Постанова 4818 № 638/16764/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/16764/19 Головуючий суддя І інстанції Хайкін В. М. Провадження № 22-ц/818/284/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах про відшкодування шкоди П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В, Котелевець А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Хайкіна В.М., по цивільній справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про стягнення шкоди заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі представника Ремінного В.І. звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки у розмірі 14653,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до ГУ Держгеокадастру у Харківській області звернувся громадянин ОСОБА_2 із заявою від 23.04.2018 та просив здійснити заходи, спрямовані на припинення порушень земельного законодавства. Доповідною запискою в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденко П.Є. від 24.04.2018, повідомлялося, що в ході моніторингу за законністю використання земель у Дергачівському районі Харківської області встановлено факт використання земельної ділянки приватної форми власності (цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення особистого селянського господарства), яка використовується не за цільовим призначенням на ділянці облаштоване сміттєзвалище. Головним управління Держгеокадастру у Харківській області видано наказ від 25.04.2018 № 198-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» складено акт обстеження земельної ділянки від 25 квітня 2018 року № 198-ДК/133/АО/10/01/-18, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 11 травня 2018 року № 198-ДК/223/АП/09/01/-18, протокол про адміністративне правопорушення від 11 травня 2018 № 198-ДК/012207/01/-18 відносно ОСОБА_1 . Відповідачу видано обов`язковий для виконання припис від 11 травня 2018 року № 198-ДК/0150Пр/03/01/-18 та в подальшому ОСОБА_1 на адресу Головного управління надав письмове повідомлення від 15.06.2018 про виконання ним вимог вищезазначеного припису та зазначив, що приведено земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 у стан, відповідний для використання за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Постановою про накладення адміністративного стягнення від 31.05.2018 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, яку ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку та його позов було задоволено, однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та встановлено, що земельна ділянка виділялася ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, проте використовувалася як звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження. У зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення шляхом використання земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 не за цільовим призначенням, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель, у Дергачівському, Золочівському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 , в ході здійснення заходів контролю дотримання вимог земельного законодавства, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання вказаної земельної ділянки та розмір такої шкоди становить 14653, 35 грн. Представник відповідача адвокат Романюк В.В. надав до суду відзив, згідно з яким вважав позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області необґрунтованою, безпідставною, та такою що не підлягає задоволенню. Вказав, що 16.02.2018 ОСОБА_1 отримано у власність земельну ділянку, кадастровий номер: 6322055900:00:003:1793, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення особистого селянського господарства, форма власності приватна. Як зазначає позивач, протиправними діями відповідача було порушено інтереси держави, оскільки ним було використано не за цільовим призначенням земельну ділянку державної форми власності. Однак виходячи з приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом цивільної відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. В порушення вищевказаного позивачем не було доведено належності земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:1793, саме державі, зазначена земельна ділянка належить відповідачу. На момент отримання ОСОБА_1 у власність зазначеної земельної ділянки, вона була поросла бур`янами і чагарниками, не була огороджена парканом. Одразу, з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку привести земельну ділянку у придатний стан для використання за цільовим призначенням було не можливо, оскільки була зима, лежав сніг і техніка просто не в змозі була заїхати. Коли настала весна, розтанув сніг і посохла земля, щоб змогла заїхати техніка, зазначені порушення було усунуто, приведено земельну ділянку у стан, відповідний для використання за цільовим призначенням, про що повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. За три місяці з моменту набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 привів земельну ділянку у належний стан, засадив її і використовував її за цільовим призначенням. 15.01.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було складено акт обстеження земельної ділянки №14-ДК/11/АО/10/01/-19, яким встановлено, що на час обстеження ознак порушення земельного законодавства не встановлено. 30.01.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 14-ДК/29/АП/09/01/-19, відповідно до якого 15.01.2019 було проведено обстеження вказаної земельної ділянки. Обстеження проводилось у присутності гр. ОСОБА_1 . Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793. огороджена бетонним парканом типу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вільна від будівель та споруд. На земельній ділянці висаджені фруктові дерева. Таким чином, самим позивачем встановлено, що земельна ділянка, яка належить відповідачу, з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 використовується за цільовим призначенням, порушень вимог земельного законодавства України не встановлено. Що стосується самого розрахунку розміру шкоди, то відповідач вважає його необґрунтованим та незаконним. В розрахунку не зазначено за який період нараховано шкоду, адже у розрахунку застосовані коефіцієнти та показники середньорічного доходу, тобто у розрахунку розмір шкоди розраховано за один рік, порушення земельного законодавства, що нібито вчинив відповідач, тривало менше місяця. Також, позивачем не надано належних доказів того, що порушення цільового призначення спірної земельної ділянки було здійснено на всій поверхні земельної ділянки, а отже сума шкоди визначена позивачем та заявлена до стягнення не є доведеною. Просить суд відмовити у задоволенні позову. Позивач надав до суду відповідь на відзив, згідно з яким наголосив, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки від 11.05.2018 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 63220559000:00:003:1793, площею 0,6000 га не огороджена, вільна від будівель та споруд, використовується власником гр. ОСОБА_1 . Під час здійснення обстеження встановлено, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, діяльність, пов`язана з веденням сільськогосподарського виробництва, не проводиться. На земельній ділянці, власником гр. ОСОБА_1 влаштоване звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження. Одночасно в даному акті перевірки зазначено, що зазначена земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. «а» ч. 1 ст. 91, п. «а» ст. 96 Земельного кодексу України, вимог абз. 9 ст. 35 Закону України «Про охорону земель», відповідальність за що передбачена нормами, закріпленими у п. «г» ст. 21. п. «в» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення шляхом використання земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 не за цільовим призначенням, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель, у Дергачівському, Золочівському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 в ході здійснення заходів контролю дотримання вимог земельного законодавства, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання вказаної земельної ділянки у розмірі 14653 грн 35 коп. Враховуючи зазначене, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області при здійсненні розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання вказаної земельної ділянки діяло в межах наданих повноважень. Посилання відповідача у відзиві на акт обстеження земельної ділянки № 14-ДК/11/АО/Ю/01/-19 та на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 14-ДК/29/АП/09/01/-19, в яких зазначено, що порушення земельного законодавства не встановлено, є необґрунтованим, тому, що дані документи складені у 2019 році, тобто після усунення ОСОБА_1 раніше виявленого порушення вимог земельного законодавства. Третя особа ОСОБА_2 надав до суду заяву, у якій вказує на те, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. А також надав копію колективного листа мешканців сел. Мала Данилівка, копії пояснень мешканців сел. Мала Данилівка, копію протоколу № 08-04-18 Державної екологічної інспекції України. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року задоволено позов ГУ Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про стягнення шкоди заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок нецільового використання земельної ділянки площею 0,6000 га, розташованої за межами населеного пункту на території Малоданилівської об`єднаної територіальної громади Дергачівського району Харківської області з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 у розмірі 14653 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 35 коп. на р/р 31117168700200, отримувач коштів УК Дергачівський рн Дергачі Р 24062200 код ЄДРПОУ 37981703, отримувач ГУ ДКСУ у Харківській області МФО 851011, код бюджетної класифікації 24062200, символ звітності

168. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача. Вказав, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушеннями норм матеріального та процесуального права, ухваленим однобічно, а викладені у ньому висновки не відповідають встановленим обставинам справи. Зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у даному випадку є неналежним позивачем, оскільки земельна ділянка, кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 належить відповідачу, який за нецільове використання своєї земельної ділянки вже був пригнутий до адміністративної відповідальності. Послався також на недоведеність позову з тих підстав, що він після набуття права власності на спірну земельну ділянку (16.02.2018) не встиг привести земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан з огляду на технічну неможливість здійснювати роботи у зимових погодних умовах. Лише навесні, коли розтанув сніг і підсохла земля - змогла заїхати техніка і порушення було усунуто: приведено земельну ділянку у стан, відповідний для використання за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», про що повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Зокрема, ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг № 263-С від 24.05.2018 з комунальним підприємством «Муніципальна компанія по поводженню з відходами» Харківської міської ради щодо розміщення і захоронення відходів. Зауважив, що окрім цього було встановлено відповідність показників якісного стану ґрунту його земельної ділянки за своїми агрофізичними (гранулометричний склад, щільність ґрунту, продуктивна волога), агрохімічними (кислотність, pH, сума ввібраних основ, вміст гумусу, азоту, фосфору, калію, мікроелементів тощо), екотоксикологічними (вміст важких металів, залишків пестицидів, радіонуклідів тощо), що підтверджується агрохімічним паспортом поля, які були встановлені на підставі лабораторного аналізу ґрунту, отриманого агрохімічний паспорта поля. Вказав, що протокол про адміністративне правопорушення був складений відносно нього 11.05.2018 до спливу строку, який було надано відповідачу для виконання припису про усунення порушень. Зауважив, що в розрахунку не зазначено за який період нараховано шкоду та були безпідставно застосовані коефіцієнти та показники середньорічного доходу, тобто у розрахунку розмір шкоди розраховано за один рік, а у даному випадку, порушення земельного законодавства, що нібито вчинив відповідач, тривало менше місяця. Також, позивачем не надано належних доказів того, що порушення цільового призначення спірної земельної ділянки було здійснено на всій поверхні земельної ділянки, а отже сума шкоди визначена позивачем та заявлена до стягнення не є доведеною. Також, ОСОБА_1 заперечив проти ухвали про залучення до розгляду справи у якості третьої особи ОСОБА_2 та вказав, що спір у даній справі виник за позовом Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , що ніяким чином спір та його вирішення не вплине на права та обов`язки третьої особи ОСОБА_2 . Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та розмір шкоди, без повідомленням учасників справи. За нормою ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За правилами п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що з 16.02.2018 власником об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером: 6322055900:00:003:1793 є відповідач ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 114351909. Громадянин ОСОБА_2 23.04.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про здійснення невідкладних заходів, спрямовані на припинення грубих та суттєвих порушень земельного законодавства. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.04.2018 року № 198-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» вирішено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки щодо земельної ділянки, як об`єкту перевірки, з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793, площею 0,6000 га, розташованої в межах смт. Мала Данилівка на території Малоданилівської об`єднаної територіальної громади Дергачівського району Харківської області. Як вбачається із акту обстеження земельної ділянки № 198-ДК/133/АО/10/01/-18 від 25.04.2018, складеного виконуючим обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Беденком П.Є., на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_1 , влаштоване звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження, наявні сліди того, що працювала важка техніка, розгортала привезені відходи та ґрунт. Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки земельної ділянки від 11 травня 2018 року № 198-ДК/223/АП/09/01/-18, складеного виконуючим обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Беденком П.Є., земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 використовується не за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а використовується у якості земель, визначених у п. ж ст. 19 ЗК України землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. А ч. 1 ст. 91, п. А ст. 96 ЗК України, вимоги абз. 9 ст. 35 Закону України «Про охорону земель», відповідальність за що передбачена п. Г ст. 21, п. В ч. 1 ст. 211 ЗК України та ст. 53 КУпАП. Також щодо відповідача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 11 травня 2018 року № 198-ДК/0122П/07/01/-18 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 31.05.2018 № 198-ДК/0155По/08/01/-18, яку відповідач оскаржив до суду. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.03.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденко Павла Євгеновича «Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення», третя особа ОСОБА_2 задоволено: скасовано постанову в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденко Павла Євгеновича № 198-ДК/0155По/08/01/-18 від 31.05.2018 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 53 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 53 КУпАП закрито. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 апеляційні скарги Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель, В.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління, ОСОБА_2 задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.03.2019 по справі № 638/8209/18 скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Беденка П.Є., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що згадане судове рішення є підставою звільнення позивача від доказування того факту, що ОСОБА_1 створив на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 сміттєзвалище та використовує вказану земельну ділянку не за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), а як визначені у п. «ж» ст. 19 ЗК України землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. «а» ч. 1 ст. 91, п. «а» ст. 96 ЗК України, вимоги абз. 9 ст. 35 Закону України «Про охорону земель», відповідальність за що передбачена п. «г» ст. 21, п. «в» ч. 1 ст. 211 ЗК України та ст. 53 КУпАП. Суд вважав, що обставини, встановлені наведеним судовим рішенням не підлягають доказуванню у справі, що наразі розглядається, та у відповідності до статті 82 ЦПК України є преюдиціальними фактами. У зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення шляхом використання земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 не за цільовим призначенням, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель, у Дергачівському, Золочівському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 в ході здійснення заходів контролю дотримання вимог земельного законодавства було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання вказаної земельної ділянки за формулою: Шц = Пн х 0,33 х (Нп + Нф х Кр) х Ко х Кі (3), де: Шц розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; Пн площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням (згідно акту обстеження земельної ділянки від 25.04.2018 року №198-ДК/133/АО/10/01/-18 площа = 0,6000 гектарів); 0, 33 коефіцієнт для врахування частки середньорічного доходу, що перерозподіляється через державний та місцеві бюджети; Нп середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1 Методики (Харківська область землі сільськогосподарського призначення 767 гривень з гектара); Нф середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 8 Методики 15020 гривень з гектара; Кр коефіцієнт, що застосовується для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 9 Методики (Адміністративно-територіальна одиниця Харківська область, коефіцієнт складає 0,95); Ко коефіцієнт, що застосовується для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельної ділянки, визначений у додатку 10 Методики, значення коефіцієнту складає 2,5; Кі коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. №783, який складає 1,8797. При ухваленні оскарженого про задоволення позову рішення районний суд свої висновки мотивував тим, що обставина нецільового використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 в якості сміттєзвалища та використання вказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), а в якості земель, визначених у п. Ж ст. 19 ЗК України землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. А ч. 1 ст. 91, п. А ст. 96 ЗК України, вимоги абз. 9 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» - є встановленою та доказуванню не підлягає. Враховуючи факт відсутності добровільного відшкодування шкоди відповідачем, Головне управління звернулось до суду з даним позовом щодо примусового стягнення завданої шкоди з винної особи. Суд також зазначив про те, що відповідач не спростував підстави позову, та відхилив надані відповідачем на підтвердження заперечень проти позову акти обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 від 15.01.2019 та 30.01.2019, згідно яких порушень земельного законодавства при використанні земельної ділянки не встановлено, з посиланням на їх неналежність, оскільки вони були складені після скоєння згаданого правопорушення. Суд апеляційної інстанції не повністю погоджується з такими висновками районного суду. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 80 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Дійсно, постановою від 24 травня 2019 року Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 638/8209/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Беденка Павла Євгеновича, третя особа ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлені наступні обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиціальне значення по справі, яка за скаргою ОСОБА_1 наразі у порядку цивільного судочинства переглядається судом апеляційної інстанції. Згаданою постановою від 24 травня 2019 року Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 638/8209/18 встановлено, що в ході зазначеної перевірки ОСОБА_3 у присутності власника земельної ділянки ОСОБА_1 здійснений огляд земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:1793, яким встановлено, що на вказаній ділянці облаштоване сміттєзвалище. Окрім наявних відходів власником обстежуваної ділянки гр. ОСОБА_1 на узбіччі прилеглої дороги Харків Дергачі був розміщений рекламний щит про прийняття ґрунту та бою з вказанням направлення під`їзду до ділянки. Також в ході проведення зазначеної перевірки відповідачем ОСОБА_3 відібрані та залучені до адміністративного матеріалу пояснення очевидців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , які пояснили, що гр. ОСОБА_1 , на власній ділянці створив сміттєзвалище, сміття використовується в якості будівельних матеріалів для вирівнювання ділянки. До матеріалів перевірки відповідачем ОСОБА_3 залучені докази у вигляді фотознімків сміттєзвалища. За результатами перевірки відповідачем ОСОБА_3 було складено акт обстеження земельної ділянки № 198-ДК/133/АО/Ю/01/-18 від 25.04.2018, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки земельної ділянки № 198-ДК/223/АП/09/01/-18 від 11.05.2018, протокол про адміністративне правопорушення № 198-ДК/0122П/07/01/-18 від 11.05.2018 та припис № 198-ДК/0150Пр/03/01/-18 від 11.05.2018 про усунення порушень земельного законодавства. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 198-ДК/0122П/07/01/ від 11.05.2018 ОСОБА_1 створив на земельній ділянці кадастровий номер 6322055900:00:003:1793 сміттєзвалище та використовує вказану земельну ділянку не за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), а використовує у якості земель, визначених у п. Ж ст. 19 ЗК України землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 6 ст. 20, п. А ч. 1 ст. 91, п. А ст. 96 ЗК України, вимоги абз. 9 ст. 35 ЗУ Про охорону земель, відповідальність за що передбачена п. Г ст. 21, п. В ч. І ст. 211 ЗК України та ст. 53 КУпАП. Колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду у згаданій постанові від 24 травня 2019 року також встановлено, що земельна ділянка виділялася ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, проте використовувалася ним як звалище непобутових відходів, будівельних відходів, ґрунту невідомого походження. За таких обставин колегія суддів адміністративного суду прийшла до висновку про доведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та про обґрунтованість притягнення його до відповідальності за статтею 53 КУпАП. Оскільки відповідно до згаданої норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тому колегія суддів відхиляє доводи скарги про недоведеність того факту, що ОСОБА_1 створив сміттєзвалище на своїй земельній ділянці, та відхиляє доводи скарги про те, що він утримав у власність земельну ділянку у такому занедбаному стані, за їх недоведеністю. Однак, суд не з`ясував, що відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якою обґрунтував позивач свої вимоги, Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: -давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків. Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У статті 156 ЗК України також визначені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема у разі тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; Згідно ч. 3 ст. 157 ЗК України Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до згаданої норми ч. 3 ст. 157 ЗК України Постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963 (з наступними змінами) було затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим не майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У ст. 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Судам у абзаці 1 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» було роз`яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. З наведених норм права вбачається, що право на відшкодування набуває лише особа, яка є власником майна, або його володільцем. З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджено копією Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.02.2018 з № 114351909 (а. с. 104). За таких обставин, оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у власності держави, у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не виникло визначеного у наведених нормах ЦК України права на звернення до суду з таким позовом. Позивач не довів, що у даному випадку відповідачем було завдано шкоди правам та інтересам держави. Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 31 травня 2018 № 198-ДК/0155По/08/01/-18, яка була складена в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Золочівському, Харківських районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Беденком П.Є., громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Оскільки держава у даному випадку не є власником (володільцем) згаданої земельної ділянки, а відповідач вже був притягнутий до юридичної (адміністративної) відповідальності за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, то відповідно до зазначених конституційних гарантій необґрунтованими є посилання позивача на необхідність притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності. Доводи скарги та надані відповідачем висновки про те, що відповідач повністю усунув наслідки засмічення своєї земельної ділянки, не мають правового значення при недоведеності підстав для його притягнення до цивільно-правової відповідальності неналежним позивачем. Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. З заяви ОСОБА_2 про залучення його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, вбачається, що він має підтверджений згаданою чинною постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі № 638/8209/18 статус потерпілого від вищевказаного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та вважає, що відповідачем порушено його право на безпечне життя та безпечне довкілля. При цьому ніяких самостійних позовних вимог третя особа до відповідача не заявляла. Колегія суддів вважає вірним ухвалу суду першої інстанції від 13 квітня 2020 року про залучення у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_2 , оскільки обставини, встановлені при її розгляді відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України можуть мати преюдиціальне значення для захисту ним своїх прав та інтересів, пов`язаних із захистом конвенційних гарантій права на життя, висловлених ЄСПЛ у рішенні від 18.06.2002 у справі «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey) (№ 48939/99), для захисту конституційного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, ст. 50 Основного Закону України, ст. 298 ЦК України. Таким чином, оскільки судом при ухваленні оскарженого рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого судом були порушені норми матеріального права, то на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову, за його безпідставністю. Внаслідок задоволення скарги відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн (а.с. 267) покладаються на позивача. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року скасувати. У задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відмовити. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, адреса місцезнаходження м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят один) гривні 50 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 20 січня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. А.В. Котелевець.