Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/1414/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7352/20 Справа № 191/1414/18 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2018 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 23.08.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 74 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті vvww.ргіvаtbank.uа., складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2018 року має заборгованість у розмірі 116 157,37 грн, яка складається з: 7 373,90 грн заборгованості за кредитом; 108 783,47 грн заборгованості по процентам за користування кредитом. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності, оскільки строк дії картки встановлено до 02/16, а з позовом Банк звернувся 19.04.2018 року, строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі позивачем не пропущено. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (який в подальшому змінив назву на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 23.08.2012 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 74 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн + 5% від суми позову. Звертаючись до суду із даним позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» вказував про те, що у встановлені договором строки відповідач зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість у розмірі 116 157,37 грн, яка складається з: 7 373,90 грн - заборгованості за кредитом, 108 783,47 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом. Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач користувався кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за кредитом та процентами за його користування та інші платежі (а.с. 6-7). Проте відповідач має заборгованість за кредитом, яка до теперішнього часу позичальником не погашена, у зв`язку з чим зобов`язання за договором не виконані в повному обсязі. Відповідач позовних вимог не визнав та заявив про застосування строків позовної давності (а.с.147). Відповідно до наданої представником позивача виписки з рахунку відповідача, платежі за кредитним договором здійснені відповідачем 10.06.2013 року, 28.06.2013 року, 22.07.2013 року та 24.08.2015 року, проте, згідно матеріалів справи 24.08.2015 року було здійснено автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти НОМЕР_1 у розмірі 438, 48 грн. Пунктом 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Відповідно до діючих норм цивільного законодавства строк позовної давності застосовується відносно певного зобов`язання, в даному випадку відносно виниклої кредитної заборгованості, а не відносно строку дії картки. Оскільки строк позовної давності це строк, в межах якого банк може звернутися для захисту свого порушеного права у зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язань по повернення кредитних коштів. Дійсно, відповідач в своїй анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правилам надання банківських послуг в АТ КБ Приватбанк від 23.08.2012 року на отримання кредитної картки із встановленим лімітом кредитних коштів, підписав пункт, відповідно до якого він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку які були надані йому в письмовому вигляді. Також, зазначено, що своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку (а.с. 9). Згідно матеріалів справи, долучені до позовної заяви банком Умови підписані лише головою правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 , тоді як підпис позичальника на вказаних умовах відсутній, як і зазначення дати їх підписання (а.с. 11-32). Отже, посилання позивача в позові на те, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, про що зазначено в особистій заяві позичальника, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені Умови не містять підпису позичальника; не встановлено доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. За вимогами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Матеріали справи не містять договору про збільшення строку позовної давності за спірним кредитним договором, в той час як п.п.п 1.1.7.31, згідно якого позовна давність встановлюються в 50 років та стосується вимог банка про повернення кредиту, сплати процентів за використання кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, міститься в умовах, які не підписані відповідачем (позичальником). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даних правовідносинах необхідно керуватись нормами закону, які визначають загальний строк позовної давності. Так відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно (невизначених) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його участю чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь - які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач останній раз погасив заборгованість 22.07.2013 року. Останній платіж зазначений в розрахунку 24.08.2015 року. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 24.08.2012 року по 31.08.2019 року, Банком 24.08.2015 року було автоматично зараховано переказ на карту в сумі 438,48 грн, яка саме відображена в розрахунку заборгованості як сума погашення за наданим кредитом. Відповідач наполягає на тому, що він не здійснював погашення заборгованості на таку суму, а автоматичне списання суми з картки не є волевиявленням самої особи. Таким чином, автоматичне списання банком коштів з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитом не може свідчить про визнання ним свого боргу та слугувати підставою для переривання позовної давності так як доказ того, що таке списання відбулося за згодою останнього позивачем суду не надано. Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 19.04.2018 року, тобто після спливу позовної давності. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а картка діяла до останнього дня лютого 2016 року, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу. Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання черговими платежами впродовж строку кредитування, то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Таким чином, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як на це посилається позивач. Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та відповідають висновкам Верховного Суду України, зокрема, викладеним у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем (а.с.147). Передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова