Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/5161/19

Справа № 303/5161/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 січня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кондора Р.Ю., Бисага Т.Ю. з участю секретаря судового засідання: Міца О.-Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сідун Олеся Степанівна на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2019 року, постановлену суддею Монич В.О., за скаргою ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області, де заінтересованими особами є стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович про визнання рішень приватного виконавця неправомірними, - в с т а н о в и в: Боржник ОСОБА_1 08.08.2019 року звернувся у суд зі скаргою на рішення приватного виконавця Ярошевського Д.А. в якій просить визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича у виконавчому провадженні № 59173314 щодо ОСОБА_1 . Скаргу мотивує тим, що на виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д.А. перебуває виконавче провадження № 59173314 з примусового виконання виконавчого листа № 303/2669/16-ц від 22.12.2018 року виданого Мукачівським міськрайонним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 545 179,09 гривень. На виконання зазначеного виконавчого листа приватним виконавцем 21.05.2019 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 59173314. Про існування зазначеного виконавчого провадження він дізнався коли в Реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явилися відомості про арешт всього майна боржника. В подальшому приватний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника. Накладення арешту на все майно порушує його права, перешкоджає у вільному володінні та розпорядженні майном, вартість майна значно перевищує суму боргу і крім цього, ОСОБА_1 не являється отримувачем кредитних коштів. Разом з цим, жодна з оскаржуваних постанов боржнику не направлялася та не була отримана ним, оскільки з травня 2019 року його взагалі не було на території Закарпатської області. Зазначає, що приватний виконавець не мав права за наявності боргу в сумі 604 214,69 гривень накладати арешт на все належне боржнику майно, що значно більше за вартістю, а такий арешт повинен був бути накладений лише у розмірі суми стягнення. Арешт на майно накладено без проведення опису майна та його оцінки. Ухвалою Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області від 11 вересня 2019 року за відсутності сторін відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича у виконавчому провадженні № 59173314. З даним судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сідун О.С., яка подала апеляційну скаргу та просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду і прийняти постанову про задоволення вимог скарги. Скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою і такою що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Про наявність виконавчого провадження № 59173314 взагалі не було йому відомо, так-як з початку місяця травня 2019 року не перебував на території Закарпатської області. Приватний виконавець повинен накладати арешт на грошові кошти, конкретне майно і в межах суми заборгованості, а не на усе майно наявне у боржника. Оцінка належного боржнику майна не проводилась приватним виконавцем, що перешкодило встановити співрозмірність суми стягнення з вартістю арештованого майна. Призначення судом першої інстанції до розгляду скарги за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін є неправомірним, оскільки дана справа не є малозначною так-як стосується стягнення з боржника суми 604 214,69 грн. А клопотання про розгляд даної справи в загальному порядку з повідомленням (викликом) сторін було залишено без задоволення. Оскільки суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження то зазначене порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення згідно вимог п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сідун О.С., а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2019 року, залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сідун О.С., задоволено частково. Ухвалу суду першої інстанції та Постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог скарги про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця від 21 травня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 54 928,60 грн., скасовано та провадження у справі в цій частині вимог, закрито. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року в іншій частині вимог скарги скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2018 року Мукачівський районний суд Закарпатської області видав виконавчий лист № 303/2669/16-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2013 року № 50007898 у розмірі 545 179,09 гривень. Зазначений виконавчий лист за заявою стягувача було подано для примусового виконання та постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 21 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59173314 за вищевказаним виконавчим листом. Того ж дня, 21 травня 2019 року, приватний виконавець виніс постанову про арешт майна ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, що становить 604 214,69 гривень. Постановою приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 24 травня 2019 року накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, що становить 604 214,69 гривень. Постановою приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 27 травня 2019 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення. У серпні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив дії приватного виконавця у судовому порядку, вважаючи їх неправомірними. Зокрема, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. у виконавчому провадженні № 59173314 про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2019 року, про арешт майна від 21 травня 2019 року, про арешт коштів боржника від 24 травня 2019 року та про арешт нерухомого майна боржника від 27 травня 2019 року. Та ухвалою від 12 серпня 2019 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області призначив судове засідання у даній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін на 11 вересня 2019 року. 03 вересня 2019 року адвокат Сідун О.С., яка діє від імені ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження з повідомленням сторін. Ухвалою від 05 вересня 2019 року суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання адвоката Сідун О.С., яка діє від імені ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. За правилами вимог частин 5, 6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Приймаючи до уваги те, що примусове виконання у виконавчому провадженні № 59173314 стосується стягнення з боржника суми 545 179,09 гривень. То клопотання адвоката Сідун О.С., яка діє від імені ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального провадження з повідомленням сторін за тієї обставини, що сума стягнення у розмірі 545 179,09 грн. є більшою у декілька разів за ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є обґрунтованим. Суд першої інстанції в порушення зазначених норм процесуального права та обставин справи безпідставно призначив судове засідання у даній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін на 11 вересня 2019 року та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частин першої та другої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо б сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ПЦК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається з матеріалів справи, справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності боржника ОСОБА_1 і належних доказів про виклик останнього на судове засідання, призначене на 11 вересня 2019 року матеріали справи не містять. Стосовно доводів ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сідун О.С. про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. у виконавчому провадженні № 59173314 про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2019 року, про арешт майна від 21 травня 2019 року, про арешт коштів боржника від 24 травня 2019 року та про арешт нерухомого майна боржника від 27 травня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року за № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) - підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, п.1 ч.1 ст.3 цього Закону. Статтею 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомоюстатті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. На виконання вимог частин 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виходячи з вимог ст. 28 Закону № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу …, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Виносячи постанову від 21 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за № 59173314, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. діяв у спосіб та строки зазначені у вище наведених нормах Закону № 1404-VIII. За змістом ст. 48 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Виходячи з вимог даної статті Закону № 1404-VIII, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. і виніс постанови про арешт майна боржника від 21 травня 2019 року, про арешт коштів боржника від 24 травня 2019 року та про арешт нерухомого майна боржника від 27 травня 2019 року. На виконання вимог ст. 28 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець надіслав на адресу боржника для відома рекомендованим поштовим відправленням копії постанов, а саме: постанову від 21 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за № 59173314; постанову від 21 травня 2019 року про стягнення винагороди з боржника та постанову про арешт майна боржника від 21 травня 2019 року, які були отримані боржником ОСОБА_1 24.05.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с. 50). Як слідує зі змісту статей 50, 56 і 57 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Будучи повідомленим про винесення приватним виконавцем постанови від 21 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за № 59173314 та постанови про арешт майна від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 не повідомляв письмово виконавця про визначення вартості арештованого майна. Відсутність визначення вартості майна з боку боржника є підставою для приватного виконавця для залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо здійснення оцінки вартості арештованого нерухомого майна. Твердження боржника ОСОБА_1 про те, що йому стало відомо про наявність виконавчого провадження № 59173314 лише у серпні місяці 2019 року є безпідставним, так-як це спростовується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 24.05.2019 року, а також заявою його представника в особі адвоката Пензеник В.І. від 20.06.2019 року, який ознайомився з матеріалами виконавчого провадження шляхом їх фотокопіювання, (а.с. 61-63). Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак при цьому, в силу вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак, всупереч вимогам наведених вище норм процесуального закону, заявником не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували протиправність дій приватного виконавця під час здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду та незаконність оскаржуваних постанов в межах виконавчого провадження № 59173314. Виходячи з встановленого, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання рішень приватного виконавця неправомірними підлягає скасуванню з підстав передбачених пунктом 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні поданої скарги. Враховуючи викладене та керуючись нормами статей 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сідун Олеся Степанівна, задовольнити частково. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2019 року, скасувати та постановити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги на рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Ярошевського Дмитра Андрійовича. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 15 січня 2021 року. Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________