Постанова КАС ВС № 815/1801/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ справа № 815/1801/18 адміністративне провадження № К/9901/67387/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Губської О.А., суддів: Дашутіна І.В., Шевцової Н.В., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1801/18 за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Танасогло Т.М., судді: Запорожан Д.В., Яковлєв О.В.), ВСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, в якому просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1042/5 від 05 квітня 2018 року про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на його думку, чинним законодавством України не передбачено повідомлення Державних реєстраторів прав про включення їх до переліку осіб, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, для забезпечення принципів гласності та об`єктивності Міністерство юстиції України зобов`язане ставити до відома державного реєстратора про проведення камеральної перевірки його реєстраційних дій. Проте, у порушення пункту 7 Порядку № 990, йому не було надіслано копію наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки разом із супровідним листом протягом трьох робочих днів з дня його прийняття, що позбавило його можливості отримати копію акту моніторингу реєстраційних дій, надати пояснення з приводу результатів такого моніторингу та надати копії документів в паперовій формі для підтвердження правомірності реєстраційних дій. Позивач наполягав, що спірний наказ є невмотивованим, не містить висновків суб`єкта владних повноважень про згоду або незгоду із фактами, встановленими за результатами камеральної перевірки, відомостей про обсяг та характер виявлених порушень із посиланням на документи, що підтверджують факт порушення порядку державної реєстрації прав, відомостей про наявність скарг з боку фізичних або юридичних осіб на рішення, дії або бездіяльність позивача, наявності негативних наслідків для фізичних та юридичних осіб та розміру шкоди, заподіяної цим особам, наявності умислу або необережності в діях позивача, обставин його ставлення до таких порушень, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність позивача та мотивів вибору санкції та строку її застосування. ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, позов задоволено. 2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 05 квітня 2018 року №1042/5 про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича. 2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним законодавством не визначена можливість початку камеральної перевірки без належного повідомлення суб`єкта перевірки, тому спірний наказ є протиправним. ІІІ. Касаційне оскарження

2. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цього позову повністю. 2.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не надали правової оцінки доводам відповідача щодо наявності в діях позивача порушень законодавства в сфері державної реєстрації. Зауважує, що ним було дотримано всі передумови щодо здійснення камеральної перевірки та вимоги законодавства не порушено. 2.2. Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2017 року №4127/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавель Миколи Володимировича» на підставі акту за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно призначена перевірка, за результатами якої складена Довідка від 08 листопада 2017 року, за змістом якої, за результатами проведення камеральної перевірки комісія дійшла висновку, що достатніх підстав для прийняття мотивованого рішення, передбаченого частиною другою статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не виявлено.

4. Наказом Міністерства юстиції України від 23 січня 2018 року № 168/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» затверджено перелік державних реєстраторів та суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та визначено провести вказаний моніторинг з дати набрання чинності цим наказом у термін до 15 березня 2018 року.

5. Згідно із затвердженим переліком державних реєстраторів та суб`єктів державної реєстрації, до нього включений державний реєстратор - приватний нотаріус Журавель М.В.

6. Наказом Міністерства юстиції України від 19 березня 2018 року №849/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля Миколи Володимировича» на підставі акту за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13 березня 2018 року вирішено провести перевірку державного реєстратора -приватного нотаріуса Журавля М.В. з 19 березня .2018 року. 7. 29 березня 2018 року складена довідка за результатами перевірки.

8. Комісія у вказаній довідці, відповідно до частини другої статті 37-1 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 9 Порядку №990 запропонувала тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля М.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців.

9. Наказом від 05 квітня 2018 року №1042/5 від 05 квітня 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля Миколи Володимировича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» наказано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля Миколи Володимировича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців. Виконання наказу покладено на ДП «НАІС». Підставою видання наказу зазначено довідку від 29 березня 2018 року за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля Миколи Володимировича на підставі наказу Міністерства юстиції України від 19 березня 2018 року №849/7.

10. Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, звернувся з цим позовом до суду. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

15. Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990.

16. Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом (пункт 5); забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).

17. Згідно з частиною першою статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. 17.1. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

18. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (пункти 2, 4 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

19. Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок №990, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

20. На виконання вказаної норми Закону затверджений Порядок №990, пункт 1 якого визначає, зокрема, поняття моніторингу реєстраційних дій, як комплексу організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

21. Пунктом 2 Порядку №990 встановлено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

22. Критеріями, за якими проводиться моніторинг реєстраційних дій, який проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення, згідно з пунктом 4 Порядку є: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

23. Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

24. Пунктами 5, 6 Порядку №990 встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

25. Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

26. Пунктом 7 Порядку визначено, що копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

27. Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990).

28. Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

29. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9).

30. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10). VI.

Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

32. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем наказу від 05 квітня 2018 року №1042/5 від 05 квітня 2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля Миколи Володимировича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» наказано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Журавля Миколи Володимировича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців.

35. Водночас, дослідивши довідку від 29 березня 2018 року, яка у вказаному наказі зазначена як підстава його прийняття, суди встановили відсутність в ній інформації про дату проведення камеральної перевірки, оскільки дата 29 березня 2018 року є датою складання цієї довідки.

36. Також в довідці зазначено, що на підставі наказу від 19 березня 2018 року №849/7 комісією проведена перевірка. Проте, у самому наказі вказано про те, що вирішено перевірку провести з 19 березня 2018 року. Порядок № 990 передбачає проведення перевірки на протязі 14 днів.

37. За цих обставин верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в довідці відсутні встановлені пунктом 8 Порядку відомості щодо дати проведення перевірки, які повинні бути відображені.

38. Крім того, згідно з пунктом 8 Порядку, довідка повинна містити опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів.

39. Втім, суди попередніх інстанцій встановили, що довідка від 29 березня 2018 року містить лише опис виявлених порушень порядку державної реєстрації з посиланням на відповідні акти законодавства, проте не містить інформації щодо наявності підтверджуючих ці порушення документів та відомостей з реєстрів. У довідці не зазначено наявність додатків до неї.

40. Також суди встановили, що позивач, якій заперечував наявність в його діях частини порушень, позбавлений можливості надати достовірні та допустимі докази, оскільки доступ до Державних реєстрів йому заблокований. Про проведення перевірки позивачу було не відомо, що позбавило його можливості надати пояснення комісії, яка, в свою чергу, безпідставно не витребувала у нього пояснень по суті виявлених порушень.

41. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 990, комісія має право: витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень.

42. Однак, суди встановили, що комісія не скористалась наданим їй правом щодо витребування документів і вказане в подальшому призвело до неправильного встановлення комісією обставин щодо наявності в діях позивача порушень норм чинного законодавства при здійсненні вказаних реєстраційних дій. Невикористання відповідачем наявних у нього повноважень на витребування пояснень у позивача вплинуло на висновки Комісії, оскільки позбавило відповідача можливості повно та всебічно надати оцінку причинам допущених порушень, врахувати відсутність їх можливих негативних наслідків тощо.

43. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону 1952-IV, за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

44. Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

45. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи встановили, що довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В., складена за результатами камеральної перевірки, містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців.

46. Вказана довідка за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов`язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до цієї пропозиції.

47. Проте, зі змісту спірного наказу суди попередніх інстанцій встановили, що відсутність інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у довідці від 29 березня 2018 року за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив докази наявності порушень в діях позивача, а також, встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство юстиції України всупереч принципу обґрунтованості рішення не навело мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк, оскаржуваний наказ не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

48. З огляду на це Верховний Суд наголошує, що стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

49. Пунктами 10, 12 Порядку №990 встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу. Копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

50. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

51. Не зазначення відповідачем вказаного в спірному наказі свідчить про те, що наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

52. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наказ відповідача є протиправним, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

53. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про наявність підстав для задоволення позову частково.

54. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

56. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

58. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. VIІ. Судові витрати З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. А. Губська Судді І.В. Дашутін Н.В. Шевцова