Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/622/20

Справа № 305/622/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13.01.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., у відсутності учасників судового розгляду, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/539/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 14. 05. 2020. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, одружений, що має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185-10, ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього з урахуванням ст. 36 цього Кодексу накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п`ятнадцять) діб. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. З протоколів про адміністративні правопорушення серії ЗхРУ № 008601, №008602 від 13. 05. 2020 та постанови судді від 14. 05. 2020 вбачається, що 13. 05. 2020 близько 10 год. 50 хв. від суміжної країни Румунії через контрольний пост «Порубне» надійшла інформація про виявлення на напрямку 311 прикордонного знаку шість пакунків тютюнових виробів на відстані 500-600 метрів від лінії державного кордону, та спостерігали як невідомі особи вдалися до втечі в сторону України. 13. 05. 2020 близько 11 год. 05 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у складі солдата Хоркавців Тараса від відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» відділу прикордонної служби «Ділове» на відстані близько 10 метрів від лінії державного кордону на напрямку 310 прикордонного знаку (територія Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області) був виявлений та в подальшому затриманий громадянин України ОСОБА_1 , після перетинання державного кордону України із України до суміжної країни Румунії та в зворотному напрямку поза пунктом пропуску через державний кордон України з метою переміщення тютюнових виробів, чим порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04. 11. 1991, тобто вчинив правопорушення, вчинене особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 під час затримання здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з -2- охоронною державного кордону, а саме на законну неодноразову вимогу зупинитись та пред`явити документи, що посвідчують особу даний громадянин вдався до втечі, також було здійснено один попереджувальний постріл в гору з стрілецької зброї АК-74 та застосовано фізичний вплив, щодо затримання даної особи. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27. 07. 1998, тобто вчинив правопорушення, яке виразилося у вчиненні злісної непокори законному розпорядженню працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків пов`язаних з охороною державного кордону, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 14. 05. 2020 скасувати, закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що судом не враховано того факту, що він не визнав вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, оскаржувана постанова не містить відомостей про конкретний зміст законного розпорядження чи вимоги працівників Державної прикордонної служби, посилання на нормативний акт, якому така вимога відповідає. Також вважає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП не вказано в чому саме полягала злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника ДПС під час виконання службових обов`язків. Також відсутні пояснення свідків, які б на думку захисника, підтвердили або спростували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, зазначає про те, що судом не враховано також і його позицію стосовно адміністративного стягнення, оскільки таке судом накладено без урахування даних про його особу, оскільки він має на утриманні непрацюючу дружину та малолітню дитину, а застосування такого виду стягнення як адміністративний арешт вплине на матеріальне становище його сім`ї. Будучи неодноразово належними чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процессу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення -3- виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Частиною другою статті 185-10 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчиненні групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою вказаної статті. Частиною другою статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підроблених документів чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою зазначеної статті. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами. Протоколами про адміністративні правопорушення серії ЗхРУ № 008601 та №008602 від 13. 05. 2020 стверджується, що 13. 05. 2020 близько 10 год. 50 хв. від суміжної країни Румунії через контрольний пост «Порубне» надійшла інформація про виявлення на напрямку 311 прикордонного знаку шість пакунків тютюнових виробів на відстані 500-600 метрів від лінії державного кордону, та спостерігали як невідомі особи вдалися до втечі в сторону України. 13. 05. 2020 близько 11 год. 05 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у складі солдата Хоркавців Тараса від відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» відділу прикордонної служби «Ділове» на відстані близько 10 метрів від лінії державного кордону на напрямку 310 прикордонного знаку (територія Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області) був виявлений та в подальшому затриманий громадянин України ОСОБА_1 , після перетинання державного кордону України із України до суміжної країни Румунії та в зворотному напрямку поза пунктом пропуску через державний кордон України з метою переміщення тютюнових виробів, чим порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04. 11. 1991, -4- тобто вчинив правопорушення, вчинене особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 під час затримання здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону, а саме на законну неодноразову вимогу зупинитись та пред`явити документи, що посвідчують особу даний громадянин вдався до втечі, також було здійснено один попереджувальний постріл в гору із стрілецької зброї АК-74 та застосовано фізичний вплив, щодо затримання даної особи. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27. 07. 1998, тобто вчинив правопорушення, яке виразилося у вчиненні злісної непокори законному розпорядженню працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків пов`язаних з охороною державного кордону, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Наявними в протоколі підписами стверджено, що ОСОБА_1 роз`яснено права передбачені ч. 1 ст. 63 Конституції України, ч. 1 ст. 268 КУпАП, серед яких і право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; зі змістом протоколів ОСОБА_1 ознайомлений зрозумілою йому мовою та його копію отримав (а. с. 1, 18). Викладені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 185-10 та ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підтверджуються й протоколом про адміністративне затримання від 13. 05. 2020, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 13. 05. 2020, письмовим поясненням МІПС-1 категорії "Великий Бичків" ВПС "Ділове" ОСОБА_3 , актом прийому-передачі на відповідальне зберігання від 13. 05. 2020, повідомленнями №36,37 про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину) № 182/3837 від 13. 05. 2020, фотосвітлинами, постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 10. 06. 2019, письмовим та особистим поясненням ОСОБА_1 . Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04. 11. 1991, п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27. 07. 1998, та його винуватість у вчиненні передбачених ч. 2 ст. 204-1 та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185-10, ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі відсутні посилання на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані доводи апеляційної скарги та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1 та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. -5- Також зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ході розгляду судом першої інстанції справи, ОСОБА_1 вину свою визнав щодо перетинання державного кордону у складі групи осіб. Водночас повністю заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, ствердивши, що злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби, не чинив, до втечі не вдавався, ніхто з прикордонників не ставив до нього будь-якої вимоги, а у поясненні написав, що вдався до втечі тому, що його змусили прикордонники. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, яке, на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Суддею було враховано і обтяжуючу відповідальність обставину - повторне протягом року вчинення аналогічного правопорушення, за яке ОСОБА_1 вже було піддано адміністративному стягненню. Твердження ОСОБА_1 про те, що судом при визначенні виду і розміру адміністративного стягнення не було враховано наявність у нього утриманців, не може бути прийнято до уваги, оскільки зазначені обставини враховано судом при застосуванні адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 . Правильно застосовано суддею і ст. 36 КУпАП, згідно з якою, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у даному випадку, саме з врахуванням санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що апелянтом не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів чи виклику свідків, не заявлялось. -6- Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 14. 05. 2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням ст. 36 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: