Постанова 4852 № 280/8715/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8715/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 р. (суддя Сацький Р.В., повне судове рішення складено 08.02.2021 р.) в справі № 280/8715/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ) про: визнання протиправними дій 1) щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи безпосередньо на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області (з 05.07.2001 р. по 21.07.2020 р.) - 19 років 00 місяців 18 днів, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року) - 01 рік 11 місяців 00 днів, а також відмови листом від 27.08.2020 р. №7533-7635/02/8-0800/20 у такому зарахуванні та здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року; 2) не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, також стажу, передбаченого частиною другою статті 137 Закону України №1402-VІІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VIII, який набрав чинності 5 серпня 2018 року, тобто стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, який стаття 69 Закону України № 1402-VІІІ вимагає як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді, - п`ять років, а також відмову листом від 21.09.2020 року №8436-8515/П02/8-0800/20 у такому зарахуванні та здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року; 3) не призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, а також відмову від 21.09.2020 року №8436-8515/П-02/8-0800/20 у здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року; зобов`язання зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області (з 05.07.2001 року по 21.07.2020 року, що складає 19 років 00 місяців 18 днів), половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року), що складає - 01 рік 11 місяців 00 днів, а також стаж, передбачений частиною другою статті 137 Закону України №1402-VIII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VІІІ, який набрав чинності 5 серпня 2018 року, тобто, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права, який стаття 69 Закону України № 1402-VІІІ вимагає як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді, - п`ять років; зобов`язання перерахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, виходячи з загального стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 25 років 11 місяців 18 днів, починаючи з 22 липня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 р. позов задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу судді період роботи ОСОБА_1 з 02.03.1992 по 05.04.1993 на посаді юрисконсульта 1 категорії виконкому Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області та з 26.04.1993 по 24.03.1995 на посаді юрисконсульта 1 категорії Відділення банку «Україна» м. Пологи; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1991); в задоволені інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав, визначених статтею 317 КАС України, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не розглянуті всі позовні вимоги, рішення не містить висновку про задоволення позову чи про відмову у задоволенні позову повністю або частково щодо кожної з позовних вимог. Задовольнивши в певній частині позовні вимоги та зобов`язавши відповідача зарахувати певний період до стажу судді, суд першої інстанції не прийняв рішення про задоволення (часткове задоволення) або відмови у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача із не зарахування таких періодів до стажу судді. Резолютивна частина рішення не містить висновку суду щодо вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не призначення щомісячного довічного грошового утримання у певному відсотку від суддівської винагороди, а також відмови у здійсненні перерахунку з 22.07.2020 р., та зобов`язання перерахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди. На думку апелянта,

мотивувальна частина є незрозумілою. Судом першої інстанції не застосовано норми статті 77 КАС України. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо незастосування статті 382 КАС щодо зобов`язання відповідача подати звіт, а також звертає увагу, що нею не заявлялось таких вимог. Суд першої інстанції послався на нормативно-правові акти, які не регулюють спірні правовідносини, проте за застосував правові норми, які мають застосовуватися до цих правовідносин (Указ Президента України від 10.07.1995 р. № 584/95). Вважає безпідставним посилання на спільний лист Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 р. №41783/0/9-18, адже такий лист не є нормативно-правовим документом. Вважає необґрунтованим застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.05.2019 р. в справі № 9901/805/18, адже правовідносин не є подібними, а правові висновки суду не є нормою права. Вказує не необґрунтованість висновку про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 90% суддівської винагороди. Також вказує, що відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді має обчислюватися на підставі правових норм, чинних на час призначення на посаду судді. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, Указом Президента України від 15 червня 2001 року № 438/2001 призначена строком на п`ять років на посаду судді Веселівського районного суду Запорізької області. Постановою Верховної Ради України від 2 листопада 2006 року № 308-V позивача обрано суддею Веселівського районного суду Запорізької області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.07.2020 №2153/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Веселівського районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Веселівського районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Веселівського районного суду Запорізької області від 21 липня 2020 року №8-0 позивача відраховано зі складу Веселівського районною суду Запорізької області 21 липня 2020 року у зв`язку із звільненням з посади судді. 23 липня 2020 року позивач звернулася до відповідача з заявою та усіма необхідними документами для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області (Веселівське відділення) №084650005311 від 31.07.2020 позивачу призначено з 22.07.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% заробітної плати (суддівської винагороди судді), виходячи зі стажу роботи безпосередньо на посаді судді - 19 років 00 місяців 18 днів. Позивач 21.08.2020 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою, у якій просила зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи безпосередньо на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року) - 01 рік 11 місяців 00 днів та здійснити відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.08.2020 №7533-7635/П-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначених періодів та здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року, з посиланням на те, що норма щодо зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах передбачена для призначення щомісячного грошового утримання працюючим суддям в ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який втратив чинність з 01.03.2008, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді», яка втратила чинність з 01.01.2012. Позивач 16 вересня 2020 повторно звернулася до відповідача з заявою, у якій просила зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, також стаж, передбачений частиною другою статті 137 Закону України № 1402-VІІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VІІІ, який набрав чинності 5 серпня 2018 року, тобто, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права, який стаття 69 Закону України № 1402-VIII вимагає як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді, - п`ять років: здійснити перерахунок та виплачувати з 22 липня 2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судці. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 21.09.2020 №8436-8515/П-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, також стажу, передбаченого частиною другою статті 137 Закону України №1402-VІІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VІІІ, який набрав чинності 5 серпня 2018 року, тобто, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, який стаття 69 Закону України № 1402-VІІІ вимагає як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді, - п`ять років, а також у здійсненні перерахунку та виплаті з 22 липня 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, з посиланням на те, що стаж професійної діяльності у сфері права за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти з огляду на ст. 116 Закону України №1402 зараховується згідно зі ст. 137, що дає право судді подати заяву на відставку і не може бути врахований в частині збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 визнано неконституційним пункт 25 розділу XII Закону України №1402. Тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено згідно зі ст. 142 Закону України №1402 у розмірі 50% від суддівської винагороди, зазначеної у наданій довідці №08- 02/1075 від 21.07.2020. Суд першої інстанції дійшов висновку, що стаж роботи позивача 02.03.1992 по 05.04.1993 на посаді юрисконсульта 1 категорії виконкому Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області та з 26.04.1993 по 24.03.1995 на посаді юрисконсульта 1 категорії Відділення банку «Україна» м. Пологи підлягає зарахуванню до стажу судді, тому позовні вимоги в частині зарахування юридичного стажу до стажу судді задовольнив частково. Також суд першої інстанції вважав протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1987 по 30.06.1991), тому дійшов висновку що такі позовні вимоги мають бути задоволені частково. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, виходячи з загального стажу роботи на посаді судді, що дає право ОСОБА_1 на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 25 років її місяців 18 днів, починаючи з 22 липня 2020 року, та з урахуванням фактично виплачених сум є передчасними, оскільки відповідачем не приймалося рішення щодо відмови у такому праві. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки частково обґрунтованими. Судом встановлено, що Указом Президента України № 438/2001 від 15.06.2001 р. ОСОБА_1 призначена на посаду судді Веселівського районного суду Запорізької області строком на п`ять років. Наказом Веселівського районного суду Запорізької області № 1/72 від 25.06.2001 р. ОСОБА_1 зарахована до штату суду з 05.07.2001 р. Постановою Верховної Ради України № 308-V від 02.11.2006 р. ОСОБА_1 обрана на посаду судді Веселівського районного суду Запорізької області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.07.2020 р. № 2153/0/15-20 ОСОБА_1 звільнена з посаді судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Веселівського районного суду Запорізької області від 21.07.2020 р. № 8-О позивача відраховано зі штату суду з 21.07.2020 р. 23.07.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 51). Рішенням ГУ ПФУ від 28.07.2020 р. позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22.07.2020 р. в розмірі 50% суддівської винагороди, в рішенні зазначено стаж судді 19 років 18 днів (а.с. 50). ОСОБА_1 21.08.2020 р. звернулась до відповідача із заявою про «допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами» та просила зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи безпосередньо на посаді судді Веселівського районного суду Запорізької області половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року) - 01 рік 11 місяців 00 днів та здійснити відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.08.2020 р. №7533-7635/П-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначених періодів та здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року, з посиланням на те, що норма щодо зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах передбачена для призначення щомісячного грошового утримання працюючим суддям в ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який втратив чинність з 01.03.2008 р., а також постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судці», яка втратила чинність з 01.01.2012. Позивачем 15.09.2020 р. подана чергова заява відповідачу про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням стажу, передбаченого частиною другою статті 137 Закону України № 1402-VІІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 року № 2509-VІІІ, який набрав чинності 5 серпня 2018 року, тобто, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права, який стаття 69 Закону України № 1402-VIII вимагає як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судці, - п`ять років, здійснення перерахунку з 22 липня 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 21.09.2020 р. №8436-8515/П-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у задоволенні таких вимог з посиланням на те, що стаж професійної діяльності у сфері права за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти з огляду на ст. 116 Закону України №1402 зараховується згідно зі ст. 137, що дає право судді подати заяву на відставку і не може буди врахований в частині збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 визнано неконституційним пункт 25 розділу XII Закону України №1402. Тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено згідно зі ст. 142 Закону України №1402 у розмірі 50% від суддівської винагороди зазначеної у наданій довідці №08- 02/1075 від 21.07.2020. Відповідно до розрахунку стажу Веселівського районного суду Запорізької області стаж позивача як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, обраховано у розмірі 25 років 00 міс 22 дні, при цьому до стажу судді зараховано половину періоду навчання в Українській юридичній академії імені Ф.Е. Дзержинського у кількості 01 року 11 місяців, роботи юрисконсультом 1 категорії виконкому Мелітопольскої міської ради з 02.03.1992 р. по 05.04.1993 р. у кількості 01 рік 01 місяць 03 дні, роботи консультантом з правової роботи районної ради народних депутатів м. Пологи з 26.04.1993 р. по 22.06.1995 р. у кількості 02 роки 01 місяць 26 днів, роботи на посаді головного юриста державної податкової інспекції по Мелітопольському району Запорізької області з 18.09.1996 р. по 25.07.1997 р. у кількості 10 місяців 07 днів, період роботи суддею Веселівського районного суду Запорізької області з 05.07.2001 р. по 21.07.2020 р. у кількості 19 років 00 місяців 16 днів (а.с. 56). Матеріали справи містять два розрахунку стажу позивача, наданих Веселівським районним судом Запорізької області. Так, в розрахунку, який міститься на а.с. 52, стаж на посаді судді позивача обраховано у 23 роки 02 місяці 13 днів. До такого стажу зараховано період роботи консультантом з питань правової роботи виконкому Мелітопольської міської ради, районної ради з 02.03.1992 р. по 22.06.1995 р. у кількості 03 роки 03 місяці 20 днів, роботи на посаді головного юриста державної податкової інспекції з 18.09.1996 р. по 25.07.1997 р. у кількості 10 місяців 07 днів, період роботи суддею Веселівського районного суду Запорізької області з 05.07.2001 р. по 21.07.2020 р. у кількості 19 років 00 місяців 16 днів. Спірним в цій справі є питання зарахування до стажу судді, що дає право на відставку, половини періоду навчання у юридичному вищому навчальному закладі, юридичного стажу, а також відсоткового розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, (далі - Закон № 2862-XII) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VI), який діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді. Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Положеннями підпункту 3-1 пункту 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 19 років 00 місяців 16 днів, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі (01 рік 11 місяців). Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (адміністративне провадження № П/9901/382/18) та у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17. Законом України від 12.07.2018 р. № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.». Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Означена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 №41783/0/9-18. За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII суддею міг стати громадянин України, який має, серед іншого стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Частиною третьою статті 127 Конституції України в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Таким чином, до стажу судді має зараховуватися період роботи позивача в галузі права у розмірі 3 роки. Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19), від 30 травня 2019 року (справа № 9901/805/18). Позовні вимоги про зарахування до стажу роботи на посаді судді позивача п`яти років (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, суд визнає необґрунтованими та зазначає, що оскільки на час призначення позивача на посаду судді законодавством пред`являлась вимога про наявність такого стажу у кількості 3 роки, а частиною другої статті 137 Закону 1402-VIIІ чітко визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тому до стажу роботи на посаді судді позивача має бути зараховано три роки (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. При цьому суд звертає увагу, що судом першої інстанції зобов`язано відповідача зарахувати до відповідного стажу конкретно визначені періоди роботи. Враховуючи, що позивач має більший, ніж три роки, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), а визначення конкретних періодів такого стажу не є компетенцією суду, що розглядає спір з приводу призначення та/або перерахунку відповідних виплат, суд доходить до висновку, що способом захисту порушеного права позивача в цій частині буде зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді позивача три роки (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Суд визнає обґрунтованими доводи позивача стосовно не зазначення в резолютивній частині рішення висновку про протиправність дій (бездіяльності) відповідача щодо не зарахування до стажу судді половини періоду навчання та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) 3 років. Так, у мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку, що відповідачем в цьому питанні допущена протиправна бездіяльність, проте резолютивна частина рішення не містить такого висновку. Суд вказує, що оскільки відповідачем вчинені активні дії з цього питання та фактично відмовлено у зарахуванні до стажу судді позивача зазначених періодів, такі дії відповідача є протиправними. Також суд звертає увагу, що позивачем заявлено як вимоги про визнання протиправними відмов відповідача у зарахуванні спірних періодів до стажу судді, викладених у листах відповідача, так й вимоги про визнання протиправними дій із не зарахування спірних періодів до стажу судді. Враховуючи, що відповідачем не приймалось індивідуального акту у формі рішення про відмову у зарахуванні спірних періодів до стажу судді, а листи, в яких викладено позицію стосовно спірних періодів, не можна вважати індивідуальними актами у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, суд доходить до висновку, що в цьому випадку саме дії відповідача із не зарахування спірних періодів до стажу судді мають бути визнані протиправними. Враховуючи, що зарахування спірних періодів до стажу судді потягне за собою збільшення стажу судді та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання, є обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача здійснити перерахунок такого утримання, починаючи з дня призначення щомісячного довічного грошового утримання, - 22.07.2020 р. Стосовно позовних вимог про протиправність не призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди, а також протиправність відмови листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 21.09.2020 року №8436-8515/П-02/8-0800/20 у здійсненні відповідного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 липня 2020 року, суд зазначає наступне. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII чітко визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Оскільки спірні правовідносини стосовно призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виникли у липні 2020 р. та регулюються частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, яка чітко визначає, що щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватися судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із збільшенням на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, суд доходить до висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача в будь-якому випадку не можу визначатися, виходячи з 80% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, зі збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судці. У спростування доводів позивача про те, що відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді має обчислюватися на підставі правових норм, чинних на час її призначення на посаду судді, суд зазначає таке. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнаний неконституційним. Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 р. у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці). Враховуючи наведене, суд вважає, що на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII, та не можуть застосовуватися правові норми, які були чинними на час призначення позивача на посаду судді. На переконання суду, розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсоткового показника суддівської винагороди за Законом №2862-ХІІ (який втратив чинність), а розмір суддівської винагороди за Законом №1402-VIII (що чинний на теперішній час). Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеним у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 р. №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Оскільки Законом №2862-ХІІ, який був чинним на час призначення позивача на посаду судді, встановлювалося відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з інших складових суддівської винагороди, застосування такого значення до суддівської винагороди за діючим Законом № 1402-VIІІ прямо суперечить його змісту та є необґрунтованим. Тому суд не приймає позицію позивача, та враховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, вважає правильним застосування відповідачем положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII при визначенні відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Висновок суду першої інстанції про передчасність таких позовних вимог суд визнає необґрунтованим та зазначає, що одним зі спірних питань в цій справі є саме визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, позивач в заявах, звернутих до відповідача, просила здійснити перерахунок та виплачувати з 22 липня 2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді та збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, відповідачем фактично відмовлено у здійсненні такого перерахунку, тому відсутні підстави вважати такі вимоги передчасними. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. На користь позивача суд стягує судові витрати зі сплати судового збору в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім передбачених випадків цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 р. в справі № 280/8715/20 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 р. в справі № 280/8715/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити в справі № 280/8715/20 нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року) - 01 рік 11 місяців 00 днів. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи (професійної діяльності) тривалістю три роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського (період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1991) - 01 рік 11 місяців 00 днів. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) тривалістю три роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 22.07.2020 р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) як судді у відставці із врахуванням додатково зарахованого до стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 01 рік 11 місяців 00 днів та періоду роботи (професійної діяльності) тривалістю три роки, вимога щодо якого визначена законом, чинним на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше, та надає право для призначення на посаду судді. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15.07.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, визначених у цьому пункті. Повне судове рішення складено 15.07.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя С.Ю. Чумак