Постанова 4854 № 420/7757/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7757/20 Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Завльнюк І. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просить: визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 951350116624 від 22.04.2020 щодо нарахування довічного грошового утримання в розмірі 52% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 92%, виходячи з фактичного стажу 41 рік 10 місяців 29 днів; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06/21/311/2020 від 14.04.2020 з 15.04.2020, з урахуванням фактично виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що управління пенсійного фонду Рішенням від 22.04.2020 № 951350116624 позивачу було нараховано грошове утримання в розмірі 52 % грошового утримання від суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, згідно довідки про заробітну плату від 14.04.2020 № 06/21/311/2020. Позивач не погоджується із вказаним рішенням оскільки до зарахування до стажу роботи на посаді судді підлягають періоди проходження строкової служби, роботи на посадах прокурорів, слідчих, а також половини строку навчання на юридичному факультеті ВНЗ, що підлягають застосуванню при розрахунку стажу роботи на посаді судді та визначенні розміру довічного грошового утримання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951350116624 від 22.04.2020 щодо нарахування судді у відставці ОСОБА_1 довічного грошового утримання в розмірі 52% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 92%, виходячи з фактичного стажу 41 рік 20 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 92% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 14.04.2020 № 06/21/311/2020, починаючи з 15.04.2020, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмолено Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1681,60 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в які зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що розрахунок стажу на посадах судді відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суддівський стаж позивача складає 21 рік 6 місяців при страховому стажі 47 років 4 місяці, що не взято до уваги судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 5 серпня 1998 року № 846/98 призначений суддею Ширяївського районного суду Одеської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 16 жовтня 2003 року № 1232-IV обраний суддею місцевого Ширяївського районного суду Одеської області безстроково, Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 236-VI обраний суддею апеляційного суду Одеської області, рішенням Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2018 року № 4071/0/15-18 переведений на посаду судді Одеського апеляційного суду. Рішенням від 09.04.2020 № 914/0/15-20 Вища рада правосуддя на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126, ст. 131 Конституції України, ст. 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» звільнила ОСОБА_1 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Голови Одеського апеляційного суду від 10.04.2020 № 64-ос ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 14.04.2020 і цього ж дня позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області за призначенням щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з рішенням Центрального ОУПФУ в м. Одесі № 951350116624 від 22.04.2020 позивачу було нараховано довічне грошове утримання в розмірі 52% грошового утримання від винагороди судді, працюючого на відповідній посаді. Не погодившись із нарахуванням пенсійного органом довічного грошового утримання, позивач тричі звертався до ГУ ПФУ в Одеській області із заявами про перерахунок, на що отримав відповіді від 19.06.2020 № 5112-5010/Ч.-02/8-1500/20, від 19.06.2020 № 5120-5007/Ч.-02/8-1500/20 (а.с. 20, 22, 24), згідно з якими розмір грошового утримання обчислено при страховому стажі 47 років 4 місяці (стаж враховано по 14.04.2020, в т.ч. суддівський стаж 21 рік 6 місяців) та середньомісячному заробітку 236 475 грн. згідно довідки про суддівську винагороду від 14.04.2020 № 06-21/311/2020; розмір щомісячного грошового утримання становить 122 967 грн. За заявою від 15.04.2020 ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на довічне грошове утримання згідно із Законом на підставі наданих документів. Розрахунок стажу на посадах судді відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на матеріали справи, пенсійним органом не враховано позивачу до стажу роботи, який дає право на отримання довічного грошового утримання: службу в лавах Військово-Морського флоту колишнього СРСР в період з 09.11.1973 по 01.11.1976 (2 роки 11 місяців 22 дні); половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Одеського державного університету ім. Мечнікова з 01.09.1978 по 01.07.1983 (2 роки 5 місяців); стажування на посаді слідчого прокуратури Ширяївського району Одеської області з 03.10.1983 по 12.08.1984 (10 місяців 09 днів); роботу на посаді прокурора Ширяївського району Одеської області з 12.11.1987 по 02.09.1997 (09 років 09 місяців 20 дні); роботу на посаді прокурора Любашіського району Одеської області з 03.09.1997 по 28.08.1998 (01 рік 25 днів), що зумовило позивача звернутись за судовим захистом із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно не зарахував позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наступні періоди: службу в лавах Військово-Морського флоту колишнього СРСР в період з 09.11.1973 по 01.11.1976 (2 роки 11 місяців 22 дні); половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Одеського державного університету ім. Мечнікова з 01.09.1978 по 01.07.1983 (2 роки 5 місяців); роботу на посаді прокурора Ширяївського району Одеської області з 12.11.1987 по 02.09.1997 (09 років 09 місяців 20 дні); роботу на посаді прокурора Любашіського району Одеської області з 03.09.1997 по 28.08.1998 (01 рік 25 днів), що складає 41 рік 20 днів. При цьому вказав, що стажування на посаді слідчого прокуратури Ширяївського району Одеської області з 03.10.1983 по 12.08.1984 (10 місяців 09 днів) не входить до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як наведеними нормами чинного на час призначення позивача на посаду судді законодавства, яке є спеціальним у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на його відставку, не передбачено зарахування періоду роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури до стажу роботи, що дає право судді на відставку. Вивчивши матеріали справи та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Так, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів. На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 116 Закону України № 1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Відповідно до ст. 142 Закону України №1402, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Судом першої інстанції правомірно зазначено, що на час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» Згідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. №

545. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.» Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року. У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до абз. 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в лавах Військово-Морського флоту колишнього СРСР в період з 09.11.1973 по 01.11.1976 (2 роки 11 місяців 22 дні); навчався на денній формі юридичного факультету Одеського державного університету ім. Мечнікова з 01.09.1978 по 01.07.1983 (2 роки 5 місяців); працював на посаді слідчого прокуратури Ширяївського району Одеської області з 03.10.1083 по 12.08.1984 (10 місяців 09 днів); працював на посаді прокурора Ширяївського району Одеської області з 12.11.1987 по 02.09.1997 (09 років 09 місяців 20 дні); працював на посаді прокурора Любашіського району Одеської області з 03.09.1997 по 28.08.1998 (01 рік 25 днів). Крім того в матеріалах справи наявний розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до якого визначено стаж на посаді судді 41 років 10 місяців 29 днів. Враховуючи викладене, правильними є висновок суду першої інстанції, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих, а відповідачем у свою чергу неправомірно не враховано вищезазначені періоди до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказані висновки узгоджуються із позицією викладеною в постанові ВП ВС від 14 червня 2018 року справа № 9901/382/18 провадження № 11-319сап18, у постановах ВС від 02.04.2019 року по справі № 607/8578/17, постанові Верховного Суду України у від 06 липня 2016 року №П/800/426/14, постанові ВС від 13.11.2019 року у справі № 521/2593/17 та ін. Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією законами України. В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо). Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці". Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року №

20. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що відповідач неправомірно не зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наступні періоди: службу в лавах Військово-Морського флоту колишнього СРСР в період з 09.11.1973 по 01.11.1976 (2 роки 11 місяців 22 дні); половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Одеського державного університету ім. Мечнікова з 01.09.1978 по 01.07.1983 (2 роки 5 місяців); роботу на посаді прокурора Ширяївського району Одеської області з 12.11.1987 по 02.09.1997 (09 років 09 місяців 20 дні); роботу на посаді прокурора Любашіського району Одеської області з 03.09.1997 по 28.08.1998 (01 рік 25 днів). Таким чином, загальний стаж роботи судді Черевко П. М., що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 41 рік 20 днів., що у відсотковому значенні - 92 % заробітної плати судді, що вірно встановлено судом першої інстанції. За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують , отже судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В іншій частині колегія суддів, рішенню суду першої інстанції оцінку не надає з підстав ст. 308 КАС України, оскільки переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 20 січня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова