Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/3768/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/370/21 Справа № 175/3768/18 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Макарова М.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та встановлення порядку користування,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та встановлення порядку користування. В рамах розгляду вказаної справи, ухвалою суду від 25 березня 2019 року було частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній справі та вирішено: «Заборонити, будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нижче зазначеного нерухомого майна, у будь-який спосіб, а також на реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нижче зазначене нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ), а саме на: - будинок № НОМЕР_2 , якій розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, площею 0,0810 га (кадастровий номер: 1221411000:02:001:0123), яка розташована по АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити». 26 березня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шпак В.І про зустрічне забезпечення позову у вигляді внесення позивачем на депозитний рахунок суду 471 233,00 грн. В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначив, що за умовами договору про спільну діяльність, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передбачався продаж будинку по АДРЕСА_1 та повернення сторонам коштів, які були вкладені ними, однак через забезпечення позову за ініціативою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позбавлений можливості отримати ці кошти, розпоряджатися ними та отримувати з цього прибутки, а враховуючи, що розгляд справи тільки розпочинається, такі обмеження мають тривалий та постійний характер, тому вважають, що існують достатні правові підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача, ОСОБА_1 , внести на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі 471 233,00 грн., розмір якої визначається з урахуванням принципу співмірності порівняно із попередньо вжитими заходами забезпечення позову. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шпак В.І. про зустрічне забезпечення позову задоволено частково. Застосовано до ОСОБА_1 зустрічне забезпечення у вигляді внесення ним на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі 270 833,00 грн. Надано ОСОБА_1 строк п`ятнадцять календарних днів з дня отримання ухвали про зустрічне забезпечення на внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду та зобов`язати його (чи уповноваженого ним представника) надати документи на підтвердження надання зустрічного забезпечення. У разі не надання ОСОБА_1 доказів зустрічного забезпечення у визначений судом строк, скасувати ухвалу про забезпечення позову від 25 березня 2019 року та ухвалу про зустрічне забезпечення від 07 квітня 2020 року. У задоволенні іншої частини клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шпак В.І. про зустрічне забезпечення позову відмовлено (а.с.53-55). Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, у задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (а.с.61-65). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просить визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування вказаним майном. В забезпечення вказаного позову, ухвалою суду від 25 березня 2019 року було вирішено «Заборонити, будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нижче зазначеного нерухомого майна, у будь-який спосіб, а також на реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нижче зазначене нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ), а саме на: - будинок № НОМЕР_2 , якій розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, площею 0,0810 га (кадастровий номер: 1221411000:02:001:0123), яка розташована по АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити». Із заяви про застосування зустрічного забезпечення вбачається, що забезпечення позову вищевказаним шляхом може призвести до збільшення витрат на утримання та обслуговування спірного майна саме відповідачем, яким доведено суду про наявність таких витрат, тому такий стан призводить до дисбалансу інтересів сторін. Задовольняючи частково заяву про зустрічне забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вартість будівельних робіт у будинку АДРЕСА_1 складає 3 611110,80 гривень, що вказано із наявного в матеріалах справи експертного висновку. Не менше як половину цієї суми від реалізації майна міг би отримати відповідач, та навіть вклавши цю суму на депозит у банку, отримувати постійний дохід у розмірі не менше 15 % річних, однак з урахуванням тривалості розгляду справи відповідач не має можливості отримувати дохід від власних коштів. При цьому судом враховано, що сума зустрічного забезпечення, яку просить застосувати представник відповідача не відповідає сумі, передбачуваного доходу від частини вартості спірного майна, а тому суд зменшив її розмір до 270 833,00 грн. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків, що має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути у результаті застосування судом забезпечувальних заходів. Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Частиною 2 статті 154 ЦПК України передбачено, що зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Частиною 3 статті 154 ЦПК України передбачено випадки, коли суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року, справа 369/7793/17, провадження № 61-11274св18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року, справа № 796/165/18, провадження № 61-44159ав18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року, справа № 456/2438/17, провадження № 61-473св19; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року, справа № 752/20385/18, провадження № 61-5600св19; в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року, справа № 367/5303/19, провадження № 61-19821ск19. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України). За приписами ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його можливих збитків, які можуть бути спричинені йому забороною, будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нижче зазначеного нерухомого майна, у будь-який спосіб, а також на реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нижче зазначене нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на: - будинок № НОМЕР_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, площею 0,0810 га (кадастровий номер: 1221411000:02:001:0123), яка розташована по АДРЕСА_1 . Посилання ОСОБА_3 на необхідність здійснення витрат на утримання будинку не може бути підставою для застосування зустрічного забезпечення у визначеному ним розмірі, оскільки у відповідно до ст. 322 ЦК України саме власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто несе тягар його утримання. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. З огляду на зазначене, відсутні підстави для висновку про обґрунтованість застосування зустрічного забезпечення у розмірі 270 833,00 грн. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування зустрічного забезпечення у визначеному відповідачем розмірі. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому ухвала суду підлягає скасуванню у відповідності до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, а у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року скасувати. У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шпак В.І. про зустрічне забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: