Постанова Донецький апеляційний суд № 236/3758/19

Єдиний унікальний номер 236/3758/19 Номер провадження 22-ц/804/785/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Соломахи Л.І., суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М. розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 236/3758/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 листопада 2019 року у складі судді Саржевської І.В., - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця) про стягнення заборгованості по заробітній платі. Зазначала, що з 24 червня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала в Публічному акціонерному товаристві "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця") техніком 2 категорії дільниці з поточного утримання колії № 3 виробничого підрозділу "Луганська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". З березня 2017 року роботодавець припинив їй виплату заробітної плати. За період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року їй нарахована заробітна плата у сумі 21 886,72 грн., за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати їй належить 16 058,71 грн., що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Зазначена довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток зі структурних підрозділів, що продовжували діяльність на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України. Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі їй не виплатив, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 16 058,71 грн. (а.с. 3 - 6). Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в сумі 16 048,42 грн. (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів). Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 767,94 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 78 - 87). Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 23 червня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала техніком 2 категорії виробничого підрозділу "Луганська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 11 - 14). Наказом начальника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" від 16 березня 2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, в тому числі у виробничому підрозділі "Луганська дистанція колії", з 20 березня 2017 року (а.с. 24). Згідно з наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 1480-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 17 липня 2017 року звільнена з посади техніка 2 категорії виробничого підрозділу "Луганська дистанція колії" за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 15 днів відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 15). На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем суду надані розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: за березень 2017 року - 1 982,13 грн. (без урахування авансу у сумі 1 300,00 грн.), за квітень 2017 року - 2 136,64 грн., за травень 2017 року - 2 103,41 грн., за червень 2017 року - 2 103,41 грн., за липень 2017 року - 7 733,12 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога при звільненні) (а.с. 16 - 20). Згідно наданих позивачем копій табелів обліку використання робочого часу у березні 2017 року позивачем відпрацьовано 11 робочих днів, у квітні, у травні, у червні, у липні 2017 року - "0" (а.с. 25 - 30). Згідно копії журналу обліку простою ПО ПД-9 ВП "Луганська дистанція колії" СП "Луганська дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 перебувала у простої у березні 2017 року - 10 днів (80 год.), у квітні 2017 року - 18 днів (144 год.), у травні 2017 року - 20 днів (159 год.), у червні 2017 року - 20 днів (159 год.), у липні 2017 року - 11 днів (88 год.) (а.с. 31 - 61). Відповідно до довідки про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати, підписаної головним бухгалтером та заступником начальника, сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає: за березень 2017 року - 1 982,13 грн., за квітень 2017 року - 2 136,64 грн., за травень 2017 року - 2 103,41 грн., за червень 2017 року - 2 103,41 грн., за липень 2017 року - 7 733,12 грн., всього 16 058,71 грн. (а.с. 21). Згідно відомості на виплату грошей № 554, яка надана відповідачем, ОСОБА_1 виплачена заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у сумі 1 310,29 грн. (а.с. 68 - 69). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, які надані до суду позивачем. Надані позивачем розрахунки по заробітній платі за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" від 16 березня 2017 року № 58-ДН про встановлення початку простою, а також з наданими позивачем табелями обліку використання робочого часу за спірний період. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом від 17 липня 2017 року № 1480-ОС про припинення трудового договору. Відсутність у відповідача первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, оскільки відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Враховуючи, що в період встановленого структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" простою, позивач на виконання наказу до дня звільнення виходила на своє робоче місце, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року підлягають задоволенню у сумі 16 048,42грн., в тому числі за березень 2017 року - 1 971,84 грн. (1 982,13 грн. + 1 300 грн. (аванс) - 1 310,29 грн.), за квітень 2017 року - 2 136,64 грн., за травень 2017 року - 2 103,41 грн., за червень 2017 року - 2 103,41 грн., за липень 2017 року - 7 733,12 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога при звільненні) (а.с. 78 - 87). Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 листопада 2019 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що виробничий підрозділ "Луганська дистанція колії", який входив до складу структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, відповідно до пункту 1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1, 2 Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Після захоплення адміністративних будівель та виробничих об`єктів АТ "Укрзалізниця", розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей, відповідач втратив контроль над виробничим підрозділом і його діяльністю та не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки такі нарахування здійснюються на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати (штатний розпис, розцінки та норми праці, табель обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась). Оскільки через відсутність первинних документів нарахування заробітної плати не здійснювалося, заборгованість із заробітної плати перед позивачем у відповідача відсутня. Відсутність наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), табелів обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи вказує на відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин (а.с. 90 - 92). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 січня 2020 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження (а.с. 105 - 108). Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача була повідомлена відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 20 січня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 111). Копія апеляційної скарги відповідача була направлена позивачу 20 січня 2020 року на зазначену нею в позовній заяві адресу для листування (а.с. 109) та отримана позивачем 24 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 123). Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року справу відповідно до частини першої статті 369, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у цій справі складає 21 886,72 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до справ, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 118 - 120). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала техніком 2 категорії виробничого підрозділу "Луганська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 11 - 14). Наказом про припинення трудового договору № 1480/ДН-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена 17 липня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 15). Відповідачем факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 17 липня 2017 року не оспорюється. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з нею не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за березень - липень 2017 року у розмірі 16 048,42 грн. підтверджується: 1) наказом начальника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" від 16 березня 2017 року № 58-ДН, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою, в тому числі у виробничому підрозділі "Луганська дистанція колії" з 0.00 год. 20 березня 2017 року; зобов`язано працівників на час простою щоденно приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; у разі неявки робітника у табелі обліку робочого часу проставляти код "НЗ", оплату такої відсутності не проводити; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; начальників відповідних підрозділів зобов`язано організувати облік робітників на час простою (а.с. 24); 2) наданими позивачем щомісячними розрахунками заробітної плати за березень - липень 2017 року (табуляграми), які їй були видані відповідачем відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати; згідно цих розрахунків позивачу за березень 2017 року нарахована заробітна плата за фактично відпрацьовані 87 годин та 80 годин простою, за квітень 2017 року - за 144 години простою, за травень 2017 року - за 159 годин простою, за червень 2017 року - за 159 годин простою, за липень 2017 року - за 88 годин простою та компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні (а.с. 16 - 20); відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо; отже, надані позивачем розрахунки заробітної плати (розрахункові листи) є належними доказами, що вказують на розмір нарахованої заробітної плати; 3) табелями обліку використання робочого часу за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, які складені виробничим підрозділом "Луганська дистанція колії", підписані відповідальною особою (секретарем), керівником виробничого підрозділу, керівником бухгалтерії та працівником відділу кадрів, тобто посадовими особами, зазначеними в наказі начальника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" від 16 березня 2017 року № 58-ДН, яких було зобов`язано організувати облік робітників на час простою; згідно зазначених табелів обліку використання робочого часу посадовий оклад ОСОБА_1 складає 3 895 грн; ОСОБА_1 у березні 2017 року мала фактично відпрацьованих 11 робочих днів/87 год. та 10 днів/80 год. простою, у квітні 2017 року - 18 днів/144 год. простою, у травні 2017 року - 20 днів/159 год. простою, у червні 2017 року - 20 днів/159 год. простою, у липні 2017 року - 11 днів/88 год. простою (а.с. 25 - 26, а.с. 27, а.с. 28, а.с. 29, а.с. 30), що узгоджується з розрахунками заробітної плати ОСОБА_1 за березень - липень 2017 року. Умови оплати за час простою, зазначені в наказі від 16 березня 2017 року № 58-ДН про встановлення простою, відповідають нормі статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідачем не надано суду доказів, що оклад позивача є іншим, ніж 3 895,00 грн. Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить. Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Враховуючи, що в період встановленого структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень", до складу якого входив виробничий підрозділ "Луганська дистанція колії", простою позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, що підтверджується наданими до суду першої інстанції табелями обліку використання робочого часу та Журналом обліку простою ПО ПД-9 виробничого підрозділу "Луганська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасовано не було (відповідачем такі відомості не надано, структурний підрозділ "Луганська дирекція залізничних перевезень" здійснює свою діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території України, яка контролюється органами державної влади), у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом від 17 липня 2017 року № 1480-ОС про припинення трудового договору, згідно якого позивач звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та має право на компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки, одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 15). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивача про її звільнення (а.с. 11 - 14). Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки Сума компенсації за невикористану відпустку згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року складає 2 736,30 грн. (а.с. 20) та відповідачем в апеляційній скарзі її розмір не оспорюється. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Розмір нарахованої позивачу вихідної допомоги у зв`язку із звільненням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року складає 5 384,07 грн. (а.с. 20) та відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється. Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач надав суду лише довідку структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № ДН Луг. Дон. Філія 725/1120 від 27 листопада 2019 року, згідно якої у березні 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у сумі 1 953,38 грн., з яких утримано 643,09 грн., до видачі 1 310,29 грн. (а.с. 71), та відомість на виплату грошей № 554 за березень 2017 року, яка складена структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якої ОСОБА_1 за березень 2017 року виплачена заробітна плата в сумі 1 310,29 грн. (а.с. 68 - 69). Інших доказів про виплату позивачу ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року відповідачем суду не надано. Доказів про виплату позивачу заробітної плати за квітень - липень 2017 року, а також про виплату компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням відповідачем суду не надано. Більш того, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з позивачем при звільненні не провів. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не спростовують висновків суду. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду надано копію наказу про припинення трудового договору (а.с. 15), який виданий структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень", який з травня 2017 року здійснює адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території України, яка контролюється органами державної влади, тобто його оригінал має бути у відповідача; надано розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (а.с. 16 - 20), копію наказу начальника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 16 березня 2017 року № 58/ДН, оригінал якого також має бути у відповідача. Відповідач має первинні документи про нарахування позивачу заробітної плати по 15 березня 2017 року включно. Зазначені документи дають можливість відповідачу виконати свій обов`язок щодо розрахунку з позивачем. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні відпустки (стаття 83 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (стаття 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Суд першої інстанції правильно послався на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходилася з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати їй часу простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі визнає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при її звільненні не проведено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих позивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали їй від підприємства на день звільнення). Посилаючись на відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи позивача, що, на думку відповідача, вказує на відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, відповідач доказів щодо відсутності даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи позивача за спірний період не надає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи зазначене, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованими. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с. 93, а.с. 101). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування йому витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 152,60 грн. у зв`язку із переглядом справи судом першої інстанції відсутні, судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частин шостої, дев`ятої статті 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому була подана позовна заява. Відповідно до статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1 921 гривня. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року. Суддя - доповідач: Л.І. Соломаха Судді: О.Д. Канурна Ю.М. Мальований