в якому зберігалася його трудова книжка. Надані позивачем розрахункові листи (табуляграми) не є актами окупаційної влади, а є актами, які видані цивільною установою - виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого згідно наказу регіональної філії "Донецька залізниця"АТ "Укрзалізниця" № 645-НЗ-1 від 28.04.2017 року припинена лише з 17 липня 2017 року. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем до суду першої інстанції надана довідка про доходи № 953/2 від 10 вересня 2019 року, видана структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якої позивачу за фактично відпрацьовані 79 годин за березень 2017 року нараховано 1 832,56 грн., за квітень - червень 2017 року заробітна плата не нарахована, кількість фактично відпрацьованих годин 0,00. Проте в цій довідці є посилання, що вона видана відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які могли бути нараховані відповідачем позивачу, зокрема, відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 10 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога при звільненні, що є предметом позову у цій справі, а тому зазначена довідка не є доказом, що такі суми позивачу відповідачем фактично не були нараховані. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу виплачена заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 1 457,21 грн., що підтверджується наданою до суду відомістю № 10 за березень 2017 року, не спростовують висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати за березень 2017 року, оскільки зазначена виплачена сума позивачем при визначенні розміру заборгованості була врахована. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні відпустки (стаття 83 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (стаття 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Суд першої інстанції правильно послався на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивач до 16 червня 2017 року знаходилася з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 20 березня 2017 року по 16 червня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати їй часу простою за період з 20 березня 2017 року по 16 червня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Посилаючись на невиконання позивачем наказу регіональної філії "Донецька залізниця" №899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", відповідач цей локальний нормативний акт суду не надав, а тому не довів ці свої доводи. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 16 червня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі визнає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих позивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованими. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с. 57, а.с. 69). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування йому витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 152,60 грн. у зв`язку із переглядом справи судом першої інстанції відсутні, судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 січня 2020 року. Суддя - доповідач: Л.І. Соломаха Судді: О.Д. Канурна Ю.М. Мальований