Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/342/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/369/21 Справа № 205/342/21 Суддя у 1-й інстанції - Таус М. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2021 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кайдаш С.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює продавцем у ФОП " ОСОБА_2 ", мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,- за участю: адвоката - Кайдаш С.В., особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В : Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 454 гривні судового збору. Так, судом встановлено, що 08 січня 2021 року о 16-30 години ОСОБА_1 перебуваючи на робочому місці у магазині «Мобайл шоп» за адресою: вул. Моніторна, буд. 2б, у м. Дніпро, здійснював торгівлю компакт-дисками, чим порушив вимоги постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року. Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Кайдаш С.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо неї, не в повному обсязі з`ясував та перевірив всі обставини справи, а висновки суду про винність ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_1 є найманим працівником, який здійснював адресну доставку замовлень та не є особою, до повноважень якої входить вирішення питання про роботу магазину, при цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт того, що він є суб`єктом господарювання. Зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних та допустимих доказів, що відражають об`єктиву та суб`єктивну сторони правопорушення (з фото неможливо встановити коли та де вони зроблені, яке правопорушення та ким вчиняється). Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, зокрема, в ньому неправильно зазначено прізвище особи, що притягується до адміністративної відповідальності. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кайдаш С.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (справа «Михайлов проти Російської Федерації»). Враховуючи сутність і характер адміністративного правопорушення, суворість можливого стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки , мати право на захист своїх інтересів професійним захисником та право оскаржувати судові рішення. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не в повній мірі дотримався вимог закону. Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд не взяв до уваги, що фабула протоколу не містить в собі посилання на порушення ОСОБА_1 конкретного підпункту чи підпункту нормативно-правого акта, яким визначено коло заборон на період карантину на території України. З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги встановлено, що оскаржувана постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Відповідно до договору № б/н про виконання робіт від 04 січня 2021 року ОСОБА_1 було доручено наступні роботи: викладка товару в магазині, вантажно-розвантажувальні роботи, перевірка наявності цінників, продаж товару покупцям, надання консультацій покупцям магазину, що свідчить про те, що ОСОБА_1 був найманим працівником ФОП ОСОБА_2 . При цьому, відповідно до вказаного договору посадовими обов`язками ОСОБА_1 не передбачено встановлення графіку роботи магазину чи можливість припинення його роботи. Також, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 01/07/20 від 01 липня 2020 року слідує, що власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 . Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_1 є працівником, а не безпосереднім суб`єктом, що здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 не є суб`єктом вказаного правопорушення. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нової, якою провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Кайдаш С.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року - задовольнити. Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, - скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко