Постанова Кропивницький апеляційний суд № 396/1746/20

ПОСТАНОВА Іменем України 01 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 396/1746/20 провадження № 22-ц/4809/1238/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О.Л., Карпенко О.Л. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2021 року (суддя Русіна А.А.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 16.02.2007 року в розмірі 13 919,99 грн. В позові зазначений розрахунок боргу станом на 27.10.2020 року, в сумі 13 919,99 грн, яка складається з: 12895,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 00,00 - заборгованість за поточним тілом кредита, 12895,87 грн - заборгованість за просточеним тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1024,12 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн- заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн- нараховано комісії. В обґрунтування вимог вказано, що 16.02.2007 року з відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана ним анкета - заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого поступово збільшувався та склав 10200 грн. Позивач стверджує, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за договором, у результаті чого станом на 27.10.2020 року виникла заборгованість у сумі 13 919,99 грн. Відповідач 25 лютого 2021 року подав відзив на позовну заяву, яким запречує щодо заявлених вимог. Вказує, що процентна ставка не зазначена в анкеті-заяві, вважає виписку з банківського рахунку неналежним доказом, оскільки не завірена уповноваженою особою, тобто доказ не відповідний. Зазначає, що отримані кошти повністю Банку виплачені, тому просить відмовити в задоволенні звернення. Короткий зміст рішення суду Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованост за кредитним договором. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та пені. Зокрема, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту відповідачу, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, тощо. Однак, в заяві позичальника від 16.02.2007 року не передбачена відповідальність відповідача за прострочене тіло кредита. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, згідно якою просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що крім анкети-заяви, відповідач в той же день підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка надається до суду апеляційної інстанції , оскільки підстави відмови в позові позивач дізнався лише в судовому засіданні, надати додаткові докази для повного та всебічного встановлення обставин справи суд не пропонував. Зокрема, відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Таким чином, виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 24 червня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі; постановлено апеляційний розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, про що постановлено відповідну ухвалу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Судом встановлено такі обставини: 16.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано кредитну картку. Відповідно до нової редакції Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.29-30). 16.02.2007 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 13). Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеної анкети-заяви відповідачем отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі, розмір якого поступово збільшувався та склав 10200 грн. До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який не містить підпису відповідача про ознайомлення з ним (а.с. 20). За доводами Банку, відповідач отримав та користувався кредитними коштами, що підтверджується наданою випискою по рахунку станом на 27.10.2020 року (а.с. 31-39), проте, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, розрахунок в позові визначає складові: в розмірі 13 919,99 грн, яка складається з наступного: 12895,87 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 00,00 - заборгованість за поточним тілом кредита, 12895,87 грн - заборгованість за просточеним тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1024,12 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн- нараховано комісії. На підтвердження вищезазначеного розміру заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості за договором б/н від 16.02.2007 станом на 27.10.2020 року та без зазначення дати складання, який містить підпис в графі представник ПриватБанку, проте не зазначено посаду та П.І.Б. відповідного співробітника Банку(а.с. 3-10). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Позивач оскаржив судове рішення в повному обсязі. З доводами викладеними в обґрунтування оскарження, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.02.2007 року вказана процентна ставка 3,00% на місяць (тобто 36% річних). Однак, в заяві позичальника від 16.02.2007 року не передбачена відповідальність відповідача за прострочене тіло кредита. Згідно розрахунку заборгованості позивача (а.с.10), станом на 27.10.2020 року за відповідачем рахується заборгованість за договором б/н від 16.02.2007 року в розмірі 13 919,99 грн, яка складається з наступного: 12895,87 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 00,00 - заборгованість за поточним тілом кредита, 12895,87 грн - заборгованість за просточеним тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1024,12 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн- нараховано комісії. Відповідно до розрахунку станом на 30.06.2019 року (а.с.7-9) вбачається, що відповідачем погашено заборгованість за тілом кредита в розмірі 14 033, 25 грн (а.с.9), також погашено заборгованість за простроченим тілом кредита в розмірі 16 807,94 грн, погашено заборгованість по пені в сумі 4 053,51 грн. Згідно розрахунку поданного позивачем в період з 01.07.2019 року по 27.10.2020 року (а.с.10), виходить, що відповідачем сплачено заборгованість за тілом кредита в розмірі 996,13 грн крім того сплачено заборгованість по простроченим відсоткам в розмірі 5 000,00 грн. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , встановлено, що відповідачу 16.02.2007 року визначений кредитний ліміт 250,00 грн, 22.03.2008 року його збільшено до 2 600,00 грн, 11.02.2009 року зменшено кредитний ліміт до 1 300,00 грн, 15.12.2009 року збільшено кредитний ліміт до 2 400,00 грн, 14.04.2010 року збільшено кредитний лімт до 4 000,00 грн, 26.12.2012 року збільшено кредитний ліміт до 8 000,00 грн, 13.09.2016 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн, 21.01.2017 року збільшено кредитний ліміт до 10200,00 грн, 26.07.2018 року його зменшено до 0,00 грн (а.с.11). Відповідно до даної довідки вбачається, що кредитний ліміт, тобто тіло кредиту не перевищувало 10 200 грн, а відповідачем згідно поданих розрахунків та виписки з банківського рахунку відповідача сплачено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 029,38 грн (996,13грн +14033,25 грн). Крім того, представником відповідача подано копії квитанцій про сплату заборгованості за кредитним договором від 29.10.2020 року на суму 1 000 грн, від 20.12.2020 року на суму 1 000 грн та від 20.12.2020 року на суму 1 000 грн, які були сплачені відповідачем після проведенного позивачем розрахунку. Копія квитанції подана представником відповідача від 17.10.2020 року на суму 1 200 грн судом не враховується, оскільки дана сплата була проведена банком та зафіксована розрахунком і випискою по банківському рахунку. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.02.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову із підтвердженням того, що саме вони діяли на час укладення кредитного договору між сторонами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві, яка безпосередньо підписана відповідачем, лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які є в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.02.2007 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Суду не доведено переконливими доказами, що при укладенні договору з позичальником ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Зокрема, встановлено, що відповідачем згідно поданих розрахунків та виписки з банківського рахунка відповідача здійснено погашення заборгованості за тілом кредита в розмірі 15 029,38 грн, а позивач в своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача тіло кредита в розмірі 12 895,87 грн, яке вже сплачено відповідачем, а надане позивачем відповідачу тіло кредита в розмірі 10 200,00 грн. Крім того, здійснено погашення суми заборгованості за кредитом після 27.10.2020 року на загальну суму в розмірі 3 000 грн, тобто цією проплатою суд вважає, погашено заборгованість за простроченими відсотками, які просив позивач стягнути з відповідача в розмірі 1024,12 грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того що зобов`язання відповідачем теж виконані, заборгованість за кредитним договором б/н від 16.02.2007 року в розмірі 13 919,99 грн, з яких: 12 895,87 грн - заборгованість за тілом кредита, тобто фактично отримані кошти відповідачем, та 1024,12 грн - заборгованість за простроченими відсотками, на момент розгляду справи, сплачена повністю, тому в позові Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити. Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні вимог позивача. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2021 року не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О.Л. Дуковський О.Л. Карпенко