Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/8704/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/57/21 Справа № 212/8704/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2021 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Жукова О.А., В С Т А Н О В И В : Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420 гривні 40 копійок судового збору. Так, судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 117587 від 22.11.2020 року, громадянин ОСОБА_1 22.11.2020 року о 09.30 годині за адресою вул. Ватутіна, буд. 33 в приміщенні магазину «Квіти» будучи фізичною особою підприємцем здійснював діяльність у сфері торгівельного обслуговування населення, чим порушив вимоги п.п. 4 п. 15 Постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, зі змінами від 11.11.2020 року № 1100, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказує, що постанова винесена з порушенням норм адміністративного судочинства, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою його пояснення з приводу обставин справи. Вказує, 22.11.2020 року продавець вищевказаного магазину «Квіти» ОСОБА_2 прийшла на роботу з метою прийому товару, але реалізацією товару вона не здійснювала. Винним себе не визнав. Вважає, що викладені в постанові суду аргументи не відповідають вимогам КУпАП, а також підзаконним нормативним актам, а його вина не знайшла свого підтвердження. Вказує, що не було допитано ОСОБА_2 , яка є продавцем в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надала б пояснення про обставини 22.11.2020 року. У висновку ДОП Покровського ВП КВП Петрук В. відсутня дата його складання, а також відсутнє узгодження з начальником СП Покровського ВП КВП Полохало В., підпис якого в даному висновку відсутня. Таким чином, співробітником поліції були грубо порушені підзаконні нормативні акти, що регламентують оформлення документів у системі МВС України, а саме Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376, та вказаний висновок з даними порушеннями не є належним та допустимим доказом. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції було залишено без уваги, що письмові пояснення свідка ОСОБА_3 не містять даних про посадову особу, яка це пояснення відібрала, а також не містить дати його складання. Таким чином, у зв`язку з вказаними порушеннями, дане пояснення свідка також не може бути визнане допустимим та належним доказом по справі. Зазначає, що оглянутий в судовому засіданні відео файл з СД-диска містить інформацію про те, що в приміщення магазину, в якому знаходиться продавець ОСОБА_2 та розмовляє по мобільному телефону, входить чоловік, який починає задавати питання ОСОБА_2 щодо розташування приміщень в магазині, після чого представляється співробітником поліції на починає стверджувати, що в магазині йде торговельна діяльність, чим порушуються вимоги карантину та законодавства України. При цьому продавець неодноразово пояснювала співробітнику поліції, що вона чекає на доставку товару до магазину, але торговельну діяльність не здійснює. При цьому на зазначеному відеофайлі, запис на якому триває приблизно 2 хвилини, жодної особи, яка б здійснювала покупки в приміщенні магазину, немає, та фактів здійснення торговельної діяльності не зафіксовано. Таким чином, даний відеофайл жодним чином не підтверджує висновок суду про здійснення ОСОБА_1 , будь-якої торговельної діяльності. Запис вищевказаного відеофайлу, який міститься на СД-диску, ведеться зі спини невідомої особи, який в подальшому представився співробітником поліції. Таким чином, з даного відеофайлу невідомо, хто саме здійснював дану відеозапис, на який саме технічний пристрій здійснювалась дана запис та яким чином вказана запис була перенесена на СД-диск, доданий до матеріалів в якості доказів. В судовому засіданні під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його представник адвокат Жуков О.А. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи про законність і обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Як слідує зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до п. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно вимог ст. 44-3 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Статтями 1, 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб №1645-ІІІ від 06.04.2000р., визначено, що карантин це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України з 12 березня 2020 року на всій території України встановив карантин (постанова КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 №211 від 11.03.2020р.). Диспозиція статті 44-3 КУпАП не встановлює конкретних правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм під час дії карантину, адміністративних та медико-санітарних заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, обмежень прав фізичних і юридичних осіб та додаткових обов`язків. Отже, стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. В даному конкретному випадку на вимоги підпункту 1 пункту 10 постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020р. №641, який зазначений в протоколі працівником поліції. Відповідно до положень постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020р. №641, відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України постановив установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 20.05.2020 р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 . Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 11 листопада 2020 року пункт 15 Постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 викладено в новій редакції, а саме: додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р. Забороняється: 1) приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос; 2) приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах; 3) приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності; 4) приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім: - торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами; - провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв`язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; - торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень; 5) діяльність закладів культури і проведення культурних масових заходів, крім роботи суб`єктів господарювання, пов`язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки, за умови обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом (крім акторів під час знімального процесу), залученим до виробництва аудіовізуального твору, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Діяльність суб`єктів господарювання, пов`язана з виробництвом аудіовізуальних творів, не є масовим заходом; 6) приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційним судом встановлено, що факт порушення ОСОБА_1 п.п. 2 п. 11 постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020р. №641, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 44-3 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №117587 від 22 листопада 2020 року; висновком ДОП Покровського ВП КВП відповідно до якого вбачається, що 15.11.2020 року до чергового КВП Покровського ВП КВП надійшло повідомлення, що за адресою: АДРЕСА_3 порушення правил щодо карантину людей. В ході виконання матеріалу було встановлено, що в діях громадянина ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП (а.с. 2); рапортом працівника ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області Саєнко С.В. (а.с.3); письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ( а.с.4); випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем (а.с.6); відеозаписом (а.с. 14). Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що неповага та зухвале ставлення до вимог законодавства України, яке регулює відносини в сфері запобігання поширенню на території України особливо небезпечної інфекційної хвороби - коронавірусу COVID-19, створює загрозу життю і здоров`ю оточуючих громадян, може призвести до людських та матеріальних втрат, виникнення негативних медичних та соціальних наслідків для суспільства. Отже, ОСОБА_1 не повинен своєю поведінкою нести суспільну небезпечність. Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 22 КУпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою). Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні Ісмаїлов проти Росії від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ , при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП скасовує постанову судді та приймає нову постанову про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП та відповідно до частини 2 статті 284 КУпАП закриває провадженні у справі. Підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 245, 251, 252, 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, - скасувати та прийняти нову постанову. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 КУпАП, на підставі статті 22 КУпАП, оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко