Ухвала КАС ВС № 334/4034/16-а(2-а/334/89/20)

УХВАЛА 13 січня 2021 року м. Київ справа № 334/4034/16-а(2-а/334/89/20) адміністративне провадження № К/9901/36016/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бучик А.Ю., суддів: Мороз Л.Л., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протипраними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просив: - визнати за ним право та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати йому до стажу державної служби період - з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року - 2 роки 14 днів проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР; з 02 жовтня 1978 року по 25 січня 1979 року - 3 місяці 23 дні на посаді секретаря комсомолу Інструментального заводу м. Саранськ; з 12 лютого 1979 року по 30 вересня 1980 року - 1 рік 7 місяців 13 днів начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області; з 01 жовтня 1980 року по 09 жовтня 1984 року - 4 роки 8 днів на посаді інструктора обкому комсомолу; з 09 жовтня 1984 року по 04 січня 1988 року - 3 роки 2 місяці 26 днів на посаді інструктора в апараті Запорізької обласної ради народних депутатів; з 04 січня 1988 року по 11 січня 2002 року - 14 років 1 місяць 7 днів на посаді державного арбітра, а з 01 серпня 1988 року на посаді заступника головного державного арбітра, і з 07 липня 1992 року постановою Верховної Ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, а всього зарахувати 25 років 04 місяці 03 дні; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію у розмірі 80 % від суми заробітної плати працюючих суддів за аналогічною по 89;адою з;і всіма надбавками відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з довідкою Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та здійснити відповідні виплати коштів, починаючи з 14 березня 2016 року; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за позивачем право та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до стажу державної служби період - з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року - 2 роки 14 днів проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР; з 02 жовтня 1978 року по 25 січня 1979 року - 3 місяці 23 дні на посаді секретаря комсомолу Інструментального заводу м. Саранськ; з 12 лютого 1979 року по 30 вересня 1980 року - 1 рік 7 місяців 13 днів начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області; з 01 жовтня 1980 року по 09 жовтня 1984 року - 4 роки 8 днів на посаді інструктора обкому комсомолу; з 09 жовтня 1984 року по 04 січня 1988 року - 3 роки 2 місяці 26 днів на посаді інструктора в апараті Запорізької обласної ради народних депутатів; з 04 січня 1988 року по 11 січня 2002 року; - 14 років 1 місяць 7 днів на посаді державного арбітра, а з 01 серпня 1988 року на посаді заступника головного державного арбітра, і з 07 липня 1992 року постановою Верховної Ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, а всього зарахувати 25 років 04 місяці 03 дні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію у розмірі 80 % від суми заробітної плати працюючих суддів за аналогічною посадою зі всіма надбавками відповідно до Закону України "Про державну службу» згідно з довідкою Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та здійснити відповідні виплати коштів, починаючи з 14 березня 2018 року. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення засідання робочої групи з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя №20 від 18.05.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2016 року та прийняти рішення відповідно до вимог закону з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі. У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 28 грудня 2020 року. За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Предметом розгляду в цій справі є відмова пенсійного органу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та зобов`язання зарахувати періоди роботи до стажу державної служби, призначити та нарахувати і виплатити пенсію. Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України. Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. З урахуванням того, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи та сталої судової практики у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №334/4034/16-а(2-а/334/89/20) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протипраними та зобов`язання вчинити певні дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А. Ю. Бучик Судді: Л. Л. Мороз Н. В. Коваленко