Постанова 4805 № 278/3176/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/3176/19 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М. Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/3176/19 за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 11 червня 2020 року суддею Дубовік О.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 27.01.2020 (т.2 а.с.158-163), посилаючись на невиконання ОСОБА_3 умов договору позики від 04.02.2017, просив стягнути з останнього на користь ОСОБА_2 борг у сумі 627760 грн, що не може бути менше суми еквівалентної 22420 дол. США, індекс інфляції за весь час прострочення сплати грошових коштів (позики) з 16.02.2017 по 27.01.2020 в сумі 170499,62 грн, три проценти річних за користування грошовими коштами (позикою) від простроченої суми за період з 16.02.2017 до 27.01.2020 в сумі 55514,26 та судові витрати. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2020 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 (т.2 а.с.184-185 т.2). Рішенням цього суду від 11 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 : заборгованість за договором позики від 04 лютого 2017 року в сумі 627760 грн, що станом на момент ухвалення рішення не менше 22420 доларів США; індекс інфляції за весь час прострочення сплати грошових коштів (позики) з 16 лютого 2017 року до 27 січня 2020 року в сумі 124533,20 грн; три проценти річних за користування грошовими коштами (позикою) від простроченої суми за період з 16 лютого 2017 року до 27 січня 2020 року в сумі 32455,68 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8537,74 грн судового збору, а також 2500 грн витрат на правову допомогу. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Зазначив, що судом першої інстанції не встановлено факт передачі та отримання ним коштів за договором позики, у договорі відсутні підписи сторін, які підтверджують такий факт. Тому, на його думку, зазначений договір є неукладеним. Також вказав, що згідно умов договору він мав би повертати гроші у гривнях з еквівалентом у доларах США, а тому передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягали, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Окрім того, послався на те, що оспорюваний договір не містить всіх істотних умов. У відзиві, представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 51-54 т. 3). В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_1 - не визнав. Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2017 року сторони уклали договір позики (далі - Договір), за яким ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 суму позики в розмірі 627760 грн, що на момент укладання договору становило еквівалент 22420 доларам США, а відповідач зобов`язався повернути суму грошей, що не може бути менше суми, еквівалентної 22420 доларам США (т.2 а.с.226). Пунктом 1 Договору передбачено, що факт передачі та отримання грошових коштів буде підтверджуватися підписами сторін на цьому договорі. Сума в гривнях змінюється в залежності від курсу продажу долара США на момент погашення позики. Згідно з п. 2 Договору позикодавець передав позичальнику гроші терміном до четвертого лютого дві тисячі вісімнадцятого року, а позичальник зобов`язується повернути та позикодавець прийняти гроші не пізніше четвертого лютого дві тисячі вісімнадцятого року. Відповідно до п. 3 Договору сторони дійшли згоди, що виконання зобов`язання за цим договором має бути здійснено в готівковій формі за місцем проживання позикодавця згідно з наступним графіком: - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 лютого 2017 року по 15 лютого 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 березня 2017 року по 15 березня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 травня 2017 року по 15 травня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 червня 2017 року по 15 червня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 липня 2017 року по 15 липня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 серпня 2017 року по 15 серпня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 вересня 2017 року по 15 вересня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 жовтня 2017 року по 15 жовтня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 листопада 2017 року по 15 листопада 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 грудня 2017 року по 15 грудня 2017 року; - 7980 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 285 доларам США 00 центам) в строк з 04 січня 2018 року по 15 січня 2018 року; - 532000 гривень 00 копійок (що становить еквівалент 19000 доларам США 00 центам) в строк до 04 лютого 2018 року. Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлено вище, позичальник отримав від кредитора 627760 грн, доказів про повернення позики у визначені договором строки не надав. Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як позичальник, своєчасно не повернув суму позики, а тому з нього підлягає стягненню борг в розмірі 627760 грн, що станом на момент ухвалення рішення є не меншим ніж 22420 доларів США, а також згідно ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 124533,20 грн і три проценти річних за користування грошовими коштами (позикою) в сумі 32455,68 грн. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов помилкового висновку щодо розміру сум, стягнутих відповідно до ст. 625 ЦК України. Так, пунктом 3 договору позики були визначені різні періоди повернення грошових коштів, у зв`язку з чим час прострочення є різним, на що не звернув уваги суд першої інстанції. Позивачка просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних до 27 січня 2020 року. Тому, слід виходити з наступного розрахунку: стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 лютого 2017 року, за період з 16 лютого 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 705.69 грн (1076 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 2026.92 грн (сукупний індекс інфляції складає 125,40); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 березня 2017 року, за період з 16 березня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 687.32 грн (1048 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1849.76 грн (сукупний індекс інфляції складає 123.18); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 квітня 2017 року, за період з 16 квітня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 666.99 грн (1017 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1761.98 грн (сукупний індекс інфляції складає 122.08); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 травня 2017 року, за період з 16 травня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 647.32 грн (987 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1637.50 грн (сукупний індекс інфляції складає 120.52); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 червня 2017 року, за період з 16 червня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 626.98 грн (956 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1485.88 грн (сукупний індекс інфляції складає 118.62); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 липня 2017 року, за період з 16 липня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 607.31 грн (926 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1466.72 грн (сукупний індекс інфляції складає 118.38); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 серпня 2017 року, за період з 16 серпня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 586.97 грн (895 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1476.30 грн (сукупний індекс інфляції складає 118.50); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 вересня 2017 року, за період з 16 вересня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 566.64 грн (864 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1291.16 грн (сукупний індекс інфляції складає 116.18); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 жовтня 2017 року, за період з 16 жовтня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 546.96 грн (834 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1181.04 грн (сукупний індекс інфляції складає 114.80); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 листопада 2017 року, за період з 16 листопада 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 526.63 грн (803 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1098.85 грн (сукупний індекс інфляції складає 113.77); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 грудня 2017 року, за період з 16 грудня 2017 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 506.95 грн (773 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 1098.85 грн (сукупний індекс інфляції складає 113.77); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 7980 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 15 січня 2018 року, за період з 16 січня 2018 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 486.62 грн (742 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 964.78 грн (сукупний індекс інфляції складає 112.09); стосовно прострочення сплати частини боргу в сумі 532000 грн, яку відповідач зобов`язався сплатити до 04 лютого 2018 року, за період з 05 лютого 2018 року до 27 січня 2020 року з відповідача має бути стягнуто три проценти річних в сумі 31566.97грн (722 днів прострочення), а також інфляційні втрати в сумі 64318.80 грн (сукупний індекс інфляції складає 112.09). З огляду на наведений розрахунок з відповідача на користь позивачки має бути стягнуто три проценти річних в сумі 38729,35 грн та інфляційні втрати в сумі 81658,54грн. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення загальної суми трьох процентів річних за користування грошовими коштами з 32455,68 грн до 38729,35 грн та зменшення загальної суми інфляційних втрат з 124533,20 грн до 81658,54 грн. Посилання відповідача на те що суд не встановив факт передачі грошових коштів є безпідставними, оскільки такий факт підтверджується підписами сторін на договорі, що відповідає його умовам (п. 1 Договору). Окрім того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факту отримання грошових коштів за договором позики (а.с. 197-198 т. 2). Крім того, як свідчать матеріали справи між сторонами, з метою забезпечення вимог ОСОБА_2 за договором позики від 04.02.2017, цього ж числа укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_3 передано в іпотеку належне йому нерухоме майно. Відповідач не довів суду факту неукладеності договору та його недійсності, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними. Наявність укладеного між сторонами договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджала позивачці звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, виконання якого було забезпечено іпотекою. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат є помилковими, оскільки зобов`язання з передачі та повернення суми позики визначено сторонами у договорі в національній валюті. У даному випадку позичальник не довів, що отримав позику у іноземній валюті, а тому зазначення у договорі про повернення суми позики не менше ніж її розмір в еквіваленті іноземної валюти не звільняє боржника від обов`язку повернути борг в національній валюті з урахуванням інфляційних втрат відповідно ст. 625 ЦК України. При цьому, судом апеляційної інстанції не приймаються посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, оскільки фактичні обставини у цій справі є відмінними від фактичних обставин справи, що переглядається, а викладена Верховним Судом України правова позиція стосувалася порядку застосування офіційного курсу валют Національного Банку України при поверненні боргу за договором позики. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 червня 2020 року змінити, зменшивши суму індекса інфляції за весь час прострочення з 124533,20 грн до 81658,54 грн та збільшивши три проценти річних за користування грошовими коштами з 32455,68 грн до 38729,35 грн, зменшивши суму судового збору з 8537,74 грн до 7481,62 грн. У іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 19 січня 2021 року.