LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807332/2312/16-ц

від 16.01.2021 ·

Дата документу 16.01.2021 Справа № 332/2312/16-ц Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №332/2312/16-ц Головуючий в 1-й інстанції: Марченко Н.В. Провадження №22-ц/807/612/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Левицької Юлії Василівни на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2020 року про повернення заяви про скасування судового наказу у справі за заявою Концерну «Міські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, - В С Т А Н О В И В: В липні 2016 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 16 814, 51 грн. 04 серпня 2016 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за заявою Концерну «Міські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання видано судовий наказ №332/2312/16-ц (провадження № 2-н/332/410/16). В листопаді 2020 року ОСОБА_1 в особі адвоката Левицької Ю.В. звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу у справі за заявою Концерну «Міські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та разом з заявою про скасування судового наказу, подала до суду заяву про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, в якій зазначила, що судовий наказ на її адресу не надходив, їй стало відомо про наявність судового наказу в жовтні 2020 року, коли вона звернулась до банківської установи, де її повідомили про наявність арешту її рахунків. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 в особі адвоката Левицької Ю.В. про скасування судового наказу, повернуто без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , адвокат Левицька Юлія Василівна подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про скасування судового наказу може бути повернута боржнику виключно у визначених ЦПК України випадках. За відсутності таких підстав суд має постановити ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто, сам лише факт подання заяви про скасування судового наказу у встановлений ЦПК України строк, яка відповідає формі та змісту, встановленим цим кодексом, є безумовною підставою для скасування судового наказу. Зазначає, що статтею 170 ЦПК України, якою визначений вичерпний перелік документів, що додаються до заяви, не вимагається від боржника подавати суду докази неправомірності вимог стягувача, а тому заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ЦПК України. При постановленні ухвали судом першої інстанції безпідставно не враховано наведені ОСОБА_1 відомості на підтвердження необґрунтованості вимог стягувача. Вважає, що між сторонамим існує спір про право щодо нарахувань, періоду та суми заборгованості. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частною 6 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україним суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних доказів, що підтверджують необгрунтованість вимог стягувача, що є підставою для повернення її без розгляду заявнику на підставі частини шостої статті 170 ЦПК Україниу. Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом було порушено норми процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Судом встановлено, що в липні 2016 року Концерн « Міські теплові мережі» звернулося до суду з заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про видачу судового наказу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 16814.51 грн та судового збору у розмірі 689.00 грн. Суддею Заводського районного суду м. Запоріжжя 04 серпня 2016 року видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі», заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.05.2013 по 01.07.2016 у розмірі 16814.51 грн. (а.с. 15). Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Форма та зміст заяви про скасування судового наказу встановлені статтею 170 ЦПК України. Так, відповідно до частини третьої статті 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. У частині другій статті 170 ЦПК України, передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строк її подання. Частиною шостою статті 170 ЦПК України визначено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу. Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що заява про скасування судового наказу, може бути повернута боржнику у визначених ЦПК України випадках. За відсутності таких підстав суд має постановити ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Відтак, подання заяви про скасування судового наказу у встановлений ЦПК України строк, яка відповідає формі та змісту встановленим цим Кодексом, є безумовною підставою для скасування судового наказу. Повертаючи заяву про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції мотивував це тим, що заявником не надано належних доказів, що підтверджують необгрунтованість вимог стягувача. Водночас, відповідно до п. 19 постнови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й обставини, які свідчать про повну чи часткову необгрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обгрунтовує свої заперечення проти заяявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу. Суд першої інстанції не врахував зазначених норм ЦПК України не взяв до уваги, що докази, якими заявник обгрунтовує свої заперечення можуть бути подані при розгляді заяви про скасування судового наказу. Зі змісту заяви про скасуання наказу, в також доводів апеляційної скарги вбачається, що заявником наведено аргументи на підтврдженнянеобґрунтованості вимог стягувача та зазначено про існування між сторонами спору щодо нарахувнь, періоду та суми заборгованості, а також щодо мешканців, розміру площі, зазначеної в ордерах та розрахунках. Подання заяви про скасування судового наказу у встановлений ЦПК України строк, яка відповідає формі та змісту встановленим цим Кодексом, є безумовною підставою для скасування судового наказу. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Згідно супровідного листа, 04 серпня 2016 року Заводським районним судом м. Запоріжжя на адресу боржників ОСОБА_4 , ОСОБА_2 направлено копію судового наказу від 04 серпня 2016 року з додатками (а.с. 16), однак поштова кореспонденція була повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання за місцем обслуговування». (а.с. 17). З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 , адвокат Левицька Ю.В., ознайомилася з матеріалами справи. (а.с. 22-24). 05 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 , адвокат Левицька Ю.В., звернулася до суду з заявою про повну необґрунтованість вимог стягувача та з заявою про поновлення пропущеного строку, тобто, через сім днів з дня вручення копії судового наказу. Отже, матеріалами справи підтверджуються викладені предстаником заявника ОСОБА_5 , обставини, про поважність пропуску строку, однак суд не дослідив вказаних обставин,не вирішив питання про понавлення пропущеного строку щодо скасуання судового наказу, не з`ясував причини його пропущення заявником. З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, оскаржувану ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Левицької Юлії Василівни задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2020 року у цій справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 16 січня 2021 року. Головуючий, суддяСуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»