Постанова 4854 № 420/12379/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12379/20 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу №577/03/09 від 30.10.2020 року, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить: - визнати протиправним та скасувати наказ №577/03/09, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2020 року, яким частково задоволено скаргу від 20.10.2020 №С-1724-08.3. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що він є державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Спірним наказом відповідач протиправно заблокував позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 09.11.2020 року по 08.11.2021 року включно. Вказаний наказ відповідач прийняв на підставі висновку Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на рішення позивача про державну реєстрацію прав. Позивач вважає, що розглядаючи вказану скаргу, в якій ставилося питання про скасування двох його рішень про державну реєстрацію прав, відповідач перевищив свої повноваження, оскільки розгляд таких скарг віднесений Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до виключної компетенції Міністерства юстиції України. Також позивач вважає протиправним його неповідомлення про час, місце засідання Колегії та розгляду скарги. Про факт існування спірного наказу він дізнався у зв`язку з втратою доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, таке неповідомлення призвело до необґрунтованості спірного наказу. Так, факт того, що позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення, додаткові документи, що могло вплинути на кінцеве рішення відповідача, свідчить про те, що відповідач приймаючи спірне рішення, не надав всебічної оцінки усім обставинам даного питання. Висновок відповідача про те, що позивач при здійсненні державної реєстрації не встановив особу заявника по будь-якому з документів, що посвідчують особу, є хибним та недоведеним. Таким чином, прийняття рішення про блокування доступу державного реєстратора на 1 рік до Державного реєстру прав, на думку позивача, є протиправним, оскільки базується на необґрунтованому висновку відповідача. Враховуючи те, що реєстраційні дії не були скасовані, а також, враховуючи відсутність у позивача будь-яких попередніх притягнень до відповідальності за порушення порядку державних реєстраційних прав, застосування блокування доступу до Реєстру позивач вважає непропорційною мірою відповідальності. Відповідач заблокувавши йому, як державному реєстратору, спірним наказом доступ до Реєстру речових прав, порушив право позивача на працю та обмежив його у можливостях повноцінного проходження публічної служби. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві та просив відмовити у задоволенні позову, зазначав, що він прийняв законне рішення щодо часткового задоволення скарги щодо визнання протиправними дій позивача, виходячи з характеру допущених порушень, їх сукупності та співрозмірності, з врахуванням потенційного розміру негативних наслідків. Відповідач вказував, що з доданих до матеріалів скарги документів він встановив, що позивач здійснив державну реєстрацію припинення прав власності у зв`язку з знищенням об`єкта нерухомого майна з порушенням закону - на підставі документів, справжність, яких викликала сумнів. Так, фотокартку скаржника у зв`язку з досягненням ним 45 років, було вклеєно у паспорт громадянина України 14.08.2020 року, а заява про проведення державної реєстрації припинення прав власності у зв`язку з знищенням об`єкта нерухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі прав 09.04.2020 року. Зі змісту скарги відповідач встановив, що скаржник не звертався із заявою про знищення об`єкту нерухомого майна до позивача, його особа не встановлювалася. Тому тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач вважає співмірним. Відповідач заперечував проти тверджень позивача про його неналежне сповіщення. Вказував, що він завчасно, не пізніше ніж за два дні, повідомив позивач електронною поштою про розгляд справи. Також відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вважає, що суд не може втручатися в дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями законності прийнятого рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ №577/03/09, виданий Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2020 року, яким частково задоволено скаргу від 20.10.2020 року №С-1724-08.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок), 80 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи, суд не надав належної оцінки викладеним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА 29.11.2019 року позивач призначений на посаду державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на підставі розпорядження Великодолинського селищного голови №101/К. 20.10.2020 року до відповідача надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення державних реєстраторів Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. У даній скарзі скаржник просив: - скасувати рішення державного реєстратора Турецького О.С. №51936948 та внесені ним відомості 10.04.2020 року про скасування права власності з реєстру; відновити його право власності та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2000600051101; - скасувати рішення, індексний номер 52005530 про державну реєстрацію прав від 15.04.2020 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2071069051101, прийняте державним реєстратором Мельник Т.І.; - анулювати доступ державних реєстраторів Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. та Мельник Т.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.62). 28.10.2020 року Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) розглянула скаргу ОСОБА_2 від 20.10.2020 року. У своєму висновку колегія рекомендувала задовольнити частково скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження дій державного реєстратора ОСОБА_1 та тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 09.11.2020 року по 08.11.2021 року включно. У висновку викладені мотиви рішення: « З доданих матеріалів скарги встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 скаржнику виповнилось 45 років, фотокартку було вклеєно у паспорт громадянина України 14.08.2020 року, а заява про проведення державної реєстрації припинення приватної власності у зв`язку із знищенням об`єкта нерухомого майна №39253516 зареєстрована в Державному реєстрі прав 09.04.2020 року. Відповідно до п.8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ 06.06.1991 року №2503-ХІІ, до паспортної книжечки при досягненні 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Відповідно до п.2 ч.4 статі 20 Закону заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається у тому числі, у разі, невстановлення особи заявника чи обсягу повноважень на подання відповідної заяви» (а.с.60). 28.10.2020 року в день складення висновку Колегії - її співголова Д. Корсаков повідомив у письмовій формі окрему думку на висновок Колегії, в якій зазначив: «У зв`язку з тим, що у прохальній частині скарги громадянин ОСОБА_2 просить скасувати 2 рішення, що є рішеннями про державну реєстрацію прав, а також відновити його право власності та анулювати доступ державному реєстратору до Державного реєстру речових прав, та не просить провести перевірку дій державного реєстратора при реєстрації заяви в Державному реєстрі прав розгляд скарги у повному обсязі належить до виключної компетенції Міністерства юстиції України». Крім того, в окремій думці вказано, що у разі не встановлення (не пізніше наступного дня з дня реєстрації скарги) доповідачем по скарзі того факту, що розгляд скарги в повному обсязі належить до виключної компетенції Міністерства юстиції - Колегією повинно бути прийнято рішення про перенаправлення скарги в повному обсязі до Міністерства юстиції України. Також співголова колегії у своїй окремій думці вказав на те, що твердження Колегії, що державний реєстратор не встановив особу заявника по будь-якому з документів, що посвідчують особу хибне, не доказане, та на підставі нього не може прийматися рішення про блокування доступу державного реєстратора на 1 рік до Державного реєстру прав (а.с.60-61). 30.10.2020 року відповідач видав наказ № 577/03-09 від 30.10.2020 року про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 20.10.2020 року в частині оскарження дій позивача в статусі державного реєстратора з підстав порушення ним вимог абз. третього частини першої, п.2 ч.4 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, пп.2 п.6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141 (а.с.59). В п.2 наказу відповідач тимчасово заблокував доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік з 09.11.2020 року по 08.11.2021 року. Як вказано в тексті наказу, він прийнятий відповідно до п.2 ч.6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 9,14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1128. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до положень ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України зокрема розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган». Відповідно до п. «г» ч. 6 ст.37 Закону №1952-IV: «За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 звертаючись зі скаргою до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просив скасувати рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно. Враховуючи вищезазначені норми слідує, що розгляд скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, відноситься до повноважень Міністерства юстиції України. Також дана стаття чітко визначає повноваження відповідача розглядати скарги тільки на ті рішення державного реєстратора, які не є рішеннями про державну реєстрацію прав. А отже, відповідач прийняв рішення всупереч встановленим законом повноваження, порушивши процедуру, встановлену Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою КМУ №1128 від 25.12.2015 року(далі Порядок №1128). Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо прийняття спірного наказу відповідачем з перевищенням встановлених законом повноважень та з порушенням законної процедури, чим останній не дотримався основних критеріїв законності прийняття рішень, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України. Щодо тимчасового блокування доступу позивача до Державного реєстру прав колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до положень ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; Тобто, оскільки розгляд скарги ОСОБА_2 від 20.10.2020 року за її предметом оскарження повністю належить до повноважень Міністерства юстиції України, тимчасове блокування доступу до Державного реєстру прав є пов`язаним та випливає з оскарження рішень про державну реєстрацію прав. Тому відповідно блокування доступу до Державного реєстру прав належить у даних конкретних правовідносинах також до повноважень Мін`юсту. Суд апеляційної інстанції наголошує, що оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.