Постанова Харківський апеляційний суд № 644/2653/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року м. Харків справа № 644/2653/20 провадження №22-ц/818/959/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Чалої Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 02 жовтня 2020 року в складі судді Зябрової О.Г. по справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката Лабика Руслана Романовича до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, УСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (надалі - ПрАТ, ПрАТ «Європейський страховий альянс»), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просила стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс»: 75114,00 грн. недоплачене страхове відшкодування пов`язаного з втратою годувальника у мінімально гарантованому загальному розмірі нарахованого відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV; 12215,00 грн. страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника щомісячно кожній малолітній дитині по 1423,73 грн. починаючи з дати прийняття рішення суду; 18778,50 грн. недоплачене страхового відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 та двом її малолітнім дітям у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ; 16000,00 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30.05.2019 року приблизно о 07.35 водій ОСОБА_4 керував автомобілем "RENAULT MAGNUM" реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом "FRUEHAUF" реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі М18 Харків-Сімферополь з боку м. Василівка в напрямку м. Мелітополь в Мелітопольському районі Запорізької області. В цей же час пішохід ОСОБА_3 , який страждав на психічне захворювання та перебував на обліку у психоневрологічному диспансері, знаходився на узбіччі 403 км + 450 м автодороги Харків-Сімферополь в Мелітопольському районі Запорізької області, перед виходом на проїзну частину не впевнився у безпеці та відсутності транспортних засобів, що наближалися до нього, несподівано вибіг на проїзну частину в невстановленому для пішохідного переходу місці, чим поставив себе та інших учасників дорожнього руху в небезпечне становище. Водій ОСОБА_4 виявивши небезпечні дії пішохода ОСОБА_3 , який несподівано вибіг на його смугу руху в безпосередній близькості від його автомобіля, не маючи технічної можливості уникнути ДТП, застосував гальмування, але своїми односторонніми діями уникнути наїзду не зміг. Внаслідок наїзду ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12019080000000231 від 30.05.2019 року та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 30.08.2019 року старшого слідчого в ОВС BP ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Рощина В.С., кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.Цивільно-правова відповідальність власника "RENAULT MAGNUM" реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідача. Оскільки внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема: дружині ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_6 , тому у позивача виникло право на відшкодування завданої їм шкоди. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» суму страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника у розмірі 75114 грн., моральну шкоду у розмірі 18778 грн. 50 коп. та 16000 грн. судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги; у іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 938 гр. 92 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстави для зменшення суми страхового відшкодування пов`язаного зі смертю потерпілого у ПрАТ «Європейський страховий альянс» відсутні. Саме на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини потерпілого. До суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би надавав підстави вважати, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Шкоду потерпілому ОСОБА_3 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Оскільки при покладенні обов`язку по відшкодуванню шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, на страховика, діюче законодавство передбачає певні межі такої відповідальності, то відповідач має здійснити страхове відшкодування з урахуванням п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат. Тому судом прийнято рішення, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» має сплатити недоплачене страхове відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, розраховане на підставі положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». У листопаді 2020 року Чала Ірина Миколаївна, яка діє в інтересах ПрАТ «Європейський страховий альянс» звернулася до суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 02 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відносно ПрАТ в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції не застосовано до відповідних правовідносин п.1 ч.1. ст. 263 Цивільного кодексу України, як підставу звільнення особи, що порушила зобов`язання від відповідальності. Так, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Однією із підстав звільнення від деліктної відповідальності заподіювача шкоди є не переробна сила, тобто надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності заподіювача шкоди за умови, що останній не міг її передбачити або передбачав, але не міг її відвернути, що й встановлено постановою слідчого про закриття кримінального провадження. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Втім, в діях водія ОСОБА_4 порушень правил дорожнього руху не вбачається, адже він не мав технічної можливості уникнути наїзду. Водночас, порушення п.п.4.7, 4.14 Правил дорожнього руху України, вчинені пішоходом ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, що повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Тому судом першої інстанції порушено п.32.1. ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону. Так само позивачем були порушені приписи абз. б) пункту 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не подано документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування, не встановлено коло осіб, що перебувають на утриманні померлого та мають право на отримання страхового відшкодування, що в подальшому може вплинути на їхні права. Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Тому відповідач не повинен виплачувати страхове відшкодування у повному розмірі, оскільки в діях померлого пішохода ОСОБА_3 наявні порушення п.4.7, 4.14 ПДД України та знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП на її наслідками. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, 30.05.2019 року приблизно о 07.35 водій ОСОБА_7 керував автомобілем "RENAULT MAGNUM" реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом "FRUEHAUF" реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі М18 Харків-Сімферополь з боку м. Василівка в напрямку м. Мелітополь в Мелітопольському районі Запорізької області. В цей же час пішохід ОСОБА_3 , який страждав на психічне захворювання та перебував на обліку у психоневрологічному диспансері, знаходився на узбіччі 403 км + 450 м автодороги Харків-Сімферополь в Мелітопольському районі Запорізької області, перед виходом на проїзну частину не впевнився у безпеці та відсутності транспортних засобів, що наближалися до нього, несподівано вибіг на проїзну частину в невстановленому для пішохідного переходу місці, чим поставив себе та інших учасників дорожнього руху в небезпечне становище. Водій ОСОБА_7 виявивши небезпечні дії пішохода ОСОБА_3 , який несподівано вибіг на його смугу руху в безпосередній близькості від його автомобіля, не маючи технічної можливості уникнути ДТП, застосував гальмування, але своїми односторонніми діями уникнути наїзду не зміг. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12019080000000231 від 30.05.2019 року та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.Постановою про закриття кримінального провадження від 30.08.2019 року старшого слідчого в ОВС BP ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Рощина В.С., кримінальне провадження, внесне до ЄРДР за №12019080000000231 від 30.05.2019 року було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с. 18-20). Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21). Як вбачається з копії свідоцтва про одруження ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 22.08.2003 року у міському відділі реєстрації актів громадянського стану №1 Харківського обласного управління юстиції (а.с. 26). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками померлого ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження (а.с27, 28). Відповідно довідки від 01.08.2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області № п/с 0004725/75 і одержує пенсію по втраті годувальника (а.с. 32). Цивільно-правова відповідальність власника "RENAULT MAGNUM" реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Європейський страховий альянс» (а.с. 38, 80). 28.10.2019 року представник ОСОБА_1 за довіреністю звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із заявами про страхове відшкодування (а.с. 40,41). ПрАТ «Європейський страховий альянс» відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки не можливо кваліфікувати даний випадок як страховий (а.с. 46). Відповідно до Акту Нацкомфінпослуг №217/13-4/15 від 28.02.2020 року було встановлено правопорушення, вчинене ПрАТ «Європейський страховий альянс» на ринку фінансових послуг у справі за зверненням ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 щодо невиконання страховиком зобов`язань за договором обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АО/3498519 та порушення товариством вимог законодавства про фінансові послуги, а саме: рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування є невмотивованим, не застосовано до спірних правовідносин абзац перший п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.113-114). Розпорядженням №745 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг закрито справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, вчинені ПрАТ «Європейський страховий альянс», у зв`язку з тим, що порушення та його наслідки усунено порушником самостійно до застосування заходу впливу (а.с.115-116). Так, на підставі платіжного доручення №ЦО02922 від 12.03.2020 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» сплачено ОСОБА_1 93892 грн. 50 коп. (а.с.117). Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого ( ст.6 Закону). Регламентація правовідносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, здійснюється у статті 1187 ЦК України, якою встановлені підстави і порядок відшкодування такої шкоди, а також передбачено нормативну дефініцію джерела підвищеної небезпеки. Частина друга статті 1187 ЦК України встановлює суб`єкта відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до положень цієї статті таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, суб`єкт відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати таким ознакам: 1) володіння джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом) та 2) правомірність володіння відповідним об`єктом (володіння має виникнути на правових підставах, примірний перелік яких наведено у частині другій статті 1187 ЦК України - право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо). Тобто, пішохід, як учасник дорожнього руху (стаття 14 Закону України "Про дорожній рух"), не є особою, на яку розповсюджуються норми статті 1187 ЦК України, і навіть у разі скоєння правопорушення, що потягло за собою заподіяння шкоди власнику транспортного засобу не може вважатись належним суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом). Разом із тим, неможливість кваліфікації пішохода в якості належного суб`єкта відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в порядку, передбаченому статтею 1187 ЦК України, не свідчить про відсутність правових підстав для притягнення пішохода, з вини якого сталася ДТП, до цивільно-правової відповідальності за завдану його неправомірними діями шкоди на загальних підставах - за нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, з урахуванням наявності у діях пішохода вини щодо порушення Правил дорожнього руху, внаслідок яких (причинно-наслідковий зв`язок) іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 ЦК України. Такий висновок узгоджується із практикою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 20.11.2019 р. по справі №296/2509/16-ц (провадження №61-34163св18). При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). У вказаній справі не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_3 або непереборної сили, а тому колегія суддів вважає, що існували правові підстави для відшкодування позивачу шкоди з боку страховика. Одночасно з цим колегія суддів зауважує, що дії пішохода ОСОБА_3 оцінені органом досудового розслідування відповідно до вимог розділу 4 ПДР України як такі, що суперечать вимогам п.п. 4.7, 4.14 ПДР України, і знаходяться в прямому причинному в`язку з подією ДТП та її наслідками, що повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події, фототаблицею та схемою до нього, в яких зафіксовані пошкодження та розташування автомобіля, слідова інформація на місці пригоді; поясненнями ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом додаткового огляду місця ДТП; протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; довідкою КУ "Мелітопольський психіатричний диспансер" ЗОР від 11.04.19 року; висновком судової медичної експертизи №414 від 31.05.2019 року; висновком судової автотехнічної експертизи №19-94 від 29.08.2019 року. На підставі ч.2 ст. 1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 Цивільного кодексу України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення статті 1193 Цивільного кодексу України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страховик особи, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини. Відповідно до ч.3 ст. 1193 Цивільного кодексу України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Таким чином, судом першої інстанції правомірно було стягнуто недоплачений розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого, зокрема відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника у розмірі 75114 грн. 00 коп. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що суперечать вимогам закону. Звичайна необережність або вина, допущені потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відшкодування в розумінні вимог статті 1193 ЦК України (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року у справі №712/14046/18) Однак, матеріали органу досудового розслідування, містять докази грубої необережності пішохода ОСОБА_3 , які полягають у порушенні Правил дорожнього руху. Відповідно до вимог частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до п.27.3. ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. З огляду на викладене, ліміт відповідальності страховика - ПрАТ «Європейський страховий альянс»- за завдану шкоду складав 50 076 грн. (12x4173,00 грн. = 50 076,00 грн.). За наявними матеріалами у справі, встановлено, що до складу сім`ї загиблого входили: дружина ОСОБА_1 , доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а також мати загиблого ОСОБА_6 . ПрАТ «Європейський страховий альянс» до судового розгляду здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 18 778 грн. 50 коп., що підтверджується матеріалами справи та є половиною від розміру страхового відшкодування, розрахованого на підставі п.27.3. ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Розмір моральної шкоди у сумі 18 778 грн. 50 коп. є співмірним, зважаючи на те, що колегію суддів встановлено грубу необережність пішохода ОСОБА_3 , яка полягала у порушенні Правил дорожнього руху. Тому за наявності неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправомірно стягнуто моральну шкоду у розмірі 18778 грн. 50 коп. Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановлено усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суду погоджується з доводами апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди, тому скарга в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміні: у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в частині відшкодування моральної шкоди належить відмовити; в іншій частині рішення суду залишити без змін. Статтею 382 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, а відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376,381,382,384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 02 жовтня 2020 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування моральної шкоди. Ухвалити в цій частині нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про і відшкодування моральної шкоди - відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 18 січня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина