Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/837/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2021 року м. Чернівці Справа № 726/837/20 Провадження № 22-ц/822/22/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н. секретар Вовкун Н.Ю. за участю: позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Василик І.С., Єрмоленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, ОСОБА_1 та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 взводу №2 лейтенанта поліції УПП України в Чернівецькій області Гавриша Віталія Вікторовича, Управління патрульної поліції України в Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, головуючий у І-й інстанції Мілінчук С.В., ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №1 взводу № 2 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції (далі УПП) в Чернівецькій області Гавриша В.В., УПП в Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 05 січня 2020 року інспектором патрульної поліції 1-ї роти 2-го взводу лейтенантом поліції Гавришем В.В. винесено постанову ДПО18 №717809 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 850 грн, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №130954 за ч.1 ст.130 КУпАП, видане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Посилався на те, що постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року у справі №713/245/20 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року у справі №713/245/20 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Окремою постановою апеляційного суду від 29 квітня 2020 року доведено до відома начальника УПП України в Чернівецькій області про виявлені недоліки в роботі працівників патрульної поліції, що були допущені ними при складанні та оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення. Зазначав, що працівниками патрульної поліції при складанні протоколу та направленні його до суду було грубо порушено його права, що призвело до необґрунтованого притягнення до відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв. Внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції в Чернівецькій області він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, що завдало йому сильних душевних страждань та вплинуло на його авторитет в суспільстві. В результаті зазначених неправомірних дій відбулись суттєві та неприємні зміни у його житті, а саме: відкрите виконавче провадження та накладене грошове стягнення у вигляді штрафу 850 грн (яке на даний час не закрите); його поставлено на облік в наркологічний диспансер; постійне відвідування судових установ під час карантинних заходів, що в свою чергу потягнуло до незапланованих витрат та душевних хвилювань. Душевні страждання пов`язані з приниженням його честі та гідності, як учасника бойових дій на сході України, оскільки його, полковника податкової поліції, учасника АТО, було поставлено на облік в наркологічний диспансер, а тому просив ухвалити рішення, яким стягнути на його користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000 грн. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ГУ Державної казначейської служби України в Чернівецькій області. На зазначене рішення суду Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року не визнано неправомірними дії працівників патрульної поліції. УПП в Чернівецькій області як структурний підрозділ входить до складу Департаменту патрульної поліції. Факт заподіяння моральної шкоди в судовому порядку доводить сам позивач, який повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зав`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Грубим порушенням норм матеріального права є проведення стягнення коштів з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області. На зазначене рішення суду УПП в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи. Зазначає, що відшкодування моральної шкоди позивачеві можливо виключно за умови встановлення та доведення вини органу державної влади в її заподіянні. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки складання протоколу це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення. Про жодні незаконні дії управління патрульної поліції в Чернівецькій області або його посадових осіб у постанові Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року не йшлося, натомість вказано лише на недоліки в існуючому порядку встановлення особи правопорушника, в тому числі за умови відсутності в останнього документів, що посвідчують особу. Саме незаконні дії ОСОБА_1 призвели до можливих негативних наслідків, які зазнав позивач внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення, яке вчинив його брат. На зазначене рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив ступінь порушення його законних прав та свобод, а також не з`ясував належним чином фактичні обставини справи, які впливають на визначення завдання йому моральної шкоди. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, пов`язаних з душевним хвилюванням та постійним стресом під час притягнення його до адміністративної відповідальності, важко, однак, враховуючи в сукупності всі зазначені факти, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління державної казначейської служби України у Чернівецькій області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Управління ПП в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України слід задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок незаконних дій уповноваженої особи УПП в Чернівецькій області позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв. При визначенні розміру моральної шкоди суд керувався принципами виваженості, розумності та справедливості, що визначений судом розмір моральної шкоди буде справедливою сатисфакцією потерпілої сторони внаслідок дій неправомірного характеру з боку посадових осіб органу державної влади, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із погіршенням психологічного стану позивача. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 05 січня 2020 року інспектором патрульної поліції 1-ї роти 2-го взводу лейтенантом поліції Гавришем В.В. винесено постанову ДПО18 №717809 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 850 грн. Крім того, вказаним працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №130954 за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до якого 05 січня 2020 року о 21:45 год. в м. Чернівці по вул. Комарова 13- Б ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ» у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України. Згідно з постановою Вижницького районного суду Чернівецької області у справі №713/435/20 від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду у справі №713/435/20 від 29 квітня 2020 року постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Окремою постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року доведено до відома начальника Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про виявлені недоліки в роботі працівників патрульної поліції, що були допущені ними при складанні та оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення. Зокрема зазначено, що працівником поліції ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення на особу, яка не керувала транспортним засобом і не була на місці його зупинки. З довідки ОКНП «ЧОНД» від 11 червня 2020 року № 804 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному диспансері 05 січня 2020 року із діагнозом: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання амфетамінів. Гостра інтоксикація. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. У статті 3 Закону визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону). Звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 зазначав, що складання адміністративного матеріалу щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушує його законні права та свободи, оскільки даного адміністративного правопорушення він не вчиняв. Натомість особа, яка керувала транспортним засобом, представилась працівникам поліції його ім`ям. Не перевіривши фактичних обставин, працівником поліції складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, наслідком чого стало притягнення його до адміністративної відповідальності, чим завдано йому суттєвих моральних страждань. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями), під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, ними до нього застосовано не було, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, норми матеріального права, фактичні обставини справи, оскільки доводи апеляційних скарг Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області та УПП в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що їх скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. У разі відмови в позові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору. УПП в Чернівецькій області при зверненні до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області при зверненні до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою також сплачено судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що понесені УПП в Чернівецькій області та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2020 року скасувати. У позові ОСОБА_1 до інспектора роти №1 взводу № 2 лейтенанта поліції УПП України в Чернівецькій області Гавриша Віталія Вікторовича, Управління патрульної поліції України в Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відмовити. Компенсувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Чернівецькій області за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок. Компенсувати Управлінню патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 21 січня 2021 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: Н.К. Височанська І.Н. Лисак