Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/4740/15-ц

Справа № 346/4740/15-ц Провадження № 22-ц/4808/531/20 Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П. Суддя-доповідач Мелінишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мелещуком Валентином Васильовичем, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду у складі судді Калинюк О.П., постановлену 11 лютого 2020 рокупо матеріалах справи за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про встановлення нікчемності правочину, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про встановлення нікчемності кредитного договору №014/0037/82/87612 від 16 травня 2008 року з додатками №1, №2, №3. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 11 лютого 2020 року зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 , оскільки нею пропущено строк для подачі зустрічного позову. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мелещук В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого суду. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що провадження у справі відкрито 15 жовтня 2015 року, тобто до внесення змін у ЦПК України від 15 грудня 2017 року. Первісний та зустрічний позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним. Оскільки підготовче судове засідання у справі не проводилось, тому суд повинен був прийняти зустрічну позовну заяву, об`єднавши її з первісним позовом. При цьому посилається на частину першу статті 123 ЦПК України в редакції на час відкриття провадження у справі, згідно із якою відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Таким чином оскаржуваною ухвалою порушено її право на гарантований судовий захист, передбачений нормами статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права. Висновки суду про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частини першої статті 193 ЦПК України, є вірними. В обгрунтування цього вказує, що провадження у справі відкрито ще 15 жовтня 2015 року, і відновлено після зупинення 08 травня 2019 року. Тоді як зустрічний позов подано в грудні 2019 року, тобто поза межами строків проведення підготовчого провадження. За наведених обставин просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. В силу частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частини першої статті 193 ЦПК України після закінчення строку для подання відзиву. Вказаний висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах закону. А тому колегія суддів погоджується з ним з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи на розгляді в Коломийському міськрайонному суді знаходиться справа за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Провадження у справі було відкрито ухвалою судді від 15 жовтня 2015 року, призначена вона до розгляду на 17 листопада 2015 року. Зустрічну позовну заяву до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про встановлення нікчемності правочину ОСОБА_1 подала до суду лише 18 грудня 2019 року. Відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року, відповідач мав право подати зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. За змістом наведеної норми у відповідача з моменту відкриття провадження у справі за первісним позовом, тобто з 15 жовтня 2015 року, виникло процесуальне право на звернення до суду із зустрічним позовом. Разом з тим ОСОБА_1 , яка була обізнана про знаходження в провадженні суду справи, мала достатній час для вивчення предмету позову та подання як особисто, так і за допомогою представника зустрічного позову, в строк визначений цивільно-процесуальним законодавством своїм правом не скористалась. Натомість в лютому 2017 року нею подано окрему позовну заяву про захист прав споживача, в якій вона просила стягнути з ПАТ «Раффайзен Банк Аваль» безпідставно отримані відсотки за користування кредитом. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в задоволенні такого її позову відмовлено (а.с. 13-19). Відповідно до пункту дев`ятого Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Як передбачено частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Частиною сьомою статті 178 ЦПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Питання прийняття зустрічного позову вирішується в підготовчому засіданні (пункт четвертий частини другої статті 197 ЦПК), яке має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частина третя статті 189 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. При цьому, вказана норма не містить положень про можливість поновлення строку. Матеріалами справи підтверджується, що із зустрічним позовом ОСОБА_1 звернулась поза межами строків проведення підготовчого провадження. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статішостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Враховуючи вищенаведене, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції правильно вважав, що зустрічна позовна заява ОСОБА_1 подана з пропуском процесуального строку, встановленого для подання відзиву. Тобто подана з порушенням вимог частини першої статті 193 ЦПК України, що є підставою для повернення її заявнику. Відповідно саме лише посилання в апеляційній скарзі на взаємопов`язаність основного та зустрічного позовів, а також доцільність їх спільного розгляду без дотримання процесуальних строків пред`явлення зустрічного позову є неспроможними. Також надуманими є твердження ОСОБА_1 про порушення її конституційного права на судовий захист. Адже повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє її права подати до суду окремий позов. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про подання зустрічної позовної заяви у даній справі з порушенням вимог закону не відповідає обставинам справи, є безпідставними. А тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мелещуком Валентином Васильовичем, залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 11 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2020 року