Постанова 4855 № 640/20393/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20393/20 Головуючий у І інстанції - Маруліна Л.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 січня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Оксененка О.М., Лічевецького І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, в якому просить визнати дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а саме працівників приймальні Київради з земельних питань яка фізично знаходиться в адмінбудівлі Департаменту, дії яких полягають у відмові прийняти документи (клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) у адвоката Калька Дмитра Олексійовича як представника ОСОБА_1 - протиправними. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з даною ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести постанову, якою зобов`язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі № 640/20393/20 та продовжити розгляд по суті. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не повідомлено Позивача про те, що ним порушується строк на подачу позовної заяви та за принципом добросовісності не відкрито провадження по даній справі, та не враховано, що суд повинен був поновити строки через запровадження карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Суддя суду першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що станом на 03.11.2020 року, з урахуванням часу на поштовий обіг та пункту 3 "Прикінцеві положення" КАС України (у редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-IX) щодо закінчення строків, які були продовжені внаслідок запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних заходів, Позивачем недоліків позовної заяви не усунуто, інших заяв, клопотань до суду не подано. Колегія суддів погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, оскільки вважає, що вони ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права з таких підстав. Так, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог статей 122, 160, 161 КАС України, а саме: причини пропуску строку викладені в заяві про поновлення строку визнано судом неповажними; не обґрунтовано порушене право Позивача; не додано копію доказу для Відповідача. Позивачу надано можливість усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали. Як вірно вказав суддя суду першої інстанції, ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 16 вересня 2020 року позивачем особисто отримано 25 вересня 2020 року, що підтверджується підписом особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги зазначає про таке. В обгрунтування правомірності своїх доводів Позивачем зазначено, що Позивач був позбавлений можливості вчасно подати позовну заяву, оскільки 12 березня 2020 року рішенням Уряду в Україні було запроваджено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, що спричинило часткове або повне зупинення роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів усіх інстанції, підприємств, установ та організацій та безпосередньо відділень поштового зв`язку, які працювали в позаштатному режимі або взагалі були зачинені. Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 року 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження. Оцінюючи викладені Позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного. Вказані Позивачем обставини в обгрунтування поважності пропуску строку звернення до суду не є об`єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від його волевиявлення та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом. Так, зокрема, відповідно до приписів положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви або клопотань, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесусальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/18388/18. Наведені Позивачем доводи щодо запровадження карантинних обмежень не свідчать про добросовісне користування останнім процесуальними правами та виконання покладених законодавством обов`язків, у зв`язку з чим не можуть бути визнані колегією суддів поважною причиною не дотримання учасником справи вимог процесуального законодавства. Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на запровадження на території України з 12 березня 2020 року карантину, з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року. Разом з тим, відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, передбачені КАС України строки були законом продовжені на весь строк дії карантину. Водночас, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, серед іншого, внесені зміни до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Отже, з наведеного слідує, що строки, продовжені відповідно до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України, закінчилися 06 серпня 2020 року, що вказує на необгрунтованість аргументів Позивача, які викладені в апеляційній скарзі. Аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд, про що останнім зазначається, зокрема в ухвалі від 31 серпня 2020 року в справі № 480/852/19. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі Позивач жодним чином не мотивує причини зволікання із зверненням до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про усунення недоліків позовної заяви під час дії на території України карантину, та не зазначає про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання такого клопотання, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладеної в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Аналогічна правова позиція підтримана у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/201, в якому зазначено, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить обгрунтованих посилань про вжиття Позивачем заходів, спрямованих на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, та подання відповідного клопотання. А відтак, недоліки позовної заяви Позивачем не усунуто, зокрема, не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також обґрунтуванням того, що вказані причини зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, Позивачем до суду першої інстанції не надано. Отже, доводи апеляційної скарги Позивача не спростовують висновки судді суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 03 листопада 2020 року та не є підставою для її скасування. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу судді суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко