Постанова 4818 № 617/2185/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Харків справа № 617/2185/20 провадження № 22-ц/818/1728/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судових засідань Плахотнікової І.О. учасники справи: заявник: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», боржник: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року, постановлену суддею Петровою Н.М., - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання. 19 листопада 2020 року Вовчанським районним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» суму основного боргу за послуги з газопостачання в розмірі 12 725,82грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» 3% річних в розмірі 823,02грн. та інфляційні втрати в розмірі 653,38грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» сплачений судовий збір в сумі 210,20грн. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу. Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 21 грудня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що її заява про скасування судового наказу відповідає вимогам 170 ЦПК України, а саме, нею було зазначено стягувача, його місце знаходження та код ЄДРПОУ, надано квитанцію про сплату судового збору. Що стосується не надання нею судового наказу, що оспорюється та доказів його отримання, то це не є обов`язковим. Докази отримання копії судового наказу в неї відсутні, оскільки факт його отримання був посвідчений підписом отримувача у відомості у поштову відділені, поштове повідомлення було повернуто до суду. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Харківгаз збут» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про повернення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , в порушення вимог п.2) ч.3 ст. 170 ЦПК України не вказала у заяві про скасування судового наказу повне найменування (для юридичних осіб) стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Також, ОСОБА_1 не надала судового наказу, що оспорюється разом з повідомленням про його отримання нею. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Частинами 1, 2 статті 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ передбачені ст.161 ЦПК України. Так, п.1 ч.1 цієї статті передбачено, що судовий наказ може бути видано, в т.ч. якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Апеляційним судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у листопаді 2020 року ТОВ «Харківгаз збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання, а саме: 17 725,82грн. суму основного боргу, 823,02грн. 3% річних, 653,38грн. інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 210,20грн. 19 листопада 2020 року Вовчанським районним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» суму основного боргу за послуги з газопостачання в розмірі 12 725,82грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» 3% річних в розмірі 823,02грн. та інфляційні втрати в розмірі 653,38грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» сплачений судовий збір в сумі 210,20грн. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу посилаючись на те, що договір з ТОВ «Харківгаз збут» на постачання природного газу не укладався, крім того за адресою, де виникла заборгованість з газопостачання, а саме: АДРЕСА_1 , не проживає. Статтею 170 ЦПК України визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Так, згідно ч.ч.1-6 цієї статті передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Так, матеріали справи свідчать, що заява про скасування судового наказу подана до суду у письмовій формі. Із її змісту вбачається, що заява підписана особисто боржником ОСОБА_1 . В ній зазначено боржника, її зареєстроване та фактичне місце проживання, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків. В заяві зазначено судовий наказ, що оскаржується. До заяви додано, в тому числі докази сплати судового збору. Висновок суду першої інстанції про те, що заявником до заяви про скасування судового наказу не додано судовий наказ, а також докази його отримання боржником є помилковим, оскільки діючи цивільно-процесуальним законодавством, а саме положення ст.170 ЦПК України цього не вимагається. Положенням п.4 ч.3 вказаної статті лише передбачено, що у заяві про скасування судового наказу зазначається про судовий наказ, що оскаржується. Вимоги, щодо надання останнього до заяви, а також докази його отримання боржником вказана стаття не містить. Більш того, матеріали справи свідчать, що копію вказаного судового наказу разом з пакетом документів було направлено боржнику за адресою проживання, які 03 грудня 2020 року були отримані останньою особисто (а.с.20). Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулася 18 грудня 2020 року, тобто в межах п`ятнадцятиденного строку. За таких обставин, матеріали справи містять докази отримання боржником копії судового наказу, які підтверджують подання останньою до суду заяви про скасування судового наказу у строки передбачені ч.1 ст.170 ЦПК України. Що стосується висновків суду, що в заяві про скасування судового наказу не зазначено стягувача, його місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, то колегія зазначає наступне. Дійсно, із змісту заяви вбачається, що остання не містить вищевказаних відомостей. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»). Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахування викладеного, у суду першої інстанції не було підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу ч.6 ст.170 ЦПК України. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України). З урахування викладеного, ухвала суду від 21 грудня 2020 року підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 257, 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна