Постанова Черкаський апеляційний суд № 704/668/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/556/24Головуючий по 1 інстанції Справа №704/668/23 Категорія: 305010000 Дьяченко Д.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Державна казначейська служба України; представник позивача: адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна; особа, що подала апеляційну скаргу представник позивача адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, яка завдана незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, в с т а н о в и л а : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом доГоловного управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, яка завдана незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2022 року дільничним офіцером поліції сектору превенції ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було складено протокол у справі про адміністративне порушення серії ВАВ №636571. В даному протоколі зазначалось, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, а саме те, що в період з 10.01.2022 року по 28.12.2022 року ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків передбачених ст. 150 СК України, відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2006 р.н., який не відвідував без поважних навчальний заклад. Вказана справа про адміністративне правопорушення була направлена на розгляд до суду. Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області у справі №704/52/23 від 14.03.2023 року провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Підставою для закриття провадження стало те, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, що підтверджується довідкою №363 від 06.09.2022 року про те, що ОСОБА_4 є студентом ДНЗ «Лисянський ПАЛ» за денною формою навчання. Термін навчання до 30.06.2025 року. Позивач вказує, що дільничний офіцер поліції належним чином не провівши перевірку обставин справи, не встановивши факт навчання дитини в іншому навчальному закладі, незаконно звинуватив ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказаними діями дільничного офіцера було завдано позивачу моральної шкоди. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач була глибоко вражена порушенням своїх прав та несправедливістю дій з боку працівника поліції. Вказане завдало їй значного душевного болю, оскільки вона вважає, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки. Після цього вона значний час переживала, порушився її сон та нормальний розпорядок дня, вимушена була докладати зусиль для відновлення справедливості та доведення своєї невинуватості в суді. Вказане порушили душевий спокій позивача, принизило в очах друзів, родичів та сусідів як погану матір. Позивач вважає, що оскільки справу про адміністративне правопорушення було закрито за відсутності в її діях складу правопорушення, то своїми діями посадові особи, які ініціювали та здійснювали вказане провадження спричинили їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 50000 грн., у зв`язку з чим вона просить суд стягнути ці кошти з Державного бюджету України. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 рокупозов залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що на момент складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення від 29.12.2022 року відносно ОСОБА_1 , її син ОСОБА_4 проходив навчання в навчальному закладі, що підтверджувалося відповідною довідкою №363 від 06.09.2022 року, однак ОСОБА_1 маючи докази про відсутність в її діях складу правопорушення не повідомила про це і при складанні протоколу не надала працівнику поліції таких доказів, що, на думку суду, могло унеможливити як саме складання протоколу, так і подальший розгляд справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, при складанні протоколу працівник поліції діяв в межах наданих йому повноважень і в його діях відсутня протиправність діяння, тому між фактом складання протоколу та спричиненням ОСОБА_1 моральної шкоди відсутній причинний зв`язок. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача адвокат Кушнеренко Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди. Вказує, що судом безпідставно зазначено про те, що позивач сама винна в складанні протоколу, оскільки не надала підтвердження про навчання дитини в іншому навчальному закладі, хоча остання під час судового засідання зазначала про те, що повідомляла про це інспектора, а навпаки інспектор складаючи протокол не перевірив наявності належних підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 . Зазначає, що суд фактично переклав відповідальність з складання протоколу про адміністративну відповідальність на позивача. ГУНП у Черкаській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Посилається на відсутність законних підстав для задоволення даного позову. Вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований. Складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Отже, при складанні протоколу у відношенні позивача працівник поліції діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до ст. 255 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання його дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання їй цими діями моральної шкоди та причиннонаслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди Державна казначейська служба України в свою чергу подала відзив на апеляційну скаргу, в якому також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Посилається на те, що позивачем не доведено факт наявності шкоди, а також її виникнення внаслідок дій працівників органів Національної поліції та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та відповідними діями працівників органів Національної поліції. Також зазначає, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам. Судом встановлено, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області у справі №704/52/23 від 14.03.2023 р. провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України;статті 1173-1176 ЦК України,Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті- така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу). Відповідно до ч. 1ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач. Таким чином, враховуючи обставини, встановлені постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.03.2023 року у справі №704/52/23 колегія суддів вважає, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження. У даній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року. Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана їй провадженням у справі про адміністративне правопорушення, та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків. Тому, з урахуванням незначної тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 1000,00 гривень, яка буде належною та достатньою для її покриття. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 18 травня 2022 року у справі №158/272/21 (провадження № 61-12280св21), від 31 серпня2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21). Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст.35, 258, 367,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївнизадовольнити частково. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 (дві тисячі) гривень. В решті в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді