Постанова 4851 № 520/20075/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 р. Справа № 520/20075/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., повний текст складено 24.11.25 по справі № 520/20075/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, на підставі довідки Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, обчислити, нарахувати та виплатити з 21.03.2025 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.03.2025 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат в розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн 27 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вказує, що на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Стверджує, що ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма неконституційною не визнавалась. Отже, чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 цієї статті. Зауважує, що страховий стаж позивачки становить 41 років 6 місяців 02 дні. Стаж роботи на посаді судді - 25 років 03 місяці 02 дні. ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року без змін. Зазначає, що у своїй апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не конкретизує фактичні обставини, не пояснює розбіжність в обрахуванні стажу роботу та не надає доказів щодо правомірності обрахунку пенсії ОСОБА_1 . Дана апеляційна скарга свідчить про те, що вона є шаблонною і абсолютно не стосується матеріалів справи. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 02 листопада 1999 року №1432/99 призначена в межах п`ятирічного строку суддею Дзержинського районного суду міста Харкова. Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 року №2107-IV обрана на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя № 540/0/15-25 від 18.03.2025 року «Про звільнення з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку. Вищою радою правосуддя у вищевказаному рішенні визначений загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку і який становить 28 років 4 місяці 16 днів, з яких стаж роботи на посаді судді (з дати призначення судді на посаду до дати ухвалення рішення про звільнення) 25 років 4 місяці 16 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки. Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням про призначення довічного грошового утримання судді у відставці та надала необхідний пакет документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204850020641 від 13.05.2025 визначено стаж роботи на посаді судді 25 років 3 місяці та 2 дні та призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 21.03.2025 в розмірі 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, довічно у розмірі 85131,00 грн. Позивачка вважає, що дії відповідача в частині визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 25 років 3 місяці та 2 дні є протиправними та такими, що порушують її законні права, а тому звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.03.2025 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити пенсію з розрахунку суддівської винагороди, визначеної у довідці Державної судової адміністрації України №04-48/323 від 24.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції виходив з їх передчасності. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту Закон №1402-VIII). За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону №1402-VI). Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до ч.ч.4-5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до положень ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Системний аналіз частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення позивачки на посаду судді, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. З урахуванням зазначеного, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17. За матеріалами справи, Вищою радою правосуддя у рішенні №540/0/15-25 від 18.03.2025 «Про звільнення з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку» визначений загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку і який становить 28 років 4 місяці 16 днів, з яких стаж роботи на посаді судді (з дати призначення судді на посаду до дати ухвалення рішення про звільнення) 25 років 4 місяці 16 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 3 роки. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.137 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 №2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами. Частина 2 ст.137 Закону №1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, до стажу роботи на посаді судді позивачці належить зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Відтак, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивачки, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зараховано період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки. Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Тобто, відносини з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. З матеріалів справи встановлено, що станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення (18.03.2025) загальний стаж роботи позивачки становить 28 років 4 місяці 16 днів, на підставі якого розмір довічного грошового утримання судді становить 66%. Враховуючи наведене, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивачки наявні правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.03.2025 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 66% від суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 28 років 4 місяці 16 днів, з урахуванням виплачених сум. Доводи апелянта про те, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 25 років 03 місяці 02 дні, а не 28 років 4 місяці 16 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, за приписами абзацу 4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/20075/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий