Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/1381/19

Справа № 125/1381/19 Провадження № 22-ц/801/56/2021 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 рокуСправа № 125/1381/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В., скаржника, позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Скрицького Р. Л., представника від-повідачки ОСОБА_2 її адвоката Глушка О. І., розглянувши у відкритому су-довому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду ци-вільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , його представника адвоката Скрицького Романа Леонідовича на рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року, ухвалене в м. Бар Вінницької області за головування судді Хитрука В. М., повний текст якого складений 08 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 01 липня 2019 року ОСОБА_3 звернувся у Барський районний суд Він-ницької області з позовом до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заяв-ляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки - Органу опіки та піклування Барської районної державної адміністрації про визначення місця проживання спільної малолітньої дитини з батьком ( а. с. 1-2 ). Позов мо-тивований тим, що у сторін по справі від спільного проживання у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Сторони у справі разом з дівчин-кою по даний час зареєстровані за місцем проживання позивача у належному йому на праві власності будинку в с. Сопин Погребищенського району Він-ницької області, хоча з січня 2017 року подружні стосунки між батьками дити-ни припинені і ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та двома старшими доньками повернулася на подальше проживання до своєї матері в с. Володіївці Барського району Вінницької області, де усі мешкають по нині. Зазначаючи про певні по-дальші наміри відповідачки, про більшу прихильність доньки до нього, аніж до матері, про тісний емоційний зв`язок з батьком, стверджуючи про відповідність інтересам дівчинки проживання з ним, посилаючись на наявність для дитини усіх необхідних умов за місцем його проживання, ОСОБА_3 просив суд визначити місце проживання малолітньої доньки з ним, її рідним батьком. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено ( а. с. 108-112 ). Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач, його представник оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане рі-шення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову щодо визна-чення місця проживання спільної малолітньої дитини з батьком. Скаржники вважають, що рішення суду першої інстанції ухвалене за недоведеності обста-вин, які мають значення для справи та які визнані судом встановленими, за не-відповідності висновків суду обставинам справи, даним судового розгляду справи, з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення незаконного рі-шення. ОСОБА_3 , його адвокат Скрицький Р. Л. зазначають, що під час розгляду справи суд не дотримувався порядку проведення засідання, процесу-альних норм, які регулюють рух справи, не контролював хід підготовчого, са-мого засідання, не забезпечував порядку в залі судових засідань, безпідставно відмовив у допиті дівчинки, через що убачається упередженість до сторони по-зивача. Зміст оскаржуваного судового рішення не відповідає вимогам статті 265 ЦПК України. Відповідачка, її представник грунтовних заперечень, відзиву на пред`явлені позовні вимоги не надавали, у рішенні суду викладені мотиви, що не наводилися стороною матері дитини. Забезпеченим законом та ухвалою апеляційного суду від 16 листопада 2020 року правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , адвоката Скрицького Р. Л. відповідачка, її представник не скористалися. Відповідачка ОСОБА_2 , представник Органу опіки та піклування Барсь-кої районної державної адміністрації в судове засідання не з`явилися. Від пов-новажного представника Органу опіки та піклування, головного спеціаліста служби у справах дітей райдержадміністрації Саєнко Л. В. апеляційному суду 13 січня 2021 року надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за її від-сутності, при прийнятті рішення вона просить урахувати висновок Органу опі-ки та піклування Барської райдержадміністрації. Оскільки вказані учасники справи завчасно, в установленому порядку повідомлені про місце, день та час розгляду справи, ураховуючи думку позивача, представників сторін в судовому засіданні апеляційного суду, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, апе-ляційний суд ухвалив розглянути справу в порядку апеляційного провадження у відсутності осіб, котрі не з`явилися в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу учасників справи, дослідивши її матеріали, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним, об`єктивним і справедливим, таким, що відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , керуючись Деклара-цією про права дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, статтями 3, 9,18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, нормами статей 19, 160, 161 СК України, статті 29 ЦК України, суд першої інстанції підкреслив, що дитина весь час з народження проживає з ма-тір`ю. З висновку органу Опіки та піклування Барської районної державної ад-міністрації від 09 грудня 2019 року № 01-1-26/2270 слідує доцільність визна-чення місця проживання ОСОБА_4 , 2013 року народження, з матір`ю ОСОБА_2 за місцем її мешкання в с. Володіївці Барського району Вінницької області. Суд зауважив, що позивач не надав суду доказів про наявність у нього матері-ального доходу, можливості навчання малолітньої дитини шкільного віку, за-безпечення її усім необхідним. Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд узяв до уваги, що рівність прав батьків щодо дитини є похід-ною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток, належне виховання. У першу чергу, виходячи з об`єктивних обставин спору, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, а вже тільки потім права батьків. З огляду на першочерговість урахування інтересів дитини, враховуючи три-валість її проживання з матір`ю, здоров`я дівчинки, місце навчання, добросовіс-не виконання відповідачкою батьківських обов`язків, створення для дитини не-обхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали її проживання з матір`ю, чи негативно впливали на виховання та розвиток дівчинки, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову щодо визначення місця проживання ди-тини з батьком, позивачем у справі, відтак дійшов переконання про відсутність законних підстав для задоволення позову. Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 02 жовтня 2020 року, який, врахо-вуючи вік дитини, потребу її саме у материнській турботі, першочергову важ-ливість основних, найкращих інтересів дівчинки, обґрунтовано визначив місце її проживання з матір`ю; інше рішення суперечило б, зокрема, принципу шосто-му Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року. Між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються норма-ми статті 161 глави 13 розділу ІІІ Сімейного кодексу України. Колегія суддів бере до уваги акт обстеження домогосподарства ОСОБА_3 в с. Сопин Погребищенського району Вінницької області від 16 жовтня 2019 року, складеного посадовими особами сільської ради, згідно якого на час обстеження у будинку ніхто не проживає. Глинобитний будинок АДРЕСА_1 площею 80 кв.м. складається з трьох кімнат, обладнаний во-допостачанням, санвузлом з каналізацією, придатний для проживання, є дитяча кімната. Біля будинку є сарай, погріб, на подвір`ї стоїть несправний легковий автомобіль. Головою домогосподарства значиться позивач ОСОБА_3 . Згідно висновку Органу опіки та піклування Барської районної державної адміністрації від 09 грудня 2019 року № 01-1-26/2270 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одним із батьків обстеженням працівниками служби у справах дітей, сектору молоді та спорту райдержадміністрації, Барського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді умов проживання ОСОБА_5 встанов-лено, що вона мешкає з матір`ю, двома старшими сестрами (діти ОСОБА_2 ) та бабусею ОСОБА_6 у приватному будинку АДРЕСА_2 , що складається з п`яти кімнат, об-ладнаному пічним опаленням. Родина обробляє присадибну земельну ділянку, утримує значне підсобне господарство. Молодші діти проживають в облашто-ваній сучасними меблями окремій кімнаті, для ОСОБА_4 відведене окреме спальне місце, вона забезпечена одягом, взуттям, повноцінними продуктами харчування. Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї від 18 жовтня 2019 року, виконаного фахівцем Барського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та мо-лоді, ОСОБА_2 спроможна виконувати обов`язки з виховання дітей: догля-дає за ними, заохочує до розвитку, допомагає виконувати та контролює вико-нання домашніх завдань, підтримує розвиток творчих здібностей дітей. 18 жовтня 2019 року працівниками служби у справах дітей райдержадмініс-трації з метою встановлення прихильності дівчинки до батьків проведено бе-сіду з ОСОБА_4 , 2013 року народження. В ході бесіди встановлено, що дитина комунікабельна, інтелектуально розвинена, любить обох батьків, завжди чекає на зустрічі з батьком, проте більшу прихильність має до матері, хоче проживати з нею. На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 двічі не з`явився, хоча про засідання був повідомлений через законного представника. Комісією враховано, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх ді-тей. Беручи до уваги рішення районної комісії з питань захисту прав дитини Орган опіки та піклування Барської райдержадміністрації зробив висновок про доцільність місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -дження, разом з матір`ю ОСОБА_2 . Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо працевлаштування позивача, отримуваних ним доходів, можливості дитини продовжувати навчання в с. Сопин. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та його представника зводяться фактично до критики процесуального провадження у справі судом першої інс-танції, викладу оскаржуваного судового рішення. У скарзі відсутні доводи що-до недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності вис-новків суду обставинам справи, істотного порушення норм матеріального пра-ва. Абзацом другим частини другої статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного мотиви апеляційної скарги не можна визнати таки-ми, що є достатніми, суттєвими для її задоволення та скасування судового рі-шення, яке відповідає вимогам матеріального права, по суті й нормам процесу-ального права. Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання ди-тини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Частинами першою, другою статті 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде прожи-вати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання мало-літньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх бать-ківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дити-ни, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із бать-ків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або нарко-тичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, зокрема, у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 27 лютого 1991 року Україною ратифікована Конвенція ООН про права ди-тини від 20 листопада 1989 року, яка визначає основоположні засади у сфері за-хисту прав дитини, згідно положень якої батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здіб-ностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дити-ни. Нормами статей 1-3 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов-язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї перед законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Вбачається необхідним визнати, що права та інтереси відповідачки ОСОБА_7 як матері малолітньої доньки оспорені позивачем безпідставно, тому вони підлягають судовому захистові. Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним су-дом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , його представника адвоката Скрицького Романа Леонідовича залишити без задоволення. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складений 18 січня 2021 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота