Постанова Запорізький апеляційний суд № 328/29/20

Дата документу 12.01.2021 Справа № 328/29/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №328/29/20 Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н.В. Провадження № 22-ц/807/465/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «12» січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року про закриття провадження у справі за позовом заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Токмацької районного державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, ВСТАНОВИВ: В січні 2020 року заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Токмацької районного державної адміністрації Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 обіймає посаду керівника апарату Токмацької районного державної адміністрації Запорізької області з 10 листопада 2016 року. Наказом керівника апарату Токмацької районної державної адміністрації від 28 вересня 2018 року №57-к «Про звільнення ОСОБА_2 » остання звільнена з посади адміністратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників райдержадміністрації. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 вказаний наказ визнаний протиправним та скасований. ОСОБА_3 була поновлена на посаді адміністратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області з 01 жовтня 2018 року. Стягнуто з Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2018 року до 30 січня 2019 року у розмірі 28254,24 грн. На виконання вказаного рішення Токмацьким управлінням ДКСУ Запорізької області здійснено безспірне списання коштів з розрахункового рахунку Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_3 в сумі 28254,24 грн. Вважав, що незаконним звільненням ОСОБА_3 з займаної посади Токмацькій районній державній адміністрації Запорізької області завдана шкода в сумі 28 254,24 грн., виплаченої ОСОБА_3 , яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 відповідно до п.8 ст.134, ст.237 КЗпП України. На підставі зазначеного просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу в сумі 28354,24 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури судовий збір в розмірі 1921 грн. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року закрито провадження у справі. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Запорізька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що відшкодування державними службовцями шкоди, завданої у зв`язку з виплатою працівникові коштів за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення останнього, відбувається в порядку, передбаченому цивільним судочинством України, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду, вимоги про вирішення публічно-правового спору у позові відсутні, просила скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Відповідно до п.п. 6,7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники процесу зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідач ОСОБА_4 приймає участь у справі через свого уповноваженого представника ОСОБА_5 (а.с.225). За матеріалами справи представник відповідача ОСОБА_5 отримав судову повістку в судове засідання, яке призначене на 12.01.2021 року на 17 год.15 хв. 18 грудня 2020 року, про що свідчить рекомендоване відправлення про вручення поштового повідомлення (а.с. 211). 05.01.2021 року задоволено заяву представника відповідача про внесення даних РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей (а.с.223-224). 06.01.2021 року представника відповідача ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами електронної справи №329/29/20, про що він зазначив у заяві про відкладення справи (а.с.227). За матеріалами справи ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 14 грудня 2020 року, апеляційна скарга та судова повістка в судове засідання, яке призначене на 12.01.2021 року на 17 год.15 хв., надсилалось ОСОБА_4 рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.220). Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності відповідача та її представника, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Матеріалами справи підтверджено, що наказом керівника апарату Токмацької районної державної адміністрації від 28 вересня 2018 року №57-к «Про звільнення ОСОБА_2 » остання звільнена з посади адміністратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників райдержадміністрації (а.с.45). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі № 280/4511/18 адміністративний позов ОСОБА_2 до Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 28 вересня 2018 року за № 57-К про звільнення ОСОБА_2 з посади адміністратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг. Поновлено ОСОБА_2 на посаді адміністратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області з 01 жовтня 2018 року. Стягнуто з Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2018 року по 30 січня 2019 року у розмірі 28 254,24 грн. (а.с.28-33). На виконання вказаного рішення Токмацьким управлінням ДКСУ Запорізької області здійснено безспірне списання коштів з розрахункового рахунку Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_3 в сумі 28254,24 грн. (а.с.13). Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи. Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем за час її перебування на державній службі. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, прокурор послався на те, що неправомірними діями відповідача завдані державі збитки, які вона не відшкодувала. Шкода заподіяна державі відповідачем внаслідок незаконного звільнення адміністратора відділу з питань організації діяльності центру надання адміністративних послуг районної державної адміністрації ОСОБА_2 . Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За приписами пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). При визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Позов пред`явлено до ОСОБА_1 як до керівника апарату Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, а тому спір у справі стосується звернення суб`єкта владних повноважень із позовом про відшкодування шкоди/стягнення збитків з особи, що перебуває на посаді, що відноситься до публічної служби. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц (провадження № 14-481цс18) зазначено, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також взяла до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах. За викладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір у справі, яка переглядається, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового тлумачення норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України та спростовуються вище встановленими обставинами. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення. Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року про закриття провадження у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 січня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова