Постанова 4822 № 726/1462/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2021 року м. Чернівці справа № 726/1462/20 провадження №22-ц/822/101/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Собчук І.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мілінчук С.В., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 27 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останньому було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Зазначало, що відповідач підписуючи анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що вона разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. На підставі цього, банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 25000 грн. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. Вказувало, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 07 вересня 2020 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 25763,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 23059,33 грн., 2704,14 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Посилаючись на вказані обставин, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати в розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2704,17 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, тарифи, що розміщені на офіційному сайті банку неодноразово змінювалися банком. Водночас суд першої інстанції зазначив, що заява ОСОБА_1 від 27 листопада 2005 року не містить зазначення процентної ставки. Суд вважав недоведеним, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розумів позичальник та ознайомився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вони містили умови щодо сплати процентів. При цьому суд першої інстанції вказав, що надані банком Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 , а також, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту мотивоване тим, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по виданих ОСОБА_1 карткових рахунках: № НОМЕР_1 від 27.11.2005р., № НОМЕР_2 від 14.06.2012р. та № НОМЕР_3 від 17.09.2013р., станом на момент пред`явлення позову сплив, що є підставою для відмови в позові. Водночас невиконані зобов`язання за картковим рахунком № НОМЕР_4 від 23.05.2017р., строк дії якого закінчується у 2021 році, підлягають виконанню в частині виплати заборгованості за тілом кредиту. Разом з тим, згідно виписки по договору клієнта судом першої інстанції встановлено, що за період з 23.05.2017р. по 01.09.2020р. відповідачем було отримано кредитних коштів на суму 11987,47 грн., а внесено 45507,61 грн. більша частина з яких була зарахована на погашення заборгованості за попередніми кредитними зобов`язаннями строк за якими сплив, отже у відповідача відсутня заборгованість по картковому рахунку № НОМЕР_4 від 23.05.2017р. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі. Посилається на те, що на підтвердження заборгованості за кредитом, банком надано виписку з банківського рахунку відповідача, яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача та всі його операції проведені за кредитною карткою. В анкеті-заяві вказано процентну ставку, вид кредитної картки, валюту кредитування, суму кредитного ліміту, отже відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування. Зазначає, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості чим висловив свою згоду з формою та умовами договору. Крім того, відповідач звертався до банку з метою пере випуску картки та отримав картки з новими номерами та продовженим терміном до останнього дня травня 2021 року, якими продовжував користуватися. У виписці про рух коштів по рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем кредитних коштів, а отже й отримання ним кредитних карток, оскільки проведення операцій без наявності картки є неможливим. Таким чином, що суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, тобто заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з наступних підстав. Фактичні обставини справи встановлені судом 27 листопада 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.15). В анкеті-заяві зазначено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році, встановлений кредитний ліміт у сумі 4200 грн (а.с.15 зворот). Відповідно до укладеного договору банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні картки № НОМЕР_1 з терміном дії до останнього дня листопада 2012 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до останнього дня червня 2016 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до останнього дня травня 2017 року, № НОМЕР_4 з терміном дії до останнього дня травня 2021 року (а.с.13). Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 , 13 жовтня 2017 року йому було збільшено кредитний ліміт до 25000 грн. (а.с.14). Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 07 вересня 2020 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 25763,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 23059,33 грн., 2704,14 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У анкеті-заяві позичальника від 27 листопада 2005 року, на яку посилається банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, встановлена базова процентна ставка за кредитним лімітом у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році (а.с.15 зворот). Однак, у наведеній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і ним 27.11.2005р. підписана анкета-заява, в якій зазначена процентна ставка, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору. Так, матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши вказану заяву, погодився із сплатою процентів за користування кредитними коштами. Факт наявності процентної ставки в анкеті-заяві залишився поза увагою суду першої інстанції. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що процентна ставка в заяві позичальника не вказана. З таким висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено, що заяві позичальника визначено базову процентну ставку за кредитним лімітом 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором з 01 липня 2019 року відсотки нараховувалися за ставкою 86,40 %, з 01 березня 2020 року 43,20% та з 01 серпня 2020 року 42% річних. Відповідно до частин першої-третьої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Верховний Суд України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі№ 6-1374цс17 виклав правовий висновок, відповідно до якого у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. У досліджуваних правовідносинах обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства, зокрема статті 1056-1 ЦК України, підтверджується їх змістом, оскільки цією імперативною правовою нормою визначено, що недотримання її вимог має наслідком недійсність правочину. В оцінці правової природи рішення про збільшення АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом апеляційний суд виходить з того, що таке рішення є правочином, оскільки є дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України). Одночасно така дія не передбачена в укладеному кредитному договорі як підстава зміни його умов банком в односторонньому порядку, як не передбачено і процедури збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, зокрема, порядок погодження таких умов із позичальником. Таким чином, актом цивільного законодавства встановлене застосовуване до спірних правовідносин імперативне правило, що не може бути змінене договором сторін, яким врегульовано порядок набрання чинності запроваджуваними банком змінами відсоткової ставки за кредитом у споживчих правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Апеляційний суд враховує, що на момент збільшення відсоткової ставки відповідно до імперативних правил статті 1056-1 ЦК України банк був обмежений у праві приймати рішення про збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку. Банк під час розгляду справи не надав доказів та не довів дотримання ним вимог законодавства щодо порядку та процедури збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, що дає підстави для висновку про недійсність рішення як правочину про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором. Враховуючи, що банк збільшив відсоткову ставку за кредитним договором в односторонньому порядку, а умовами заяви не передбачено можливість збільшення відсоткової ставки, банк неправомірно нараховував проценти за кредитом за підвищеною відсотковою ставкою. Оскільки банком не доведено правомірність нарахування збільшених відсотків за кредитним договором, розмір нарахованих та невиплачених відсотків за кредитним договором банком не доведений, тому в задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити. Таким чином, у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення відсотків за користування кредитом слід відмовити саме з цих підстав. Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту З обставин справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 не оспорював факту підписання ним анкети-заяви та використання кредитних коштів. Водночас у відзиві на позову заяву ОСОБА_1 посилався на те, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» перейменовано у Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з яким він не має ніяких договірних відносин. Однак такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Разом з тим, з боку позичальника не спростовано факту відсутності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23059,33 грн., про які заявлено банком у позовній заяві чи повернення частини вказаних коштів саме Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк». Натомість з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався кредитними коштами та вносив грошові кошти на погашення заборгованості, зокрема у лютому 2020 року ним внесено на погашення заборгованості 1000 грн. Разом з тим, строк дії перевипущеної відповідачу картки № НОМЕР_4 до останнього дня травня 2021 року. Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом, АТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строк позовної давності ні з моменту внесення відповідачем останнього платежу, ні у зв`язку із закінченням терміну дії виданої відповідачу картки. Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами статей 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Колегія суддів не враховує заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки анкета-заява підписана сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а відсутність підпису позичальника в Умовах та правилах надання банківських послуг, у яких передбачено, що: договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання; якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору він автоматично лонгується на той самий строк дає підстави для висновку, що сторони не обумовили у письмовому вигляді строк повернення кредиту. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в судовому порядку з позичальника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 23059,33 грн. Щодо розподілу судових витрат Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Враховуючи, що колегія суддів скасовує судове рішення та задовольняє позовні вимоги банку в розмірі 23059,33 грн., що складає 89,50 % ціни позову, то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню 4703, 25 грн. у рахунок компенсації судових витрат за сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. При цьому, сплата банком судового збору в указаних розмірах підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2020 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у сумі 23059 (двадцять три тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень 33 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 4703 (чотири тисячі сімсот три) гривні 25 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 14 січня 2021 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк