Постанова 4809 № 394/61/21

ПОСТАНОВА Іменем України 17 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 394/61/21 провадження № 22-ц/4809/1182/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О.Л., Письменний О.А., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2021 року (суддя Партоліна І.П.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 11.09.2013 року в розмірі 13 772,91 грн. В позові зазначений розрахунок боргу станом на 30.11.2020 року в сумі 13 772,91 грн, яка складається з наступного: 11 074,93 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 697,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками. В обґрунтування вимог вказано, що 11.09.2013 року з відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердив згоду на те, що підписана ним анкета - заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого поступово збільшувався та склав 5 000 грн. Позивач стверджує, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за договором, у результаті чого станом на 30.11.2020 року виникла заборгованість у сумі 13 772,91 грн. Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованост за кредитним договором. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та пені. Зокрема, у розрахунку наданому позивачем відсутня заборгованість за тілом кредита зазначено лише про наявність заборгованості за простроченим тілом кредита, однак, позиція щодо врегулювання такої вимоги, як заборгованості за простроченим тілом кредита, (як складової умов договору), у матеріалах справи відсутня. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції. Оскільки Банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув, у позивача є підстави для стягнення фактично отриманих коштів та відсотків. Висновки суду першої інстанції про відсутність заборгованості відповідача є бездоказовими та не відповідають дійсним обставинам справи. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 19 липня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі; постановлено апеляційний розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, про що постановлено відповідну ухвалу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено такі обставини: 11.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано кредитну картку. Відповідно до нової редакції Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.52-53). 11.09.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 12). Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеної анкети-заяви відповідачем отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшувався та склав 5 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, який не містить підпису відповідача про ознайомлення з ним (а.с. 13). За доводами Банку, відповідач отримав та користувався кредитними коштами, що підтверджується наданою випискою по рахунку станом на 30.11.2020 року (а.с. 55-58), проте, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, розрахунок в позові визначає складові: в розмірі 13 772,91 грн, з яких 11 074,93 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 697,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. На підтвердження вищезазначеного розміру заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості за договором б/н від 11.09.2013 станом на 30.11.2020 року та без зазначення дати складання, який містить підпис в графі представник ПриватБанку, проте не зазначено посаду та П.І.Б. відповідного співробітника Банку(а.с.5-9). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з «Тарифів» і Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зокрема, у розрахунку наданому позивачем відсутня заборгованість за тілом кредита, зазначено лише про наявність заборгованості за простроченим тілом кредита, однак, позиція щодо врегулювання такої вимоги, як заборгованості за простроченим тілом кредита, (як складової умов договору), у матеріалах справи відсутня. Позивач оскаржив судове рішення в повному обсязі. З доводами викладеними в обґрунтування оскарження, колегія суддів погоджується, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами, заборгованість за пенею, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua,як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua,що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Судом встановлено, що 11.09.2013 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останнiй отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зокрема, встановлено, що у заяві ОСОБА_1 від 11.09.2013 року процентна ставка не зазначена (а. с. 12). На підтвердження наведеного, позивачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Позивачем надано розрахунок, згідно якого заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020 становить 13 772,91 грн, яка складається з: 11 074,93 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 697,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Банк, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період із 11.09.2013 року по 30.11.2020 року. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» нарахованих прострочених відсотків за користування кредитом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» нарахованих прострочених відсотків за користування кредитом. Суд першої інстанції, правильно вказав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати простроченого тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З огляду на викладене рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 697,98 грн прострочених відсотків підлягає залишенню без змін. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що у розрахунку наданому позивачем відсутня заборгованість за тілом кредита, зазначено лише про наявність заборгованості за простроченим тілом кредита, однак як зазначено вище по тексту, позиція щодо врегулювання такої вимоги, як заборгованості за простроченим тілом кредита, (як складової умов договору), у матеріалах справи відсутня. Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1-2 статті 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3-4 статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, письмових та речових доказів, висновків експертів (стаття 76 ЦПК України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України). На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем було надано до суду першої інстанції письмові докази, зокрема: 1) анкету-заяву ОСОБА_1 від 11.09.2013 про його згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк, яка містить підпис заявника та відмітку банку про її прийняття та опрацювання (а.с.12); 2) витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому відсутній підпис ОСОБА_1 (а.с.13); 3) Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.44). 4) розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11.09.2013 ОСОБА_1 станом на 30.11.2020 (а.с. 5-7); 5) довідку про надані банком ОСОБА_1 кредитні картки (а.с.11); 6) довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 10); 7) виписку за договором № б/н станом на 03.12.2020 на ім`я ОСОБА_1 (а. с.55-58). З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 висловив однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами, що слідує з підписаної ним анкети-заяви від 11.09.2013. Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та його розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем виписка по рахунку, відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом. З наданої банком виписки по рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та він неодноразово користувався кредитними коштами, здійснюючи часткове погашення заборгованості. З розрахунку заборгованості і виписки із карткового рахунку вбачається, що в період з 11.09.2013 року по 30.11.2020 року відповідач отримав у кредит 37 910,06 гривень (відповідно до графи «Витрати клієнтом кредитних коштів»). Водночас сума грошей, внесених відповідачем на погашення заборгованості за кредитом за період з 11.09.2013 року по 30.11.2020 року згідно графи «Сума коштів внесених клієнтом на погашення кредиту» складає 35 155,14 . Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача за тілом кредиту станом на 30 листопада 2020 року складає 2 654,92 грн (37910,06 грн (фактично отримані відповідачем кредитні кошти) - 35155,14 грн (сплачено відповідачем в рахунок погашення кредитної заборгованості) = 2654,92 грн), тобто в межах наявної різниці між сумою фактично отриманих і використаних відповідачем кредитних коштів. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 використав більшу суму, ніж було внесено згідно кредитного договору № б/н від 11.09.2013 за тілом кредиту, а саме: 37 910,06 грн- 35155,14 грн = (борг 2 654,92 грн). Зі змісту розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, доданого до позовної заяви, вбачається, що внесені відповідачем в період часу з 11.09.2013 по 30.11.2020 грошові кошти зараховані банком, не лише на погашення заборгованості за тілом кредиту, а також і на погашеня заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом та заборгованості по пені. Такі обставини свідчать, що банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на не підписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі укладеної між банком та відповідачем письмової домовленості, а тому вказані розрахунки не можуть бути взяті до уваги судом. З урахуванням викладеного та аналізуючи надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що наданими позивачем анкетою-заявою від 11.09.2013, довідкою про надані банком ОСОБА_1 кредитні картки, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 в сукупності з випискою по рахунку за договором на ім`я ОСОБА_1 підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, здійснення ним витратних операцій за рахунок коштів банку, а також сплату заборгованості. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 654,92 грн. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 654,92 грн - що становить 19,3 % від суми позову, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» документально підтверджені судові витрати сплачені банком при поданні позову та апеляційної скарги (2 270 грн + 3 405 грн), у розмірі задоволеної частини, що становить 1095,3 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягення заборгованості за простроченим тілом кредиту, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 2 654,92 (дві тисчі шісот пятдесят чотири ) грн 92 коп заборгованості за простроченим тілом кредита за кредитним договором № б/н від 11.09.2013. В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами від простроченої суми, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦКУкраїни, відмовити. В частині розподілу судових витрат рішення суду змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1 095, 30 (одна тисяча дев`яносто п`ять ) грн 30 коп судового збору. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О.Л. Дуковський О.А. Письменний