Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/3557/20
від 18.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД18.01.21 22-ц/812/159/21 Суддя першої інстанції Лазарева Г.М. Провадження № 22-ц/812/159/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 січня 2021 року м. Миколаїв Справа № 488/3557/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2020 року про повернення зустрічного позову, постановлену під головуванням судді Лазаревої Г.М., в приміщенні цього суду, у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна та встановлення порядку користування земельної ділянкою, В С Т А Н О В И В: В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки будинку, що перебуває у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельної ділянкою. 25 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання прибудови самозабудовою та стягнення матеріальної і моральної шкоди. Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2020 року вищезазначений зустрічний позов повернуто ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 194 ЦПК України. Повертаючи ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заявник, отримавши 10 січня 2019 року копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву ОСОБА_2 та додатки до неї, подавши відзив на позов 24 січня 2019 року, мала достатньо часу для подання зустрічного позову, однак із зустрічною позовною заявою звернулася лише 25 жовтня 2020 року, тобто поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 193 ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу суду і направити справу для відкриття провадження та розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не вірно вирішив питання щодо процесуальної долі зустрічної позовної заяви, яку було подано на стадії підготовчого засідання. В судовому засіданні відповідач бажала укласти мирову угоду, також зверталась до суду для проведення врегулювання спору за участю судді, але постійно від позивача отримувала відмови і заперечення, саме тому зустрічний позов було подано до суду після всіх клопотань про урегулювання спору без цього зустрічного позову. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вважала доводи скарги безпідставними, а ухвалу місцевого суду законною, обґрунтованою, постановленою з повним і всебічним дослідженням матеріалів справи. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що в жовтні 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення частки будинку з спільної часткової власності в натурі та встановлення порядку користування земельної ділянкою. 13 листопада 2018 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва відкрито провадження в указаній справі; розгляд справи визначено в порядку загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 28 січня 2019 року о 13 год 00 хв Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також відповідачу роз`яснено право відповідно до частини 1 статті 193 ЦПК України у строк для подання відзиву пред`явити зустрічний позов. 10 січня 2019 року указана ухвала суду, позовна заява та додатки до неї вручені відповідачу особисто під підпис. 24 січня 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву. Зустрічна позовна заява відповідачем була надіслана до суду першої інстанції тільки 25 жовтня 2020 року, при цьому питання про поновлення пропущеного строку не ставилося, причини пропуску цього строку відповідачем не зазначались. Частиною першою статті 193 ЦПК Українивстановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Строк для подання відзиву (зустрічного позову) встановлюється в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 194 ЦПК Українизустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Строк для подання відзиву та відповідно пред`явлення зустрічного позову сплив 25 січня 2019 року. Згідно з частиною 1 статті126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Відповідно до частин 1, 2 статті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск відповідачем строку на подання зустрічного позову. З огляду на таке, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 , скористалася правом для подання відзиву на позовну заяву, хоча, у цей же строк, як передбачено законом, зустрічний позов нею не подано, клопотання про поновлення пропущеного строку не ставилося та причини пропуску цього строку відповідачем не зазначалося. Положення частини першої статті 193 ЦПК Українине містять приписів щодо можливості подачі зустрічного позову поза межами строку для подання відзиву та тривалістю підготовчого засідання, про що зазначає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Отже доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки є вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права. Крім того, посилання скаржника на ті обставини, що зустрічний позов подано після вирішення клопотань сторін щодо врегулювання спору, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 у даному випадку не позбавлена права подати окремий позов з визначених питань. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Таким чином, зі змісту апеляційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування норм ЦПК Україниє очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 193 ЦПК України повернення зустрічної позовної заяви з огляду на пропуск строку для її подання, не позбавляє права звернення ОСОБА_1 до суду в порядку встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо допустимості правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу є прецедентними рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Тому, у зв`язку з наведеним положення частини 3 статті 185 ЦПК України, не є обмеженням права доступу до правосуддя. Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки ухвала Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2020 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 18 січня 2021 року.